СІВЕРСЬКИЙ ІНСТИТУТ РЕГІОНАЛЬНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ
  Новини
  Партнери
  Річні звіти
  Про організацію
  Повідомлення ЗМІ
  Бібліотека
  Ми на YouTube
  Гостьова книга
  Контактна інформація

31.10.2017

Ви 728116 відвідувач
на цій сторінці
Написати Web-майстеру
Web-майстер
Тимко В.А.
/Smash/
Новини

Сторінка консультування по проекту «Посилення участі громадськості в реалізації вимог ЄС щодо технічного регулювання»

Задати запитання можна за посиланням: https://goo.gl/forms/uIFTe5MblD8QAi3C3

Вже надані відповіді

Університет, який хоче співпрацювати з ОСП УАЯ, одержує список кваліфікацій ОСП УАЯ і вибирає ті кваліфікації, співпраця по яким його цікавить. ОСП УАЯ направляє університету вимоги з цієї кваліфікації. Університет розробляє програми навчання, конспекти, презентації, інші навчальні матеріали, що відповідають вимогам до вибраних кваліфікацій. ОСП УАЯ проводить експетизу цих матерілів, і у випадку, якщо вони відповідають вимогам до вибраних кваліфікацій, видає університету сертифікат відповідності його навчальних програм цим кваліфікаціям. Після цього спеціалісти (студенти та особи, що підвищують кваліфікацію) після закінчення навчання за вибраними програмами університету можуть здати іспит та одержати сертифікат підтвердження відповідної кваліфікації від цього незалежного акредитованого органа сертифікації персоналу.
Немає вимоги у обов'язковому залученні консультанту в цьому випадку, але тоді в університеті повинні бути фахівці, які добре розуміють вимоги стандарту ISO 9001 та спроможні інтерпретувати їх для університету. Тобто потрібно визначити споживачів та послуги університету, вимоги до цих послуг, інші зацікавлені сторони, ризики, які виникають в роботі університету, структуру процесів університету та вимоги до них і таке інше. мій досвід говорить, що на практиці університети все ж таки залучають консультантів при розробці та впровадженні систеи менеджменту чкоссті.
В Міжнародній олімпіаді з менеджменту можуть застосовуватися тестові питання, "логічні" питання, які дозволяють перевірити правильність розуміння та інтерпретації вимог стндарту ISO 22000. Можуть також застосовуватися аналіз практичних ситуацій в сфері забезпечення безпечності харчових продуктів.
Так, орган сертифікації персоналу, зокрема, ОСП УАЯ, може ввдолити нові кваліфікації. Для цього, перш за все, потрібно, щоб споживачі хотіліи отримувати підтвердження цієї кваліфікації від незалежноного акредитованого органу. Далі Орган сертифікації повинен розробити вимоги до цієї кваліфікації (можливо, з допомогою спеціалістів у відповідній сфері), та внести ії до своєї систестеми. Спочатку це буде неакредитована сертифікація, а потім, за потреби, їх можна акредитувати. ОСП УАЯ має досвід введення нових кваліфікацій, наприклад, у сфері пожеженох безпеки, пест контролю, планується введення в сферах бждолярства і викладацької майстерності.
З 2013 року ЄС фінансує 14 модульних Проектів регіонального розвитку, що були відібрані в рамках конкурсу серед 300 аплікантів / http://surdp.eu/Regional-Development-Projects/. Першочергово треба спиратись на Постанову Кабінету Міністрів України від 06.08.2014 № 385 Про затвердження Державної стратегії регіонального розвитку на період до 2020 року, розроблення якої викликане: доцільністю підготовки нового стратегічного документа, розробленого відповідно до європейських стандартів, на період, що синхронізується з плановими та бюджетними циклами ЄС, з урахуванням впливу таких світових тенденцій просторового розвитку, яких не уникнути Україні: - урбанізація, депопуляція села, зміна системи розселення; - загальна відкритість світу щодо руху робочої сили, що впливає на відтік за межі країни як найбільш інтелектуальних, так і найменш кваліфікованих робочих кадрів; - фінансово-економічна криза, обмеженість ресурсів (насамперед водних), зростання світової потреби у продовольстві, орієнтація на території, які є найбільшими виробниками продовольства http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/KP140385.html. Щоб перейти до практичного планування і використання можливостей фондів регіонального розвитку, необхідно втілити УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №68/2016 Про сприяння розвитку громадянського суспільства в Україні http://www.president.gov.ua/documents/682016-19805, зокрема п. 6. Обласним, Київській міській державним адміністраціям в установленому порядку: 1) утворити дорадчі органи з питань сприяння розвитку громадянського суспільства, передбачивши включення до їх складу представників відповідних місцевих державних адміністрацій, депутатів відповідних місцевих рад, представників територіальних органів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, а також представників організацій громадянського суспільства, чисельність яких має становити не менше половини складу таких дорадчих органів; 2) розробити та забезпечити затвердження регіональних цільових програм сприяння розвитку громадянського суспільства; 3) забезпечувати розроблення, громадське обговорення та затвердження щорічних регіональних планів заходів щодо реалізації Національної стратегії сприяння розвитку громадянського суспільства в Україні на 2016 – 2020 роки. На посилення участі громадськості у виконання зазначеної стратегії, розробляється пакет законодавства (за підтримки Координатора проектів ОБСЄ в Україні) https://www.prostir.ua/?focus=scho-varto-znaty-pro-natsionalnyj-fond-dlya-rozvytku-hromadyanskoho-suspilstva, і варто надати свої пропозиції до проекту акту, що визначатиме форми і механізми підтримки громадських організацій, в тому числі і з урахуванням секторальної специфіки (РЕКОМЕНДАЦІЇ щодо створення Національного фонду підтримки розвитку організацій громадянського суспільства в Україні (ПРОЕКТ),
Ознайомившись із сайтом Еко-садиби с. Бездрик /http://vacula.net.ua/ru/home/4-news/97-bezdrik/, з точки зору норм на виробництво аграрної продукції в садибі, найкращим варіантом було б сформувати бренд на географічне маркування за європейськими підходами (що включає в себе і опис історико-культурних традицій місцевості), як це передбачає ДОДАТОК ХХХVІІІ ДО ГЛАВИ 17 «СІЛЬСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО ТА РОЗВИТОК СІЛЬСЬКИХ ТЕРИТОРІЙ» РОЗДІЛУ V «ЕКОНОМІЧНЕ І ГАЛУЗЕВЕ СПІВРОБІТНИЦТВО» https://www.kmu.gov.ua/storage/app/media/ugoda-pro-asociaciyu/38_Annex.pdf. За даними аналітиків, в 2014-му році в ЄС нараховувалось понад 4 тис. географічних зазначень для с-г та харчової продукції, в той час як в Україні – лише 20, і з них – лише 13 суто українських, а інші іноземні /http://irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis64r_81/cgiirbis_64.exe?C21COM=2&I21DBN=UJRN&P21DBN=UJRN&Z21ID=&IMAGE_FILE_DOWNLOAD=1&Image_file_name=PDF/econ_2014_10_7.pdf/. В рамках діючого законодавства, це питання можна вирішувати шляхом реєстрації торгової марки та сертифікації товарів чи послуг за Технічним регламентом з екологічного маркування http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/529-2011-%D0%BF, що є провідним елементом сталого інноваційного розвитку / Сталий інноваційний розвиток - КХТП - КПІ. – К., 2017 http://kxtp.kpi.ua/common/kxtp-sd-01.pdf/. 25 січня 2017 року уряд підтримав розроблений Мінекономрозвитку законопроект «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення правової охорони географічних зазначень» / http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=60982/. Зміни, згідно з цим законопроектом, вносяться головним чином в закон України «Про охорону прав на зазначення походження товарів», змінюючи тим самим і сама його назву ? на закон України «Про правову охорону географічних зазначень», таким чином приводячи термінологію щодо географічних зазначень у відповідність із Цивільним кодексом України / http://forbes.net.ua/ua/opinions/1427937-geografiya-v-zakoni-yak-otrimati-pravo-na-zaznachennya-miscya-pohodzhennya-tovariv/. За діючим законодавством, основні норми, що стосуються правової охорони географічних зазначень, крім глави 45 Цивільного Кодексу України (Стаття 501. Набуття права інтелектуальної власності на географічне зазначення http://legalexpert.in.ua/komkodeks/gk/79-gk/863-501.html), містяться також у Законах України "Про охорону прав на зазначення походження товарів", "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", "Про захист від недобросовісної конкуренції", Паризькій конвенції про охорону промислової власності 1883 р., Угоді про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності (Угода ТРІПС) та інших правових документах. Вироблення екологічних критеріїв для кожного виду товарів і послуг, за діючим європейським та національним законодавством, має відбуватись за обов’язкового врахування місцевих еко-географічних особливостей, для чого ініційовано декілька загально національних проектів, що потребують більшого поєднання для отримання національної чи міжнародної підтримки (зокрема модель створення Наукового парку "АгроЕко - Київ" // http://www.researchclub.com.ua/club/50/ може бути успішно імплементованої на місцях за взаємовигідного партнерства з регіональними вузами та європейськими програмами підтримки «зеленої» економіки, а ініціативна мережа в форматі Української Асоціації експертів з екологічного та географічного маркування / http://www.researchclub.com.ua/club/62/ - сприяє посилення інформаційно-комунікативних та аналітичних функцій міжрегіонального і транскордонного рівнів). В контексті загального покращення контенту сайту, можна порадити наступні необхідні кроки: 1. Запуск на фірмі CRM системи для ведення клієнтської бази і відстеження показників працівників фірми через CRM. 2. Запуск інтернет-реклами з огляду на те, що конкуренція в сегменті українського туризму мінімальна. 3. Після поверхневого огляду сайту, виникає пропозиція щодо поліпшення інформаційної складової, тому що потенційний покупець не може побачити потрібної йому інформації (де і коли можна відпочити, яка вартість окремих послуг). При цьому доменне ім’я сайту краще привести у відповідність до найменування товарного знаку аграрного продукту (послуг) в еко-садибі, що дозволить захистити права інтелектуальної власності і одразу підвисити культуру підприємницької діяльності /http://forbes.net.ua/ua/opinions/1411899-yak-zahistiti-intelektualnu-vlasnist-u-sferi-it/.
Ознайомившись із сайтом Еко-садиби с. Бездрик /http://vacula.net.ua/ru/home/4-news/97-bezdrik/, з точки зору норм на виробництво аграрної продукції в садибі, найкращим варіантом було б сформувати бренд на географічне маркування за європейськими підходами (що включає в себе і опис історико-культурних традицій місцевості), як це передбачає ДОДАТОК ХХХVІІІ ДО ГЛАВИ 17 «СІЛЬСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО ТА РОЗВИТОК СІЛЬСЬКИХ ТЕРИТОРІЙ» РОЗДІЛУ V «ЕКОНОМІЧНЕ І ГАЛУЗЕВЕ СПІВРОБІТНИЦТВО» https://www.kmu.gov.ua/storage/app/media/ugoda-pro-asociaciyu/38_Annex.pdf. За даними аналітиків, в 2014-му році в ЄС нараховувалось понад 4 тис. географічних зазначень для с-г та харчової продукції, в той час як в Україні – лише 20, і з них – лише 13 суто українських, а інші іноземні /http://irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis64r_81/cgiirbis_64.exe?C21COM=2&I21DBN=UJRN&P21DBN=UJRN&Z21ID=&IMAGE_FILE_DOWNLOAD=1&Image_file_name=PDF/econ_2014_10_7.pdf/. В рамках діючого законодавства, це питання можна вирішувати шляхом реєстрації торгової марки та сертифікації товарів чи послуг за Технічним регламентом з екологічного маркування http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/529-2011-%D0%BF, що є провідним елементом сталого інноваційного розвитку / Сталий інноваційний розвиток - КХТП - КПІ. – К., 2017 http://kxtp.kpi.ua/common/kxtp-sd-01.pdf/. 25 січня 2017 року уряд підтримав розроблений Мінекономрозвитку законопроект «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення правової охорони географічних зазначень» / http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=60982/. Зміни, згідно з цим законопроектом, вносяться головним чином в закон України «Про охорону прав на зазначення походження товарів», змінюючи тим самим і сама його назву ? на закон України «Про правову охорону географічних зазначень», таким чином приводячи термінологію щодо географічних зазначень у відповідність із Цивільним кодексом України / http://forbes.net.ua/ua/opinions/1427937-geografiya-v-zakoni-yak-otrimati-pravo-na-zaznachennya-miscya-pohodzhennya-tovariv/. За діючим законодавством, основні норми, що стосуються правової охорони географічних зазначень, крім глави 45 Цивільного Кодексу України (Стаття 501. Набуття права інтелектуальної власності на географічне зазначення http://legalexpert.in.ua/komkodeks/gk/79-gk/863-501.html), містяться також у Законах України "Про охорону прав на зазначення походження товарів", "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", "Про захист від недобросовісної конкуренції", Паризькій конвенції про охорону промислової власності 1883 р., Угоді про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності (Угода ТРІПС) та інших правових документах. Вироблення екологічних критеріїв для кожного виду товарів і послуг, за діючим європейським та національним законодавством, має відбуватись за обов’язкового врахування місцевих еко-географічних особливостей, для чого ініційовано декілька загально національних проектів, що потребують більшого поєднання для отримання національної чи міжнародної підтримки (зокрема модель створення Наукового парку "АгроЕко - Київ" // http://www.researchclub.com.ua/club/50/ може бути успішно імплементованої на місцях за взаємовигідного партнерства з регіональними вузами та європейськими програмами підтримки «зеленої» економіки, а ініціативна мережа в форматі Української Асоціації експертів з екологічного та географічного маркування / http://www.researchclub.com.ua/club/62/ - сприяє посилення інформаційно-комунікативних та аналітичних функцій міжрегіонального і транскордонного рівнів). В контексті загального покращення контенту сайту, можна порадити наступні необхідні кроки: 1. Запуск на фірмі CRM системи для ведення клієнтської бази і відстеження показників працівників фірми через CRM. 2. Запуск інтернет-реклами з огляду на те, що конкуренція в сегменті українського туризму мінімальна. 3. Після поверхневого огляду сайту, виникає пропозиція щодо поліпшення інформаційної складової, тому що потенційний покупець не може побачити потрібної йому інформації (де і коли можна відпочити, яка вартість окремих послуг). При цьому доменне ім’я сайту краще привести у відповідність до найменування товарного знаку аграрного продукту (послуг) в еко-садибі, що дозволить захистити права інтелектуальної власності і одразу підвисити культуру підприємницької діяльності /http://forbes.net.ua/ua/opinions/1411899-yak-zahistiti-intelektualnu-vlasnist-u-sferi-it/.
В дійсний час в Україні в сфері туризму діють 30 міжнародних стандартів за розділами «Туризм пригодницький», «Вимоги до окремих туристичних послуг», «Вимоги до засобів розміщення», «Вимоги до туристичної інформації», «Вимоги та специфікації для інвалідів та інших маломобільних груп населення», «Вимоги до закладів ресторанного господарства», «Вимоги до професійної підготовки кадрів», «Вимоги щодо туристсько-екскурсійного обслуговування», «Технічні умови щодо туристського спорядження». З переліком та описом стандартів можна ознайомитись на сторінці Міністерства економічного розвитку і торгівлі України http://www.me.gov.ua/Documents/MoreDetails?lang=uk-UA&id=ecfd6c5a-1760-4d8d-a931-3a63f64e2310&title=GaluzeviStandarti. Перелік оновлюється в разі прийняття нових стандартів.
В Плані заходів на 2018 рік з реалізації Стратегії розвитку туризму та курортів до 2026 року передбачені заходи з прийняття в 2018 році ще трьох стандартів щодо вимог до рівня обслуговування яхт-гаваней, а також розробка двох стандартів вищої освіти галузі знань 24 «Сфера обслуговування» за спеціальностями 241 «Готельно-ресторанна справа» та 242 «Туризм».

Гармонізація стандартів є частиною Політики зростання ЄС та важливим інструментом втілення Стратегії Єдиного ринку (це план Європейської комісії з розкриття повного потенціалу єдиного ринку / http://ec.europa.eu/growth/single-market/strategy_en/).

Єдиний ринок є основою європейського проекту, що дозволяє людям, послугам, товарам та капіталу вільніше рухатись, пропонуючи можливості зростання для європейського бізнесу, і одночасно – більший вибір та зниження цін для споживачів. Це дає змогу громадянам подорожувати, жити, працювати або навчатися там, де вони вважають кращим для себе. Але іноді ці переваги не реалізуються, оскільки правила єдиного ринку невідомі або не впроваджені, або вони підриваються іншими бар'єрами. В умовах, що швидко змінюються за взаємодії економічних, соціальних та екологічних факторів, єдиний ринок повинен адаптуватися до нових ідей та бізнес-моделей, щоб забезпечити сталий розвиток. Саме тому Комісія вирішила надати єдиному ринку суттєві стимули зростання, вживши низку заходів, серед яких важливу роль відіграють, зокрема, напрями

Модернізації спільної системи стандартів,

Створення більш прозорих, ефективних та відповідальних державних закупівель,

Забезпечення культури та чіткості дотримання правил дотримання правил, щоб забезпечити справжній єдиний ринок.

При тому, що стандарти є добровільними технічними характеристиками, які застосовуються до різних продуктів, матеріалів, послуг та процесів; вони сприяють безпеці, інноваціям та сумісності і є важливими для побудови єдиного ринку, ці переваги є недостатніми для самопливного розвитку процесу.

В процесі стандартизації виникають проблеми, пов'язані з такими змінами, як глобалізація, розширені ланцюжки постачань, постійно зростаюча роль інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ), посилена важливість об'єднання товарів і послуг в окремі пакети. Тому Європейська Комісія виробила такий підхід, коли через Спільну ініціативу буде модернізувати існуюче партнерство у виробленні та застосуванні стандартів - у співпраці з кожною галуззю, Європейськими організаціями стандартизації, МСП та всіма іншими зацікавленими сторонами. Спираючись на успішний досвід щодо стандартизації на продукти, наступні конкретні цілі Спільної ініціативи з стандартизації будуть спрямовані на те, щоб Європа продовжувала розвиватися як міжнародний центр стандартизації, щоб наступним кроком забезпечити реалізацію потенціалу стандартизації послуг та узгодити результати діяльності Європейської системи стандартизації – з широкими пріоритетами політики ЄС. Одночасно впроваджуються нові правила для державних закупівель в ЄС, що мають на меті полегшити та зробити більш доступними для малих та середніх підприємств (МСП) процедури подання заявки на державні контракти, забезпечити найкращу цінову політику для державних закупівель, та дотримуватися принципів прозорості і конкуренції ЄС. Нові правила також дозволяють враховувати екологічні та соціальні міркування, а також інноваційні аспекти, які слід враховувати при укладанні державних контрактів. Успіх нового законодавства залежить від ефективного впровадження в країнах ЄС та готовності 250 000 державних покупців у ЄС отримувати користь з цифрової революції, зменшити бюрократичне навантаження та зробити процеси закупівель більш ефективними та діловими, а також більш дружніми на користь всіх громадян / https://ec.europa.eu/growth/single-market/public-procurement/rules-implementation_en.

Оновлені процедури для державних замовників відкривають ринок державних закупівель ЄС, запобігають невиправданій політиці "купівлі національного" продукту та сприяють вільному руху товарів та послуг. В результаті, замовники мають отримають кращу цінність за гроші. Нові правила, включаючи нову систему електронного самовизначення для учасників торгів (ESPD), відкривають шлях до цифрової обробки державних закупівель, що значно підвищить ефективність системи державних закупівель, і суттєво зменшить обсяг документів, необхідних для вибору компаній. Через обмеження вимог до обороту та можливості поділу тендерів на часткові партії, МСП отримають більший доступ до державних закупівель. Державні закупівлі стають інструментом стратегічної стратегії . Згідно з новими правилами процедури державних закупівель також допоможуть державним замовникам втілювати екологічну політику, а також такі норми, що регулюють соціальну інтеграцію та інновації. При виробленні нових норм і правил для державних закупівель, були проведені масштабні консультації з громадськістю, акумульовані до Зеленої книги щодо модернізації політики державних закупівель у ЄС - на шляху до більш ефективного європейського ринку закупівель (2011 рік), а також до узагальнюючого документу - Синтез відповідей на Зелену книгу (2011 рік), наступним кроком під гаслом Реформа державних закупівель ЄС: менша бюрократія, більш висока ефективність- випущений Огляд нових правил закупівель та концесій ЄС, введені 18 квітня 2016 року, що надає цінний досвід для реформування систем стандартизації, ринкового нагляду і держзакупівель в Україні за сучасними підходами цифрових технологій.

Зазначена система зростання, що спирається на такі інструменти як інноваційні стимули стандартизації та цифрове забезпечення державних закупівель, включає в себе на поточний момент 22 сектори економіки, до яких належать такі важливі для аграрного сектору напрями, як Торгівля обробленою сільськогосподарською продукцією (ППП) (див. Законодавство про перероблені сільськогосподарські продукти / https://ec.europa.eu/growth/sectors/food/legislation_en/), а також інші закони, що стосуються продовольства, зокрема: Загальне харчове законодавство, Безпека харчових продуктів, Стійке продовольство, Харчові інновації / https://ec.europa.eu/growth/sectors/food_en/. Аналогічні процеси відбуваються в секторах транспорту, будівництва, енергетики, водного господарства, хімічних засобів, біотехнологій, туризму тощо. Залучення малих та середніх підприємств до встановлення стандартів є запорукою того, що розробка продуктів не обмежується несумісними стандартами. Стандарти допомагають визначити ринок, і виступають зручним способом для МСП в подоланні розривів в нормах доступу до ринків між країнами, дозволяють конкурувати з великими компаніями на рівних умовах. Стандарти також мають допомагати відкривати нові ринки як в межах ЄС, так і за її межами. Спільна ініціатива / http://ec.europa.eu/growth/content/joint-initiative-standardisation-responding-changing-marketplace-0_en/ спрямована на покращення експортного потенціалу Європи шляхом просування європейської моделі регулювання у третіх країнах, що надає значні можливості і для України та інших пострадянських країн. Сторони, що підписали цю ініціативу, домовились про спільне бачення стандартизації на основі взаємно узгоджених основних принципів.

Для розбудови спільного процесу вдосконалення існуючої системи, керівна група розробляє комплекс заходів, що супроводжуються пілотними проектами на основі трьох кластерних доменів, визначених як пріоритети:

1.Поінформованість, освіта та розуміння європейської системи стандартизації, тобто підвищення відповідного використання стандартів та участі в процесі на всіх рівнях;

2.Координація, співробітництво, прозорість та інклюзивність, тобто забезпечення адекватних, якісних, зручних та своєчасних європейських стандартів;

3.Конкурентоспроможність та міжнародний аспект, тобто стандарти, що підтримують конкурентоспроможність Європи на світових ринках.

Всі дії будуть спрямовані на положення, передбачені Спільною ініціативою, як це виражається в Стратегії єдиного ринку 2015 року: визначення пріоритетів, модернізація та відповідна швидкість для своєчасних стандартів. Нарешті, Спільна ініціатива з стандартизації не є юридично обов'язковою і не повинна тлумачитися будь-яким чином як заміна або тлумачення існуючої правової бази, але вона надає значні можливості за свідомого застосування, що розкривається в таких документах ЄС •Спільна ініціатива з стандартизації в рамках стратегії єдиного ринку •Пропозиції щодо першого проекту набору дій та пілотних проектів за Спільною ініціативою з стандартизації

В поточний час Комісія Codex Alimentarius охоплює 188 членів, що є представниками 187 країн-членів та 1 організації-члена (Європейського Союзу), з усіх континентів планети (http://www.fao.org/fao-who-codexalimentarius/about-codex/members/en/), Україна також зазначена як член Кодексу з 2004 року.

За даними на світовому сайті, Контактний пункт Кодексу в Україні очолює Колесник Сергій, і цей пункт розташований в Дослідницькому центрі профілактичної токсикології, харчової та хімічної безпеки ім. Л. І. Медведя при Міністерстві охорони здоров'я, 03680 , м. Київ, вул. Героїв Оборони, 6, Тел: +380445269553 E-mail: codex.ukraine@gmail.com, Веб-сайт: http://www.codex.co.ua – але наведене посилання неактивне.

В дійсності створення Національної Комісії відбулося за постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1999 р. N 616 ( 616-99-п) "Про затвердження Положення про Національну комісію із зводу харчових продуктів Кодекс аліментаріус та її персонального складу" (Офіційний вісник України, 1999 р., N 16, ст. 641)/ http://zakon0.rada.gov.ua/rada/show/616-99-%D0%BF/, на виконання базового законодавства Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів (Закон України від 23.12.1997 № 771/97-ВР http://zakon0.rada.gov.ua/rada/show/771/97-%D0%B2%D1%80), але ліквідовано без будь-яких обґрунтувань Постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2015 № 692 Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Кабінету Міністрів України. Зазначеною постановою також внесено зміни у додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2011 р. № 1051 “Про утворення Ради з питань функціонування системи охорони здоров’я” (Офіційний вісник України, 2011 р., № 80, ст. 2940; 2012 р., № 22, ст. 849): позицію “Голова Національної комісії з Кодексу Аліментаріус, секретар Ради” – замінено позицією “Директор державного підприємства “Науковий центр превентивної токсикології, харчової та хімічної безпеки імені академіка Л.І. Медведя Міністерства охорони здоров’я України”, секретар Ради”; Також постанова зазначає: у тексті плану заходів щодо проведення інституційної реформи у сфері здійснення санітарних та фітосанітарних заходів, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 25 червня 2012 р. № 415 / Документ 415-2012-р, чинний, поточна редакція — Редакція від 24.09.2015, підстава 692-2015-п/, - із змінами, внесеними розпорядженням Кабінету Міністрів України від 28 серпня 2013 р. № 653, слова “за участю Національної комісії з Кодексу аліментаріус” виключити.

Таким чином, одразу було поставлено під сумнів виконання 1-го пункту постанови №415, а саме: Приведення законодавства у сфері здійснення санітарних та фітосанітарних заходів у відповідність із законодавством ЄС, п.1. Забезпечити підготовку стратегії наближення законодавства у сфері здійснення санітарних та фітосанітарних заходів до законодавства ЄС відповідно до майбутньої Угоди про асоціацію між Україною та ЄС, включаючи створення поглибленої та всеохоплюючої зони вільної торгівлі (відповідальні – Мінагрополітики, МОЗ, інші заінтересовані центральні органи виконавчої влади, 2014 рік). Подальше інформування щодо виконання цієї постанови, принаймні в нормативно-правовому полі / http://zakon0.rada.gov.ua/rada/main/l381370/ - також відсутнє. Для багатьох представників громадянської та наукової спільноти ця подія залишилась поза увагою. Наприклад, поєднаний портал з питань інноваційних технологій для виноградарства та садівництва, а також виробництва напоїв, повідомляє про те, що Національна комісія з Кодексу Аліментаріус діє по сьогодні /http://techdrinks.info/ru/news/ukrayna-yavlyaetsya-chlenom-kodeksa-alymentaryus/; аналогічну інформацію містить проект IX Міжнародна виставка обладнання та технологій для фармацевтичної промисловості PHARMATechExpo / https://www.pharmatechexpo.com.ua/..=en. Доступні в он-лайн мережі звітні матеріали, які надала НАЦІОНАЛЬНА КОМІСІЯ УКРАЇНИ "КОДЕКС АЛІМЕНТАРІУС", інформують, що за час роботи НККА (станом на 2010-тий рік http://medved.kiev.ua/web_journals/arhiv/nutrition/2010/1-2_10/str59.pdf) було проведено 18 засідань Комісії.

Серед основних питань та документів, які були розглянуті на засіданнях, відзначаються такі важливі для питань налагодження безпечного аграрного виробництва: – гармонізовані з міжнародними "Допустимі дози, концентрації, кількості та рівні вмісту пестицидів у сільськогосподарській сировині та харчових продуктах"; – гармонізовані з міжнародними "Показники та максимально дозволені рівні лікувальних препаратів, антибіотиків, гормонів та інших речовин, що застосовуються у ветеринарії при виробництві необроблених харчових продуктів тваринного походження"; – питання законодавчого врегулювання ГМО-вмісних продуктів в Україні. Методи визначення ГМО та ГМО-компонентів у продовольчій сиро вині та харчових продуктах; – критерії для складання програми розширеного контролю та переліку харчових продуктів, які звичайно представляють високий та низький ризик для здоров`я людей, що розроблені на виконання статті 44 Закону України "Про безпечність та якість харчових продуктів"; – порядок розширеного ветеринарного контролю, тощо. Законодавчо-правове дослідження ФАО з питань органічного ведення сільського господарства (Вип. 107, ч.1 «Organic agriculture and the law», 2012 http://www.fao.org/3/a-i2718r.pdf) – визначає розроблені в 2005-му році рекомендації Кодексі Аліментаріус з питань виробництва, переробки, маркування та збуту органічних продуктів харчування – як основу для впровадження системи регулівних норм для органічного ведення сільського господарства в більшості країн світу. До створення таких стандартів Комісія Кодексу залучає широкі кола вчених, технічних експертів, урядові структури, міжнародні організації виробників та споживачів. Застосування стандартів Кодексу має сприяти зростанню низького потенціалу дрібних фермерів у дотриманні міжнародних вимоги, прискоренню адаптації до змін клімату та умов навколишнього середовища, які впливають на продуктивність, втрату урожаю та безпеку харчових продуктів. / Міжнародні стандарти щодо безпеки харчових продуктів: роль у стимулюванні торгівлі та вкладу регіону в їх розробку. Елеонора Дюпуи, спеціаліст з безпеки харчових продуктів та захисту споживачів ФАО, Регіональне бюро по Європі та Центральній Азії. ФАО-ЄЭК Спільний Круглий стол експертів з продовольчої безпеки та торгівлі в регіоні. Стимулювання інтеграції евразійської торгівлі в цілі стійкості сільського господарства та продовольчої безпеки, 11 вересня 2013 р. http://www.eurasiancommission.org/ru/act/prom_i_agroprom/dep_agroprom/SiteAssets/RU-Dupouy%20-Internationalstandards.20.pdf/. В поточний період перелік codexalimentarius містить 220 стандартів для різних видів ведення аграрного виробництва та переробки, більшість з яких є у вільному доступі 5-ма мовами (англійською, французькою, російською). Раніше застосовувані в Україні САНПіНи значною мірою спирались на вимоги стандартів Кодексу аліментаріус до виробництва та переробки агропродовольчої продукції, зокрема щодо визначення гранично допустимого вмісту у харчових продуктах залишків пестицидів або ветеринарних лікарських препаратів. В світовій практиці, на стандартах і рекомендаціях Комісії побудовані «Аналіз небезпечних факторів і критичні контрольні точки», що має провідне значення при виробленні та запровадженні принципів ХАССП, як для управління безпекою на внутрішньому ринку, так і для експортно-імпортних операцій /Методи визначення фальсифікації товарів / Дубініна А.А. з співав. http://pidruchniki.com/14020305/tovaroznavstvo/zakonodavstvo_yevropeyskogo_parlamentu_radi_sferi_yakosti_harchovoyi_produktsiyi/. Наприклад, недотримання стандарту Codex Alimentarius, що встановлює загальні норми на забруднюючі речовини і токсини в харчових продуктах, зокрема регламентує якість кави CAC/RCP 69 “Норми і правила щодо запобігання і зменшення забруднень кави охратокси- ном А” (що є токсичним продуктом життєдіяльності пліснявих грибів, зокрема Aspergillus), може вплинути на ризик посилення канцерогенних факторів для лю- дини. Забруднення охратоксином А може відбуватися за відповідних умов температури, активності вологи та наявності поживних речовин. Комісія Codex Alimentarius визначила умови вирощування, обробки, зберігання та транспортування кави, не сприятливі для життєдіяльності грибів роду Aspergillus. Щоб встановити всебічний контроль за безпечністю товару, виробники впроваджують систему аналізу ризиків та контрольних точок (НАССР) та систему управління якістю, щоб забезпечити збереження стабільної якості продукції на будь-якому етапі її виробництва, під час транспор- тування, зберігання та реалізації. НАССР гарантує безпеку кінцевої продукції для споживача /Кунділовська Т.А. Інноваційні підходи до оцінювання кави натуральної розчинної // Товарознавство та інновації: зб.наук.праць. – Донецьк: ДонНУЕТ, 2011. – Вип.3.- С.249-260; Мінкевич Г.Я. Органолептичні дослідження якості кави різних товаровиробників / Вісник Львівської комерційної академії / [ред. кол. : Б. Д. Семак, В. В. Гаврилишин, І. В. Донцова]. – Львів: Видавництво Львівської комерційної академії, 2016 – Вип. 16. – С.127-130 http://www.lute.lviv.ua/fileadmin/www.lac.lviv.ua/data/pidrozdily/Naukovi_Vydannya/Vydan_Tovar/Docs/Tovar_Visnyk_Vypusk16.pdf/. Таким чином, відновлення діяльності НККА в сучасному форматі є надзичайно важливим завданням і потребує спільних зусиль свідомої української та міжнародної спільноти.

Всі органи з акредитації в ЄС перелічені за посиланням http://ec.europa.eu/growth/tools-databases/nando/index.cfm?fuseaction=ab.main, а нотифіковані - тут http://ec.europa.eu/growth/tools-databases/nando/index.cfm?fuseaction=na.main.

Детальний опис сфери діяльності та організаційної структури кожного національного органі ЄС наведений за активним посиланням, для прикладу можна ознайомитись з такою структурою - Державний орган захисту прав споживачівв Литві http://www.vvtat.lt/en/about-authority.html. Безпосереднім завданням Органу визначено координування діяльності державних та регіональних установ щодо захисту споживачів; вирішення альтернативних спорів споживачів; контроль над практикою несправедливих умов, зазначених у контрактах із споживачами; аналізування скарг споживачів на недобросовісні договірні умови; захист споживчих економічних інтересів, контролює ринок споживчих товарів та послуг; позасудовий розгляд скарг споживачів внаслідок спорів споживачів з кредиторами; контроль за дотриманням вимог реклами, передбачених Законом про рекламу; організацію та здійснення освіти споживачів, продавців, виробників та постачальників послуг; надання інформації для споживачів про небезпечні продукти, які з'явилися або можуть з'явитися на ринку; організація обміну інформацією з Європейським Союзом та державами-членами; представництво Литовської Республіки в Європейському Союзі та міжнародних організаціях у сфері захисту прав споживачів.

Литовська система сертифікації продукції та захисту прав споживачів безпосередньо поєднана з програмами підтримки розвитку МСП /http://lvpa.lt/, В різноманітних форматах приєднання до актуальних проектів та участі у державних закупівлях. Але перелічені органи не мають впливу на харчове законодавство та його застосування – аналогічним чином це визначено і в українському законі про технічне регулювання.

Сектор врегулювання ринкових вимог та агропродовольчого законодавства ЄС описаний в окремому тематичному підрозділі за посиланням http://ec.europa.eu/growth/sectors/food/. Зокрема тут розміщений основний Європейський закон для кормів та продовольства (вся система вирощування і переробки в «харчовому ланцюзі», «від лану до столу», «від кормушки до виделки»), і принципи створення Повноважного органу з харчової безпеки на саморегулівних засадах для кожної країни ЄС, а також всіх інших країн, що торгують з ЄС - https://ec.europa.eu/food/safety/general_food_law_en, Виконавчий інструмент для управління надзвичайними ситуаціями та кризами, а також постійно діючою трансєвропейською системою швидкого оповіщення продовольства та кормів (RASFF), до якої Україна має приєднатись в процесі втілення Всеохоплюючої стратегії імплементації Глави IV (Санітарні та фітосанітарні заходи) Розділу IV “Торгівля і питання, пов'язані з торгівлею” Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, схваленої Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 24.02.2016 № 228-р (з наступними уточненнями в рамках діалогу з європейськими партнерами щодо норм СФЗ), що має бути узгодженою з комплексом заходів за напрямом «Гармонізація українського законодавства до європейського природоохоронного права», щодо мінімізації впливу на навколишнє середовищерингу, розроблених Міністерством екології та природних ресурсів України, за мети забезпечення поетапного приведення законодавства у відповідність з директивами ЄС, впровадження яких є невід'ємною частиною виконання Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони (додаток XXX до глави 6 "Навколишнє середовище" розділу V "Економічне та галузеве співробітництво"), згідно з Наказом Мінагрополітики України від 07.07.2016 № 235 Про затвердження плану заходів Міністерства аграрної політики та продовольства України з виконання плану пріоритетних дій Уряду на 2016 рік. В поточний період процеси приведення структури і функцій української системи нагляду за безпекою кормів та продовольчих продуктів до європейських вимог потребують значної уваги підприємців та споживачів, тому що охоплюються найбільш значний спектр правових норм – в порівнянні з іншими секторами економіки.


Європейські норми мають декілька рівнів загальнодоступної документації, що розміщується на порталах «Стандарти та рекомендації ЮНЕК ООН» (Standards and Recommendations), також на порталі Європейської Комісії, і окремих секторальних напрямах під управлінням ФАО. Портал Європейська економічної комісії розміщений в розділі Торгівельних програм ЮНЕК ООН (Економічна комісія Організації Об'єднаних Націй для Європи), і охоплює 2 напрями, що стосуються регуляторних норм. Один з напрямів безпосередньо пов'язаний із питаннями управління торгівлею та стандартизацією, де постійно функціонує Робоча група 7 з питань стандартів якості та вироблення рекомендація для аграрних продуктів (UNECE - TRADE PROGRAMME - STEERING COMMITTEE ON TRADE CAPACITY AND STANDARDS - WORKING PARTY ON AGRICULTURAL QUALITY STANDARDS (WP.7) - STANDARDS AND RECOMMENDATIONS) /http://www.unece.org/tradewelcome/steering-committee-on-trade-capacity-and-standards/tradeagr/standards-and-recommendations.html/. Розроблені стандарти публікуються у вільному доступі на трьох офіційних мовах ООН. У разі виявлення будь-яких невідповідностей між версіями, англійська версія повинна, як правило, мати перевагу (якщо оригінальна версія стандарту не була французькою або російською, і в цьому випадку має переважну силу французька чи російська версія). Вимоги ОЕСР для супроводжуються різноманітними методичними рекомендаціями для виробників зокрема серед останніх випусків – посібник для виробників фруктів та овочів (Countries participating in the Fruit and Vegetable Scheme in 2016, OECD Fruit and Vegetables Scheme).

Свіжі фрукти та овочі - стандарти •Fresh Fruit and Vegetables - Standards •http://www.unece.org/trade/agr/standard/fresh/ffv-standardse.html

•Свіжі фрукти та овочі - Рекомендації •Fresh Fruit and Vegetables http://www.unece.org/trade/agr/standard/fresh/ffv-recommendations.html

•Сухі та сушені продукти - стандарти ••Dry and Dried Produce - Standards http://www.unece.org/trade/agr/standard/dry/ddp-standards.html

•Сухі та сушені продукти - рекомендації •Dry and Dried Produce - Recommendations •http://www.unece.org/trade/agr/standard/dry/ddp-recommendations.html

•Насіннєва картопля ••Seed Potatoes •http://www.unece.org/trade/agr/standard/potatoes/pot_e.html

•М'ясо•Meat •http://www.unece.org/trade/agr/standard/meat/meat_e.html

•Яйця•Eggs •http://www.unece.org/trade/agr/standard/eggs/eggs_e.htmlhttp://www.unece.org/trade/agr/standard/eggs/eggs_e.html

•Зрізані квіти•Cut Flowers http://www.unece.org/trade/agr/standard/flowers/flower_e.html

Участь в діяльності ЮНЕК постійно доступна і для українських представників, що інформуються через відповідальні структури МЗС. Всі напрями економічної діяльності країн-членів ООН координуються за напрямами переходу на стандарти «зеленої» економіки http://www.unece.org/environmental-policy/environment-for-europe/initiatives/greening-the-economy-in-the-pan-european-region/the-pan-european-strategic-framework-for-greening-the-economy.html, зокрема в рамках Загальноєвропейської стратегії розвитку зеленої економіки (GESF) (Батумська ініціатива 2016 року http://www.unece.org/fileadmin/DAM/env/greeneconomy/The_Strategic_Framework_for_GE/ece.batumi.conf.2016.6.e.pdf). Загальні норми ЄС в актуальному вигляді (зокрема для потреб експорту), доступні за посиланнями:

•Від ферми до виделки: Контроль безпеки агропродовольчого ланцюга узагальнена інфографіка http://ec.europa.eu/food/sites/food/files/safety/docs/fs_infograph_from-farm-to-fork_en.pdf, •Загальне харчове законодавство й динаміка обговорень регуляторних норм, http://eur-lex.europa.eu/LexUriServ/LexUriServ.do?uri=CELEX:32002R0178:EN:NOT, Європейський орган з безпеки харчових продуктів (EFSA) http://www.efsa.europa.eu/, Офіс з відстеження різноманіття рослин Community Plant Variety Office (CPVO) http://www.cpvo.europa.eu/, Виконавча агенція з питань споживчого захисту, охорони здоров'я, сільського господарства та продовольства, що проводить тренінги та залучає тимчасових агентів для різних перевірок Consumers, Health, Agriculture and Food Executive Agency (CHAFEA) http://ec.europa.eu/eahc/, Європейська хімічна агенція European Chemicals Agency (ECHA) http://echa.europa.eu/ (має вирішальне значення при виробленні норм для пестицидів та ін засобів захисту рослин, упаковки, консервантів тощо). Структура євродепартаменту DG SANTE з питань безпеки харчових продуктів (тут треба отримувати підтвердження для експорту продуктів тваринництва) – дуже корисна для процесів реформування української системи з управління СФЗ в аграрному секторі за прикладом європейських директоратів, де представлений весь спектр оцінки і управління секторальними ризиками https://ec.europa.eu/info/departments/health-and-food-safety_en, схема оргструктури https://ec.europa.eu/info/sites/info/files/organisation-chart-dg-sante_en.pdf.

Технічний комітет за номером 34 охоплює всі питання відстеження безпечності та якості агропродовольчої продукції в «харчовому ланцюзі», тобто в процесі вирощування та переробки.

ISO / TC 34 має наступну структуру /https://www.iso.org/committee/47858.html, що складається з 7-ми Робочих груп:

ISO / TC 34 / CAG Консультативна група

ISO / TC 34 / WG 14 Вітаміни, каротиноїди та інші поживні речовини

ISO / TC 34 / WG 16 Добробут тварин

ISO / TC 34 / WG 17 Водна діяльність

ISO / TC 34 / WG 18 Натуральні продукти харчування

ISO / TC 34 / WG 20 Афлатоксини

ISO / TC 34 / WG 21 Соціальна відповідальність / стійкість а також 16-ти тематичних підкомітетів:

ISO / TC 34 / SC 2 Олегінальне насіння, фрукти та маслинові

ISO / TC 34 / SC 3 Овочі, фрукти та їхні продукти

ISO / TC 34 / SC 4 Злакові та бобові

ISO / TC 34 / SC 5 Молоко та молочні продукти

ISO / TC 34 / SC 6 М'ясо, птиця, риба, яйця та їх продукція

ISO / TC 34 / SC 7 Спеції, кулінарні трави та приправи

ISO / TC 34 / SC 8 Чай ISO / TC 34 / SC 9 Мікробіологія

ISO / TC 34 / SC 10 Корми для тварин

ISO / TC 34 / SC 11 Масла та рослинні жири, тваринні жири

ISO / TC 34 / SC 12 Сенсорний аналіз

ISO / TC 34 / SC 15 Кава

ISO / TC 34 / SC 16 Горизонтальні методи аналізу із застосуванням молекулярного біомаркера

ISO / TC 34 / SC 17 Системи управління безпекою харчових продуктів

ISO / TC 34 / SC 18 Какао

ISO / TC 34 / SC 19 Продукти бджільництва

В сфері управління ISO / TC 34 (прямим чи опосередкованим чином) перебуває 845 міжнародних стандартів (серед загальної кількості 21989 міжнародних стандартів на поточний момент, які ви можете придбати у членів ISO, до яких належить і Україна, або в магазині ISO).

Стандартизація в галузі продуктів харчування людини та годівлі тварин в системі ISO – на сьогодні охоплює «харчовий ланцюг», тобто всі ланки від первинної виробництва до споживання, а також матеріали для розмноження тварин і рослин, зокрема: термінологія, формування вибірки, методи випробування та аналізу, технічні характеристики продукту, безпека та управління якістю харчових продуктів та кормів, вимоги до упаковки, зберігання та транспортування.

До останніх розробок в сфері стандартизації продуктів харчування / https://www.iso.org/committee/47858/x/catalogue/p/0/u/1/w/0/d/0/ належать група з 5-ти нормативів стосовно методів контролю цінних харчових компонентів (зокрема ISO / DIS 20635 Дієтична формула харчових речовин для дітей та дорослих. - Визначення вітаміну С методом (ультра) високоефективної рідинної хроматографії з ультрафіолетовим виявленням ((U) HPLC-UV); ISO / DIS 20636 Дієтична формула харчових речовин для дітей та дорослих. -Визначення вітаміну D рідким хроматографічним мас-спектрометром та ін.), також схвалений новий проект термінологічного довідника за напрямами екологізації виробництва харчової продукції ISO / NP 23035 Природні протимікробні речовини – словник. Особливе місце обіймає системний стандарт ISO / AWI TS 26030 Сталий розвиток та соціальна відповідальність - Керівництво з використання ISO 26000: 2010 в аграрному секторі. Вихідний стандарт ISO 26000: 2010 Керівництво з соціальної відповідальності /https://www.iso.org/standard/42546.html, обсяг 106 стор./допомагає здійснити перехід організаціям до ведення соціально відповідального підприємництва, визначають відповідальний бізнес та заохочують суттєве зростання.

Всеохоплююче координування сфери стандартизації продуктів харчування в системі ISO здійснює Технічний комітет 34, але він щільно взаємодіє з національними ТК (що відображається позначкою після наклонної ліній, як наприклад ISO / DIS, стандарт ISO / AW тощо). Зокрема, AW – це кодове позначення Технічного комітету з питань стандартизації кормів та продуктів харчування, в складі Британського інституту стандартизації / https://standardsdevelopment.bsigroup.com/committees/50001672/.

Безпосередньо Британським ТК було розроблено 27 діючих стандартів щодо визначень кормових та харчових інгредієнтів та методів їх контролю / https://standardsdevelopment.bsigroup.com/committees/50001672#published/, і ведеться робота з формування чи імплементації нових в кількості 17 одиниць / https://standardsdevelopment.bsigroup.com/committees/50001672#in-progress/. Крему групу стандартів утворюють спільні розробки з Європейською системою стандартизації, що в даному випадку позначаються кодом BS EN ISO (наприклад BS ENISO 7541 Спеції та приправи - Спектрофотометричне визначення екстрагованого кольору в паприці).

Міжнародним стандартом ISO 26000:2010 передбачено, щоб організація при його впровадженні брала до уваги соціальне, екологічне, правове, культурне, політичне та організаційне різноманіття, а також відмінності в економічних умовах, одночасно з дотриманням міжнародних норм етики.

До останнього покоління європейських розробок щодо запровадження норм сталого розвитку з урахуванням специфіки аграрного сектору, можна віднести Посібник зі стабільності та корпоративної соціальної відповідальності, підготовлений Французькою Торговою палатою в Сингапурі, що містять рекомендації для всього регіону Азії /http://www.fccsingapore.com/sites/default/files/public/publications/CSR_Guidebook_2012.pdf, 73 стор./. При цьому варті уваги і відмінності у визначенні МСП в ЄС та Сингапурі. Якщо Європейський Союз визначає МСП як компанії, де задіяно менш ніж 500 працівників, то Сінгапур з 2011 року визначає малі та середні підприємства – як підприємства з річним обсягом продажів не більш ніж 100 мільйонів доларів США, або не більше 200 співробітників. Автори керівництва радять його застосовувати усім компаніям, що потрапляють у ці визначення, а також дочірнім компаніям великих промислових груп, які працюють у Сінгапурі.

Керівництво описує досвід започаткування багатьох галузевих ініціатив, починаючи від сільського господарства, до електронних товарів та одягу. Ось кілька прикладів: - Асоціація 4C та Кодекс поведінки 4C з виробництва, обробки та торгівлі кави; - чесний Кодекс поведінки відносно праці, який застосовується головним чином до одягу, і тепер поширюється на електроніку, продукти харчування та інші продукти; - EICC (електронний промисловий кодекс поведінки), який застосовується до компаній, що займаються електронними товарами різного економічного призначення. Природні ресурси перебувають в надзвичайно динамічних змінах під впливом агропромислової діяльності, що призводить до забруднення прісної води, викидів парникових газів та відходів, посилює ризик розвитку захворювань органів дихання, забруднення сільськогосподарських угідь, спричиняє негативні зміни клімату. Стандарти сталого розвитку дозволяють уникнути чи принаймні зменшити наявність і вплив таких забруднень. Особливої актуальності набуває досвід і практика розгляду життєвого циклу будь-якого продукту. Величезний вплив на навколишнє середовище можуть мати лише окремі частини виробничих процесів в ланцюжку постачання, наприклад, у сільському господарстві та текстильному виробництві (що також значною мірою залежить від сільськогосподарської сировини), протягом певної фази використання. Це стосується миючих засобів та автомобілів, що серед інших – вносять додаткові ризики до можливих забруднень. У таких випадках компанії можуть значно зменшити свій негативний вплив на довкілля, застосовуючи підхід до покрокового моделювання та оцінювання життєвого циклу, та зменшуючи вплив своїх продуктів на поточний та вихідний рівні.

Існує безліч сертифікатів та систем маркування, що стосуються сталого розвитку: стандарти ISO, сертифікати деяких ініціатив з КСВ, стандарти Сінгапуру та інші національні етикетки та схеми сертифікації. Займаючись таким процесом сертифікації та маркування, ви допомагаєте наочно оцінити свої зусилля – своїм клієнтам, інвесторам та іншим зацікавленим сторонам. Найбільш відомою організацією з питань вироблення та впровадження схем сертифікації в аграрному секторі визнається Rainforest Alliance http://www.rainforest-alliance.org/. Навчально-тренувальні програми для збільшення обсягів стійкого сільського господарства, розроблені Альянсом для мобільних пристроїв - це інноваційна програма, яка об'єднує мережу з більш ніж 1,3 мільйона сільських фермерів у 40 країнах, з наданням доступу до інформації про методи сталого ведення сільського господарства. Таким чином, за рахунок благодійних внесків, стає можливим озброєння фермерських спільнот в усьому світі засобами боротьби з посухою, опустелюванням, голодом та іншими екологічними та гуманітарними кризами, пов'язаними зі зміною клімату, а також розширювати кліматомісткі методи оптимізації сільського господарства у віддалених регіонах / https://twitter.com/RnfrstAlliance/status/962582062174822401/. Багатовимірний характер застосування стандартів КСВ відзначений у «Відновленій стратегії ЄС на 2011-2014 роки з питань корпоративної соціальної відповідальності» / * COM / 2011/0681 final * http://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/TXT/?uri=CELEX%3A52011DC0681/ , якими було визначено очікування, що всі європейські підприємства будуть відповідати корпоративній відповідальності та дотриманню прав людини, як це визначено в Керівних принципах ООН. Стратегія закликала всі держави-члени ЄС розробити до кінця 2012 року національні плани щодо імплементації керівних принципів ООН з питань КСВ. Підкреслювалось, що заохочуючи повагу до соціальних та екологічних стандартів, підприємства ЄС можуть сприяти кращому управлінню та інклюзивному зростанню в країнах, що розвиваються. Стратегічні положення отримали розвиток в серії регуляторних актів ЄС щодо виробничої та податкової політики в ЄС (ДОПОВІДЬ КОМІСІЇ ДО ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ ТА РАДИ щодо варіантів схеми екологічної марки ЄС для рибної та аквакультурної продукції COM / 2016/0263 final http://eur-lex.europa.eu/legal-content/AUTO/?uri=CELEX:52016DC0263&qid=1518365469713&rid=9; Резолюція Європейського Парламенту від 16 грудня 2015 р. з рекомендаціями Комісії щодо забезпечення прозорості, координації та зближення політики оподаткування корпорацій у Союзі (2015/2010 (INL) http://eur-lex.europa.eu/legal-content/AUTO/?uri=CELEX:52015IP0457&qid=1518365469713&rid=1 та ін.), а також принципів торгово-інвестиційної політики ЄС з третіми країнами (Резолюція Європейського парламенту від 7 липня 2015 р. щодо зовнішнього впливу торгової та інвестиційної політики ЄС на державно-приватні ініціативи в країнах за межами ЄС (2014/2233 (INI) http://eur-lex.europa.eu/legal-content/AUTO/?uri=CELEX:52015IP0250&qid=1518365469713&rid=5; Резолюція Європейського парламенту від 8 жовтня 2013 р. Про корупцію у державному та приватному секторах: вплив на права людини в третіх країнах (2013/2074 (INI) http://eur-lex.europa.eu/legal-content/AUTO/?uri=CELEX:52013IP0394&qid=1518365469713&rid=8.

Провідним документом визнаний "Огляд окремих ініціатив та інструментів, що мають відношення до корпоративної соціальної відповідальності" / Річний звіт щодо керівних принципів ОЕСР для багатонаціональних підприємств, 2008 р., Розділ 6, - Annual Report on the OECD Guidelines for Multinational Enterprises, 2008, chapter 6, “Overview of Selected Initiatives and Instruments Relevant to Corporate Social Responsibility” https://www.oecd.org/corporate/mne/40889288.pdf - 26 стор./, в якому зокрема узагальнюються практики Міжнародної Торгової палати з розбудови відповідальності в ланцюгу постачання.

Базуючись на визначених в Огляді інструментах Організація економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР), що поєднує більшість країн ЄС та інші розвинені країни світу, останнім часом видала такі рекомендації для інвестицій в сільському господарстві:

OCDE-FAO Perspectivas Agr?colas 2017-2026 / http://www.fao.org/3/a-i7465s.pdf/ - 154 стор., стисле викладення http://www.agri-outlook.org/OECD-FAO_Outlook_flyer_ES_2017.pdf - 4 стор.,

OECD Огляд інновацій в продовольчому та сільськогосподарському секторі, сільськогосподарська продуктивність та сталість в Естонії / http://ebiz.turpin-distribution.com/products/353101-oecd-food-and-agricultural-reviews-innovation-agricultural-productivity-and-sustainability-in-estonia.aspx /,

Інновації, сільськогосподарська продуктивність та сталість у Сполучених Штатах http://www.oecd-ilibrary.org/agriculture-and-food/innovation-agricultural-productivity-and-sustainability-in-the-united-states_9789264264120-en - 268 стор. та ін.

При цьому виділяються такі інструменти: Корпоративні кодекси поведінки - директивні заяви, які визначають керівні принципи та забороняють певні види поведінки. Деякі з них використовуються для управління власними екологічними та соціальними наслідками; інші зосереджуються на впливі своїх постачальників; окремі поєднують оцінку впливів від постачальників та власних дій. Кодекси, спрямовані на постачальників, можуть містити положення про моніторинг відповідності. Найвища концентрація компаній з кодексами поведінки, як правило, в споживчих товарах, харчовій, торговій та видобувній галузях. Інший формат – саморегулівні ініціативи багатьох зацікавлених сторін, що передбачають співробітництво у різному ступені між багатьма соціальними партнерами, включаючи компанії, організації працівників та роботодавців, неурядові організації, уряди чи їх комбінування. Така ініціатива може вирішити конкретну проблему (що стосується, наприклад, питань робочих сил, навколишнього середовища, хабарництва тощо), або охоплювати весь спектр питань, що стосуються КСВ. Деякі ініціативи з кількох зацікавлених сторін зосереджені на конкретному регіоні, інші – в конкретному секторі. Окремі ініціативи з кількох зацікавлених сторін зосереджені на рекламних заходах з метою підвищення обізнаності. Найбільш високий рівень соціальної відповідальності демонструють компанії, що проходять обов’язковий моніторинг та сертифікацію незалежною акредитованою фірмою з соціального аудиту, або НУО. Проглядається також формат, що носить назву Глобальна ініціатива звітності, де зосереджують свою увагу на створенні єдиного підходу до конкретного аспекту процесу КСВ, застосовуючи при цьому глобальні практики з сертифікації та маркування. Ініціативи з сертифікації та маркування мають на меті забезпечити увагу покупців (споживачів та підприємств) в аспектах, що вважаються надійною інформацією для прийняття рішень щодо покупки. Ці ініціативи, як правило, охоплюють одне профільне питання, таке як дитяча праця, справедлива торгівля або збереження лісу, хоча також може розглядатися низка питань. У сферах, де виявлено невідповідність, заходи з відновлення часто поєднуються з можливістю для компаній демонструвати поліпшення через постійний моніторинг. Міжнародні рамкові угоди (International Framework Agreements – IFA) створюються національними профспілками та міжнародними профспілковими федераціями спільно з багатонаціональними компаніями. Вони спрямовані на те, щоб відповідна компанія дотримувалась однакових стандартів праці у всіх країнах, де вона працює, а також у всьому її ланцюжку постачання.

Ці угоди призначені для використання у поєднанні з національною політикою в дотриманні стандартів праці, та служать основою для подальших переговорів на національному рівні.

Крім того, прийняття стандартів високопрофесійними міжнародними корпораціями може створити каскадний ефект, що стимулює стійкість у їх ланцюжку вартості /“Promoting standards for responsible investment in value chains” - UNCTAD http://unctad.org/sections/dite_dir/docs/diae_G20_CSR_Standards_Report_en.pdf/.

Успішні стандарти КСВ можуть покращувати та доповнювати державне законодавство, регулювання та системи нагляду з дотримання законодавства. Проте, коли добровільні соціальні, природоохоронні заходи або стандарти КСВ не ґрунтуються на національних або міжнародних правилах, ці добровільні стандарти також можуть потенційно створювати ускладнення в проведенні державних регуляторних заходів. Наприклад, зобов'язання провідних бренд-компаній, таких як Nestl? та Kraft Foods, наприкінці минулого десятиліття, щодо збільшення асортименту сертифікованого стійкого виробництва шоколаду, вимагає отримання відповідних сертифікатів від своїх постачальників, які часто є великими міжнародними сільськогосподарськими конгломератами, і потребують значних змін в удосконаленні своїх систем управління. Деякі уряди вводять існуючі стандарти в регуляторні ініціативи, перетворюючи до цього добровільні стандарти (м'яке законодавство) у обов'язкові стандарти (жорстоке законодавство). Наприклад, у більшості країн стандарти екологічно чистого харчування або контрольованої заготівлі деревини (FSC) виникли як добровільні стандарти, завдяки ініціативам від громадянського суспільства або галузевих асоціацій, але на сьогодні вони стали державними стандартами.

Наприклад, у Швеції державні підприємства зобов'язані готувати звіти за стандартом GRI (Глобальна ініціатива по звітності - The Global Reporting Initiative https://www.globalreporting.org/information/g4/Pages/default.aspx), що акумулюють вимоги стандартів з питань змін клімату, прав людини і протидії корупції. Для муніципальних урядів стандарти GRI включені до аналогічних рекомендацій ООН стосовно впровадження ICLEI (International Council for Local Environmental Initiatives - стандарти місцевого самоврядування для сталого розвитку, що розробляються заснованою в 1990 році Міжнародною радою місцевих екологічних ініціатив). У Гватемалі уряд зробив сертифікацію FSC обов'язковою для лісогосподарських підприємств, які працюють у державному біосферному заповіднику. Метою цього підходу є використання динамізму та асоціативності багатьох процесів, що складаються з багатьох зацікавлених сторін, з однорідністю впровадження, яке приносить таке регулювання.

Деякі уряди включили дотримання стандартів КСВ як частину своїх критеріїв у схемах заохочення зовнішніх інвестицій. Наприклад, датські компанії, які отримують фінансову підтримку від Датського індустріального фонду для країн, що розвиваються (Danish Industrialization Fund for Developing Countries – IFU), повинні дотримуватися політики КСВ IFU, що охоплює соціальну та екологічну проблематику. Інші уряди також намагаються надавати стимули, щоб заохочувати уряди країн, що розвиваються, виконувати міжнародні закони через угоди про пільгову торгівлю. Наприклад, Європейський Союз доповнив свою Загальну систему преференцій (GSP - General System of Preferences) за схемою "GSP Plus", де пропонується додаткове зниження тарифів для країн, що розвиваються, які ратифікували та впровадили 27 ключових міжнародних конвенцій, що стосуються сталого розвитку та відповідальної ділової практики (наприклад, Основні конвенції МОП - ILO Core Conventions).

Також ЄС розвиває політику підтримки органічного фермерства / EU policy on organic farming: http://ec.europa.eu/agriculture/organic/eu-policy/legislation_en/. Ще більш позитивний підхід може полягати у тому, щоб уряди могли відігравати активну роль у просуванні соціальних та екологічно стійких внутрішніх інвестицій, пропонуючи стимули для інвестицій у стійкі галузі (наприклад, галузі переробки), розробляти програми винагороди та визнання для компаній, які продемонстрували високу ефективність у питаннях КСВ /http://www.europa-eu-un.org/ статті / fr / article_4337_fr.htm/.

Останні ініціативи демонструють зростання уваги до стандартів сталого зростання та систем аудиту в аграрному секторі - на Глобальній кавовій платформі (the Global Coffee Platform 4C - GCP http://sustainabilitymap.org/standardidentify/501), ABNT Ecolabel / http://sustainabilitymap.org/standardidentify/53 / (охоплює екологічним маркуванням близько 150-ти видів продукції, що виробляються компаніями Бразилії та ЄС, і можуть бути застосовані для державних закупівель), Схема акредитації риборозводнях ферм (Accredited Fish Farm Schem – для типів морської та прісноводної риби http://sustainabilitymap.org/standardidentify/178), Аграрна сертифікація Аргентини (Agricultura Certificada (AC) http://sustainabilitymap.org/standardidentify/403), що поширює знання та сприяє використанню системи управління якістю, специфічної для переробки аграрної продукції; Відповідальний соєвий стандарт (ADM Responsible Soybean Standard) може застосовуватися до всіх постачальників сої по всьому світу, для забезпечення відповідності щорічна інспекція проводиться стороннім аудиторським органом, акредитованим для аудиту стандартів стійкості, і визнає лише сертифікацію компанії ADM та зареєстровану в системі компанії.

Пошук стандартів для певного виду продукції з урахуванням специфіки окремих країн та форм власності підприємств, можна здійснювати на міжнародному сайті Standards Map http://sustainabilitymap.org/standardidentify/.

Аграрна електроніка для всіх видів підприємництва (ISO/TC 23/SC 19 Agricultural electronics). Функції секретаріату виконує DIN /https://www.iso.org/committee/47156.html/, Німецький інститут стандартизації, що є приватною організацією, зареєстрованою як некомерційна асоціація. Його члени виступають представник промислових асоціацій, органів державної влади, торгівлі, професійних та дослідницьких організацій. За домовленістю з Федеральним урядом Німеччини, DIN є визнаним органом національної стандартизації, який представляє інтереси Німеччини в європейських та міжнародних організаціях стандартизації.

Постійний персонал DIN координує весь процес стандартизації на національному рівні та відповідає за організацію участі Німеччини у роботі стандартів на європейському та міжнародному рівнях.

ISO / TC 23 / SC 19 Сільськогосподарська електроніка,

ISO / TC 23 / SC 19 / WG 3 Робоча група з питань стандартизації засобів ідентифікації тварин (бірки та респондери, зокрема

ISO 17532: 2007 Стаціонарне обладнання для сільського господарства - мережа передачі даних для тваринництва, серія стандартів

ISO 24631-3-1: 2017 Ідентифікація радіочастот тварин - Частини 1-3: Оцінка відповідності RFID-транспондерів за стандартами

ISO 11784 та ISO 11785 (включаючи надання та використання коду виробника, Оцінка ефективності приймально-передавальних пристроїв RFID, Процедура перевірки здатності RFID трансіверів до читання транспондерів, Представлення інформації щодо ідентифікації тварин (візуальне відображення / передача даних,

ISO 24631-7: 2012 Радіочастотна ідентифікація тварин - Частина 7: Синхронізація систем ідентифікації ISO 11785).

Завдання DIN:

Забезпечення участі всіх зацікавлених осіб незалежно від їх економічної позиції та мовних навичок;

Сприяння вільному руху товарів через активну участь у міжнародній та європейській стандартизації;

Проведення секретаріатів європейських та міжнародних комітетів;

Прийняття європейських та міжнародних стандартів на національному рівні;

Збереження однорідності та послідовності збирання стандартів;

Активний внесок у формування консенсусу;

Постійно оптимізувати свою найсучаснішу електронну інфраструктуру для розробки стандартів, щоб стандарти працювали для своїх експертів;

Уникати дублювання роботи.

Пов’язані Технічні комітети:

IEC / SC 61H Безпека електричних приладів сільського господарства;

ISO / TC 22 / SC 31 Обмін даними;

ISO / TC 22 / SC 32 Електричні та електронні компоненти та загальні аспекти системи;

ISO / TC 23 / SC 6 Обладнання для захисту рослин;

ISO / TC 127 Машини для землеробства;

ISO / TC 127 / SC 3 Характеристики машин, електричні та електронні системи, експлуатація та технічне обслуговування;

ISO / TC 204 Інтелектуальні транспортні системи; I

SO / TC 211 Географічна інформація / Геоматика.

Задіяні міжнародні організації (в тому числі і споживачі агро-харчової продукції чи відходів перевіреної якості):

AIM Global Асоціація автоматичної ідентифікації та мобільності (Association for Automatic Identification and Mobility),

CEMA Європейський комітет асоціацій виробників сільськогосподарської техніки (European Committee of Associations of Manufacturers of Agricultural Machinery),

CITES Конвенція про міжнародну торгівлю видами дикої фауни та флори, що перебувають під загрозою зникнення (Convention on International Trade in Endangered Species of Wild Fauna and Flora),

ЄК - Європейська Комісія (European Commission),

Eurogroup for Animals Єврогруппа для тварин (зокрема опікується обладнанням для забою тварин в сфері діяльності ISO / TC 191),

FCI Бельгія Міжнародна федерація кінологічних клубів (International Federation of Kennel Clubs),

FIFe Міжнародна федерація котівництва (F?d?ration internationale f?line),

FVE Федерація ветеринарів Європи (Federation of Veterinarians of Europe),

ICAR Міжнародний комітет реєстрації тварин (International Committee for Animal Recording),

ОЕСР Організація економічного співробітництва та розвитку,

ОЕСР (Organisation for Economic Co-operation and Development, OECD),

МЭБ Всесвітня організація охорони здоров'я тварин (World Organization for Animal Health (OIE),

ЄЕК ООН Європейська економічна комісія Організації Об'єднаних Націй (United Nations Economic Commission for Europe).

Європейський орган з безпеки харчових продуктів (EFSA) http://www.efsa.europa.eu/ є європейською агенцією, що фінансується Європейським Союзом, яка діє незалежно від європейських законодавчих і виконавчих установ (Комісія, Рада, Парламент) та держав-членів ЄС. Вона була створена у 2002 році, після ряду продовольчих криз наприкінці 1990-х років, щоб бути джерелом наукових порад та комунікацій з управління ризиками, пов'язаними з харчовим ланцюгом. Агентство було законодавчо засноване ЄС згідно з Загальним харчовим законом - Регламентом 178/2002. Цим регламентом було оновлено європейську систему безпеки харчових продуктів, в якій відповідальність за оцінку ризиків (наука) та управління ризиками (політика) зберігається окремо.

EFSA несе відповідальність за перше місце, а також зобов'язаний публікувати свої наукові висновки /http://www.efsa.europa.eu/en/aboutefsa/. Експертні групи з оцінки ризику EFSA виробляють наукові думки, методики та поради, які є основою європейської політики та законодавства, що охоплює такі регуляторні сфери:

•Харчова безпека та безпека кормів

•Поживні речовини

•Здоров'я та добробут тварин

•Захист рослин

•Здоров'я рослин

EFSA також розглядає, через оцінку екологічного ризику, можливий вплив харчового ланцюга на біорізноманіття середовищ існування рослин і тварин. З моменту свого створення, EFSA надала наукові поради з широкого кола питань, таких як губчата енцефалопатія (BSE), сальмонелла, харчові добавки (такі як аспартам, алергенні харчові інгредієнти), генетично модифіковані організми, пестициди та проблеми здоров'я тварин, такі як пташиний грип. EFSA також відіграє важливу роль у збиранні та аналізі даних, щоб забезпечити підтримку європейської оцінки ризиків найповнішою доступною науковою інформацією. Це робиться у співпраці з державами-членами ЄС. Визнаючи, що наукові результати не завжди можуть бути легко перетворені в прості рекомендації та поради, які зможуть зрозуміти широкі кола споживачів та громадськості, одним із завдань EFSA є чітко сплановане спілкування не лише з його основними партнерами та зацікавленими сторонами, а й з широкою громадськістю, щоб подолати розрив між наукою та споживачем.

Для навчання підприємців організовані масштабні курси багатопрофільного спрямування. Основний харчовий закон (General Food Law - Regulation 178/2002 http://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/ALL/?uri=CELEX:32002R0178, остання консолідована версія 30/06/2014 http://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/TXT/PDF/?uri=CELEX:02002R0178-20140630&from=EN – 44 стор.) також визначений пріоритетним для впровадження в Україні, згідно з Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 24.02.2016 № 228-р щодо Всеохоплюючої стратегії імплементації Глави IV (Санітарні та фітосанітарні заходи) Розділу IV “Торгівля і питання, пов'язані з торгівлею” Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони.

Визнаючи, що безпека харчових продуктів та захист інтересів споживачів викликає дедалі більшу занепокоєність широкої громадськості, неурядових організацій, професійних асоціацій, міжнародних торговельних партнерів та торговельних організацій, ЄС вважає за необхідно забезпечити, щоб споживча довіра та довіра торговельних партнерів були гарантовані шляхом відкритого та прозорого розвитку харчового законодавства, а також вживаючичерез державні органи відповідні заходи для інформування громадськості, коли існують обґрунтовані підстави підозрювати, що їжа може представляти ризик для здоров'я. За умов, коли Європейське Співтовариство є головним глобальним торговцем продуктами харчування та кормами, і в цьому контексті воно уклало міжнародні торговельні угоди, ЄС сприяє розвитку міжнародних стандартів, що лежать в основі харчового законодавства, і підтримує принципи вільної торгівлі безпечними кормами та безпечними, корисними продуктами харчування, недискримінаційно, за справедливою та етичною торговельною практикою. Відповідно до загальних принципів харчового законодавства, Орган повинен взяти на себе роль незалежної наукової точки зору в оцінці ризиків, і, таким чином, повинний сприяти забезпеченню безперешкодного функціонування внутрішнього ринку. Він може висловлювати думки стосовно суперечливих наукових питань, тим самим надаючи можливість інституціям Співтовариства та державам-членам приймати поінформовані рішення щодо управління ризиками, необхідні для забезпечення безпеки харчових продуктів та кормів, а також допомагати уникнути фрагментації внутрішнього ринку шляхом прийняття необґрунтованих або непотрібних перешкоди до вільного переміщення їжі та кормів. Орган повинен бути незалежним науковим джерелом порад, інформації та комунікації з ризиками для покращення довіри споживачів; однак, для посилення узгодженості між оцінкою ризику, управління ризиками та функціями зв'язку з ризиком, необхідно зміцнити зв'язок між експертами з ризиків та менеджерами ризику. З цією метою Правління Органу повинно бути призначене таким чином, щоб забезпечити найвищий рівень компетентності, широкий спектр відповідних експертиз, наприклад, у сфері управління та державного управління, а також максимально широке географічне розподіл у межах ЄС. Орган повинен тісно співпрацювати з компетентними органами держав-членів. Для того, щоб гарантувати незалежність, члени Наукового комітету та колегій повинні бути незалежними вченими, набраними на основі відкритої процедури подання заявки. Роль Органу як незалежної наукової точки зору означає, що наукову думку може вимагати не лише Комісія, а також Європейський Парламент та держави-члени. Для забезпечення керованості та узгодженості процесу наукової консультації, Адміністрація повинна мати можливість відмовити або змінити запит, на основі заздалегідь визначених критеріїв. Необхідно також вжити кроки, щоб уникнути розбіжності наукових поглядів, а у випадку різноманітних наукових поглядів між науковими органами повинно існувати процедури, спрямовані на вирішення розбіжностей, або забезпечення структур управління ризиками прозорою обгрунтованою науковою інформацією.

Для досягнення загальної мети забезпечення високого рівня захисту здоров'я та життя людей, харчове законодавство повинно грунтуватися на аналізі ризиків. Оцінка ризику повинна грунтуватися на доступних наукових даних та здійснюватися незалежно, об'єктивно та прозоро. Закон про харчові продукти має на меті захист інтересів споживачів та повинен бути основою для споживачів для прийняття поінформованого вибору продуктів. Він має на меті запобігання:

(а) шахрайським або оманливим практикам;

б) фальсифікації їжі;

(в) будь-якій іншій практиці, яка може ввести в оману споживача. Під час підготовки, оцінки та перегляду харчових законів, за винятком випадків, коли актуальність цього питання це не дозволяє, має проводитися відкрите та прозоре громадське консультування безпосередньо або через представницькі органи.

Без шкоди для їх прав та обов'язків, Співтовариство та держави-члени:

(a) сприяти розробці міжнародних технічних стандартів для харчових і кормових, санітарних та фітосанітарних стандартів;

(б) сприяти координації роботи з встановлення стандартів до продуктів харчування та кормів, що здійснюються міжнародними урядовими та неурядовими організаціями;

(с) сприяти, у відповідних випадках і при необхідності, розробці угод про визнання рівноцінності конкретних заходів щодо харчових продуктів та кормів;

(d) приділити особливу увагу потребам розвитку, фінансовим та торговим потребам країн, що розвиваються, з метою забезпечення того, щоб міжнародні стандарти не створювали зайвих перешкод для експорту з країн, що розвиваються;

(е) сприяти узгодженню між міжнародними технічними стандартами та законами про харчові продукти, одночасно гарантуючи, що високий рівень захисту, прийнятий у Співтоваристві, не зменшується.

Відстежуваність продуктів харчування, кормів, продуктів харчування тварин та будь-якої іншої речовини, яка має бути або очікується, що буде включена в їжу або корм, повинна бути встановлена на всіх етапах виробництва, переробки та розповсюдження. Оператори харчової та кормової справи повинні мати можливість ідентифікувати будь-яку особу, з якої вони здійснювали поставки при виробництві продуктів харчування, кормів, тварин для вироблення харчових продуктів, або будь-яку речовину, яку призначено або передбачається вводити в їжу чи в корми.

З цією метою оператори повинні мати системи та процедури, які дозволяють надавати цю інформацію компетентним органам на вимогу. Інституційна система Органу включає:

(a) Правління;

(b) виконавчий директорат та його співробітники;

(в) Консультативний форум;

(d) Науковий комітет та Наукові Панелі.

Науковий комітет та постійні наукові групи несуть відповідальність за надання наукових висновків органу, кожен у межах власних сфер компетенції, і має можливість, при необхідності, організовувати громадські слухання. Встановлено наступні Наукові групи (панелі):

(а) група з харчових добавок та джерел поживних речовин, що додаються до їжі;

(b) Панель стосовно добавок, продуктів або речовин, що використовуються у кормах тварин;

(в) Група експертів з продуктів захисту рослин та їх залишків;

d) група з генетично модифікованих організмів;

е) група з дієтичних продуктів, харчування та алергії;

(f) Група з біологічних небезпек;

(g) Комітет з забруднювачів харчового ланцюга;

(h) група з питань здоров'я та благополуччя тварин;

(і) Група з питань здоров'я рослин;

(j) Група з матеріалів, що контактують з харчовими продуктами, ферментів, ароматизаторів та допоміжних засобів для обробки.

Науковий комітет та Наукові групи приймають рішення більшістю голосів своїх членів. Думки меншин повинні бути записані. Представники відомств Комісії мають право бути присутніми на засіданнях Наукового комітету, Наукових панелей та їх робочих груп. Якщо це буде запропоновано, вони можуть допомогти в цілях роз'яснення

чи інформації, але не повинні намагатися впливати на обговорення. Орган повинен розвивати ефективні контакти з представниками споживачів, представниками виробників, переробниками та будь-якими іншими зацікавленими сторонами. Стаття 49 визначає участь третіх країн. Орган відкритий для участі країн, які уклали угоди з Європейським Співтовариством, на підставі яких вони прийняли та застосовують законодавство Співтовариства у сфері, що охоплюється цим Регламентом. Заходи повинні бути розроблені відповідно до відповідних положень цих угод, зокрема зазначаючи характер, розмір та спосіб, яким ці країни братимуть участь у роботі Органу, включаючи положення, що стосуються участі в мережах, що експлуатуються Органом, включення до переліку компетентних органів, на які Органом можуть бути покладені певні завдання, фінансовими внесками та персоналом. Комісії допомагає Постійний комітет по рослинам, тваринам, продуктам харчування та кормам (Standing Committee on Plants, Animals, Food and Feed PAFF Committees - European Commission PAFF Committees - European Commission), що діє згідно Регламенту (ЄС) № 182/2011 Європейського Парламенту та Ради. Мандат Комітету PAFF охоплює всю ланцюжок постачання харчових продуктів - від проблем здоров'я тварин на фермі до продукту на столі споживача, й допомагає ЄС ефективно боротися з ризиками для здоров'я на кожному етапі виробничого ланцюга.

В якості методичних підходів при відборі країн, які досліджуються, та ключових міжнародних галузевих асоціацій, а також їх «горизонтальних» поєднань різної глибини, – було визначено ознаки їх приналежності до провідних торгівельних інституцій світового рівня, що координуються на рівні підрозділів СОТ (переважно в ISO), узгоджених з ними структурах ООН (ВОЗ, ФАО, ЄЕК), ЄС та їх партнерів глобального масштабу регуляторного впливу (FSC, ICAR, Ecolabel тощо).

Значна кількість національних органів стандартизації є саморегулівними, недержавними і некомерційними організаціями, що поєднують в собі в розрізі технічних комітетів, підкомітетів та робочих груп – представників більшості секторів економіки та торгівлі, і одночасно співпрацюють з міжнародними та європейськими організаціями.

Так, Австрійський інститут стандартів (Austrian Standards Institute – ASI https://www.iso.org/member/1529.html) є центром компетенції для всієї інформації, яка стосується стандартів та їх оточення. Близько 5600 експертів з компаній, органів влади, науки, інспекційних органів та груп споживачів беруть участь майже у 180 національних технічних комітетах, що налічують близько 400 підкомітетів та робочих груп. ASI був першим в світі національним органом стандартизації, який був сертифікований відповідно до ISO 9001. Дочірня компанія ASI Austrian Standards plus GmbH забезпечує прямий доступ до більш ніж 20000 австрійських стандартів (?NORMEN), включаючи всі європейські стандарти (англійською та німецькою мовами), до всіх міжнародних стандартів та понад 600 000 інших нормативних документів з усього світу. Інший підрозділ (Austrian Standards plus) також є партнером у галузі сертифікації, особливо продуктів, послуг та осіб відповідно до стандартів. З 1996 року ASI несуть відповідальність за поширення в усьому світі публікацій, оновлених Центром управління європейськими нормами (CEN Sales Point). У співпраці з партнерами по всій Європі, ASI пропонують спеціальні тренінги та консультації для держав, що не є членами ЄС, в інституційній розбудові та утворенні інфраструктурі якості.

Найбільш оригінальним поєднанням саморегулівних організацій є Американський національний інститут стандартів (American National Standards Institute - ANSI https://www.iso.org/member/2188.html), що з часу заснування в 1918 році координував розробку добровільних стандартів та досягнення консенсусу з питань стандартизації в Сполучених Штатах, та представляв потреби і погляди зацікавлених сторін США на форумах зі стандартизації по всьому світу. ANSI є членом-членом США для ISO, а через Національний комітет США – Міжнародної електротехнічної комісії (International Electrotechnical Commission - IEC), до сфери діяльності якої відносяться всі засоби електрифікації для аграрного та харчового виробництва (і відповідні точки управління ризиками). ANSI також є членом Міжнародного форуму з акредитації (International Accreditation Forum - IAF). ANSI не пише стандартів; Навпаки, Інститут акредитує розробників стандартів, які встановлюють консенсус між кваліфікованими групами. На його основні принципи "консенсус, належний процес та відкритість" слідують 220 окремих суб'єктів, які в даний час акредитовані для розробки та підтримки майже 10 000 американських національних стандартів (ANS). Хоча всі ANS розробляються як добровільні документи, федеральні, державні або місцеві органи США все частіше звертаються до ANS для цілей регулювання або закупівель. Багато ANS також є національним прийняттям глобально відповідних міжнародних стандартів. Членство Інституту складається з широкого спектру бізнесів та промислових організацій, органів стандартизації та оцінки відповідності, торговельних асоціацій, профспілок, професійних товариств, груп споживачів, наукових кіл та державних організацій з метою посилення глобальної конкурентоспроможності бізнесу та вдосконалення якість життя для громадян світу. Інтереси більш ніж 125 000 компаній та 3,5 млн. фахівців представлені через штаб-квартиру ANSI у Вашингтоні, округ Колумбія, та її операційному офісі в Нью-Йорку. Враховуючи, що обсяги галузевих стандартів, визначених в рамках проекту, посилюються багаторазово внутрішніми посиланнями з цих стандартів на вимоги аграрної електроніки, лабораторної та дистанційної діагностики, захисту і обробки інформації тощо, пропонується започаткування напряму "Навчання і сертифікація Громадських експертів зі стандартизації та сертифікації", в напрямі сприяння підвищенню конкурентоспроможності та ділової досконалості українських організацій, галузевих напрямів та економіки України в цілому, шляхом використання міжнародних стандартів в сфері менеджменту, моделей досконалості, інших інструментів менеджменту, навчання та сертифікації персоналу в цій сфері, взаємодії з органами державної влади України та міжнародних інституцій щодо сприяння та підтримки ділової досконалості, приєднання до міжнародних процесів кластеризації та розбудови мереж компетентності. Викладені матеріали становлять основу для такої розробки, що надалі може бути втілена в практику ринкового навчання в партнерстві з вже акредитованими органами сертифікації персоналу України чи міжнародного класу, зокрема – з акредитованим в НААУ Органом сертифікації персоналу Української асоціації якості (ОСП УАЯ), що має багаторічну визнану міжнародну репутацію, може ввести у себе кваліфікацію "Громадський експерт з стандартизації та сертифікації" в контексті наведених напрацювань, і бути партнером в підтвердженні відповідності персоналу (проведенні екзаменів і видання сертифікатів) за ринковими правилами.

Для цього необхідно визначити вимоги до цієї кваліфікації, включаючи вимоги до освіти, досвіду роботи, спеціального навчання, особистісних якостей. Ключові гравці на рівні СОТ поєднуються у члени ISO та технічні комітети ISO (TC), де кожна країна має визначене представництво для кожного напряму ринкового регулювання, із зафіксованим статусом (активним чи спостережним), й може отримувати керівні посади в управлінні процесами вироблення регуляторних норм, на рівні технічних комітетів/підкомітетів та робочих груп. Комітет CASCO (Conformity Assessment Committee) забезпечує діяльність з оцінки відповідності та відповідає за розробку стандартів оцінки відповідності.

Головна сторінка веб-порталу ISO виносить питання вироблення міжнародних стандартів для аграрно-харчового сектору на центральне місце, за мети забезпечити якість, безпеку та ефективність продуктів, послуг та систем, полегшити ведення міжнародної торгівлі.

Відзначаючи, що на поточний момент ISO опублікував 22038 міжнародних стандартів та відповідних документів, що охоплюють практично кожну галузь, від технології, до безпеки харчових продуктів, до сільського господарства та охорони здоров'я, зроблено висновок, що міжнародні стандарти ISO впливають на всіх та скрізь.

Такому глобальному посиленню впливу міжнародних стандартів значно сприяє система дистанційного навчання.

Доступна в режимі он-лайн інформація надає можливість значно розширити уяву про місце українських структур в світовому процесі стандартизації. ISO є інклюзивною організацією з трьома категоріями учасників: абонент, кореспондент (спостерігаючі члени) та повний член (або членський орган) / Посібник з членства в ISO – ISO Membership Manual – 36 стор. https://www.iso.org/publication/PUB100399.html/.

Починаючи з 1960-х років, ISO працює над включенням країн, що розвиваються, у свою роботу з міжнародної стандартизації. У 1961 році він створює комітет з питань підтримки країн, що розвиваються DEVCO (supports developing countries in standardization matters https://www.iso.org/devco.html), і в 1968 році вводить кореспондентський склад . Це дозволяє країнам, що розвиваються, бути інформованими про роботу з міжнародної стандартизації - без повних витрат на членство в ISO. Корреспондентське членство як і раніше є популярним варіантом для багатьох країн сьогодні.

На початку 2012 р. ISO мав 49 членів-кореспондентів. Дізнайтеся більше про ISO та країни, що розвиваються . https://www.iso.org/the-iso-story.html#6. Україна в цілому представлена повноцінним членом ISO через Державне підприємство «Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості» (ДП «УкрНДНЦ») https://www.iso.org/member/2172.html, але сайт організації надає лише загальне інформування щодо членства в міжнародних інституціях з питань стандартизації /http://uas.org.ua/ua/zagalni-vidomosti-pro-dp-ukrndnts/kerivnitstvo/generalniy-direktor-dp-ukrndnts/pershiy-zastupnik-generalnogo-direktora-direktor-institutu-standartizatsiyi/viddil-mizhnarodnogo-regionalnogo-mizhderzhavnogo-spivrobutnytstva/spivrobitnit. DEVCO підтримує країни, що розвиваються, у питаннях стандартизації, визначаючи потреби та рекомендуючи вжити заходів для їх подолання, наприклад, через технічну допомогу та навчання. Технічна допомога та навчання зосереджуються на багатьох сферах, включаючи роль стандартів в економічному розвитку, розробку стандартів, оцінку відповідності та підтримку ІКТ /https://www.iso.org/devco.html/. План дій ISO для країн, що розвиваються, на 2016-2020 роки /ISO Action Plan for developing countries 2016-2020 https://www.iso.org/publication/PUB100374.html/ показує, яким чином ISO прагне сприяти економічному зростанню країн, що розвиваються, покращенню доступу до світових ринків та досягненню сталого розвитку.

Дорадча група Керівника DEVCO (The DEVCO Chair's Advisory Group - CAG) (CAG) збирається два рази на рік та допомагає DEVCO контролювати виконання Плану дій для країн, що розвиваються, зокрема в розбудові національної інфраструктури якості, активізації участі в процесах стандартизації, регіональному співробітництві в галузі стандартизації та суміжних питань. Існують суттєві розбіжності в інформуванні про обсяги членства українських ТК (технічних комітетів) – наведених на сайті ISO щодо України (Секретаріат 1 - ISO / TC 218 Лісоматеріали), Учасник (131), Спостерігаючий член (205) https://www.iso.org/member/2172.html), всього – 336 учасників / https://www.iso.org/members.html/, в той час як українські офіційні джерела повідомляють /http://uas.org.ua/wp-content/uploads/2018/01/ANALITICHNA-DOVIDKA-shhodo-diyalnosti-TK-za-2017-RIK.pdf/: Станом на 01.01.2018 в Україні діє 186 ТК /http://uas.org.ua/wp-content/uploads/2018/01/ANALITICHNA-DOVIDKA-shhodo-diyalnosti-TK-za-2017-RIK.pdf/, серед них одне новостворене належить до сфери аграрно-продовольчого регулювання ТК 190 «Ефіроолійна продукція» (Наказ ДП «УкрНДНЦ» від 28.12.2017 № 496). 84 національні ТК працюють в 320 структурних підрозділах ISO у різних статусах. З них: 34 ТК працює у 145 підрозділах ISO/TC/SC у статусі активного (Р) члена 66 ТК працює у 174 підрозділах ISO/TC/SC у статусі пасивного (О) члена, як спостерігачі.

Загальна кількість Р- та О-членів - 84. Структура українських ТК аграрно-харчового профілю, в порівнянні зі сферами діяльності міжнародних техкомітетів, формувалась вибірково, відбиває міжнародну структуру лише частково і здебільшого задіяні як неактивні члени; в ній виділяються наступні спеціалізовані та споріднені організації: ТК 18 Лісові ресурси – Р-член та О-член; ТК 24 Продукти з овочів і фруктів та устаткування для їх переробки – Р-член; ТК 58 Вироби соляної промисловості – О-член; ТК 69 Трактори і сільськогосподарські машини – О-член; ТК 103 Географічна інформація/Геоматика – О-член; ТК 110 Насіння сільськогосподарських культур – О-член;ТК 111 Добрива та пестициди – О-член; ТК 118 Послуги торгівлі, ресторанного господарства, туристичні та виставкові – О-член 60. ТК 120 Пакування, тара, пакувальні матеріали – О-член;ТК 121 Дизайн та ергономіка – О-член; ТК 140 Молоко, м’ясо та продукти їх переробки – О-член; ТК 142 Якість ґрунту – Р-член; ТК 147 Якість питної води – Р-член; ТК 152 Продукція кондитерська та харчоконцентратна – О-член;ТК 154 Соки та соковмісні продукти – О-член; ТК 158 Тваринництво: технології, племінна справа та відтворення – О-член; ТК 163 Якість освітніх послуг – О-член. З 2003 року Україна здійснює ведення секретаріату міжнародного комітету ISO/TC 218 “Timber” ("Лісоматеріали"). У 2017 році Національному органу стандартизації (далі – НОС) надано статус організації-компаньона зі стандартизації в Європейському комітеті з стандартизації (CEN) та Європейському комітеті з стандартизації в галузі електротехніки (CENELEC). Такий статус передбачено для країн, які є кандидатами або потенційними кандидатами на вступ в ЄС. Серед таких країн – Молдова, Грузія та Україна.

Відповідні угоди підписано 2 червня 2017 р. Тренінгові матеріали для роботи в дистанційній мережі містять 15 основних керівних пакетів /https://isotc.iso.org/livelink/livelink?func=ll&objId=5156198&objAction=browse&sort=name&viewType=1/, серед яких провідне місце обіймає трені новий матеріал для керівників та експертів технічних комітетів /eCommittees for WG Convenors https://isotc.iso.org/livelink/livelink?func=ll&objId=16909595&objAction=browse&viewType=1/. Систему дистанційного навчання за напрямами організації діяльності Технічних комітетів та Підкомітетів представлено на веб-ресурсі eCommittees (ISO/TC) https://isotc.iso.org/livelink/livelink?func=ll&objId=8723802&objAction=browse&viewType=1, де провідним документом виступає Керівництво для секретаріатів Технічних комітетів та їх керівників (1 ISO eCommittee Guide for Secretaries and Convenors - CS10 - User guide for Secretaries and Convenors v5 / Electronic Committees (eCommittees) ITS – helpdesk-iso.org 7/25/2017. – 69 P. https://isotc.iso.org/livelink/livelink/..2/1_ISO_eCommittee_Guide_for_Secretaries_and_Convenors_-_CS10.pdf.2). Підрозділ 4.7 цього Керівництва описує модель побудови структури комітету і підкомітетів – на прикладі провідного для цілей проекту ТК з питань стандартизації всіх видів харчових продуктів: насіння, фрукти та овочі, зернові та бобові – в т.ч. кормові, молоко і молочні продукти, м'ясо та ін. продукти, а також умови діяльності Дорадчої групи й Загальні правила для членів у запровадженні систем аудиту та сертифікації менеджменту з харчової безпеки. 4.7 Structure The Structure pane shows the entire structure of your Committee with its Sub-Committees and Working Groups. You can easily identify how a Sub-Committee is related to a Committee, what other Working Groups exist in the Committee etc. In the screenshot above, you can see that WG AG “Advisory group” is part of the TC 034 “Food Products”. Система Ключових моментів у діяльності технічних комітетів (Milestone in Committee Task List) дозволяє відслідковувати стадії розроблення, узгодження і впровадження міжнародних стандартів чи поправок до них, що мають бути в стислі терміни втілені і в національній практиці моніторингу та впровадження для кожного секторального напряму, особливо для експортно-перспективних галузей. Типи участі чи взаємодії з міжнародними ТК: A: Організації, які вносять ефективний внесок у роботу технічного комітету або підкомітету з питань, що розглядаються цим технічним комітетом або підкомітетом; B: Організації, які вказали бажання бути інформованими про роботу технічного комітету чи підкомітету. C: Організації, які надають технічний внесок та активно беруть участь у роботі робочої групи (тільки для ISO / IEC JTC1). D: Організації, які надають технічний внесок та активно беруть участь у роботі робочої групи. Враховуючи, що наказ Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України від 20 травня 2002 року № 298 "Про затвердження Типового положення про технічний комітет стандартизації", зареєстрований у Міністерстві юстиції України 11 липня 2002 року за № 578/6866 / http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0578-02/ – втратив чинність (згідно Наказу Мінекономрозвитку України від 10.08.2016 № 1323 Про визнання таким, що втратив чинність, наказу Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України від 20 травня 2002 року № 298, Зареєстровано: Мін'юст України від 25.08.2016 № 1180/29310), в поточний період Технічні комітети України мають перейти до світових засад саморегулівної діяльності, і враховуючи найбільш широкий спектр регуляторної діяльності в аграрному секторі, ці напрями можуть стати пілотними

для виходу до міжнародного партнерства і переходу до активних форм участі в діяльності міжнародних ТК профільного спрямування. Більшість українських саморегулівних асоціацій і навіть українських технічних комітетів не є активними учасниками міжнародних процесів з вироблення чи коригувань стандартів, що позбавляє їх можливості отримувати найактуальнішу інформацію про види контролю фіто-санітарних та харчових ризиків. Наведені в Керівництві приклади участі членів міжнародних технічних комітетів та підкомітетів в процедурах правок та узгоджень спільних текстів можуть слугувати гарним стимулом до приєднання українських СРО до цих багаторівневих процесів.

Продовольча та сільськогосподарська організація ФАО координує 2 секретаріати - Комісію Codex Alimentarius (Кодекси) та Міжнародну конвенцію про захист рослин (International Plant Protection Convention - IPPC), які утворюють норми, визнані Світовою організацією торгівлі (СОТ) відповідно до Угоди про застосування санітарних та фітосанітарних заходів (СФЗ) як організації, що визначають стан здоров'я людей та безпеку харчових продуктів відповідно. У своїх обговореннях питання безпеки та якості харчових продуктів членами 188 кодексів, що охоплюють 99% населення світу, приймаються рішення щодо питань, які впливають на безпеку в глобальному ланцюзі постачання продовольства, включаючи такі складні теми, як біотехнологія, пестициди, харчові добавки, забруднюючі речовини та маркування.

Потреби координування регуляторної спроможності на двох рівнях, виробничої і торгівельної діяльності, посилює вимоги до обізнаності та утворення спільних комунікативних платформ між ними, а також програм навчання й підтримки фермерів та переробників у впровадженні кращих регуляторних практик. Зважаючи на посилений останніми десятиліттями вектор тяжіння стандартів ISO до трансферу технологій за типом know-how, фермери багатьох країн поєднуються заради порозуміння виробників та споживачів на більш прикладних рівнях доброчинних аграрних, дістрібьюторських та маркетингових практик : Good Agricultural Practices (GAP), Good Distribution Practices (GDP), Good Manufacturing Practices (GMP).

Для кожного напряму виробництва невпинно зростають темпи автоматизації, що значною мірою корелюють з вимогами до безпечності і якості агро-харчових продуктів, але і потребують нової хвилі спеціалізованих стандартів за типом «Інтернету речей» (Internet of Things (IoT) – по суті мистецтва підключення і інтегрування об'єктів, людей, інформації та систем до «розумного» виробництва та послуг, що обумовлює наступний рівень технологій землеробства, в поєднанні технічного прогресу і креативності.

Основне навантаження у виробленні стандартів відстеження в агро-харчовому ланцюзі припадає на Технічний комітет ISO/TC34 Продукти харчування https://www.iso.org/committee/47858/x/catalogue/p/0/u/1/w/0/d/0. Сфера його діяльності /https://www.iso.org/committee/47858.html/ стандартизація в галузі продуктів харчування людини та тварин, яка охоплює харчовий ланцюжок від первинної виробництва до споживання, а також матеріали для тварин та рослин, зокрема, термінологія, вибірка, методи випробування та аналізу, технічні характеристики продукту, безпека та управління якістю харчових продуктів та кормів та вимоги до упаковки, зберігання та транспортування. З цієї сфери управління виключено продукти, охоплені ISO / TC 54 Ефірні олії та ISO / TC 93 Крохмаль (включаючи похідні та побічні продукти). В цьому ТК функції Секретаріату виконує AFNOR https://www.iso.org/member/1738.html, www.afnor.org. Об’єднання AFNOR, засноване в 1926 році, регулюється законом 1901 року і складається з майже 2500 компаній-членів. Його мета - вести та координувати процес розробки стандартів та сприяти застосуванню цих стандартів. Визнаний державною владою (яка доручила міністерству, що відповідає за галузь, завдання забезпечення міжвідомчої координації та контролю функцій), AFNOR знаходиться в центрі французької системи стандартизації. Привертаючи увагу всіх основних соціально-економічних гравців, AFNOR пильно стежить за їх потребами та тісно співпрацює з 25-ма бюро стандартів та іншими професійними організаціями у розробці набору стандартів, що відповідають їх стратегічним цілям. Як постачальник послуг, AFNOR розробив різноманітні консалтингові продукти, зокрема для компаній, які, починаючи від відбору стандартів до проходження сертифікації, включаючи навчання, допомагають практично інтегрувати стандарти в розвиток компаній. AFNOR концентрує свою комерційну та конкурентну діяльність у спеціалізованих філіях, створюючи компетенції AFNOR Certification та AFNOR у навчальній сфері, підтримуючи сильну синергію між різними діями. AFNOR представлений по всій Франції та за кордоном. Також в ISO/TC34 діє партнерський секретаріат (Twinning Secretariat: ABNT https://www.iso.org/member/1579.html), яким керує Бразильська Асоціація Технічних Норм (Associa??o Brasileira de Normas T?cnikas - ABNT), яка була створена в 1940 році як некомерційна організація, що займається підготовкою національних стандартів. У 1962 році Федеральний закон 4150 надавав ABNT статус Громадської організації. Згодом, у 1973 році, інший Федеральний закон 5966 створив Національну систему метрології, стандартизації та промислової якості, за підтримки Міністерства промисловості та торгівлі. У цій системі, згідно з постановою Уряду 1992 р., ABNT був оголошений єдиним Національним форумом стандартизації, відповідаючи за управління процесом стандартизації Бразилії. ABNT є членом-засновником Міжнародної організації з стандартизації (ISO), а з 1940 року - членом Міжнародної електротехнічної комісії (МЕК). ABNT зробив свій внесок у створення Панамериканської комісії з стандартів (COPANT). ABNT також є членом Глобальної мережі екомаркетингу (GEN). ABNT активно займається сертифікацією продуктів з 1950 року, і розробив різні програми, спрямовані на задоволення потреб бразильських компаній, створюючи та управляючи систем маркування з відповідності стандартам, що застосовуються в добровільних або обов'язкових схемах сертифікації продукції. ABNT також є акредитованим органом реєстрації для сертифікації систем якості, систем управління навколишнім середовищем та декількох продуктів.

Існують два основні типи підтримки регіональних ініціатив: 1) через кошти центральних та місцевих бюджетів, 2) через донорські програми міжнародної технічної підтримки; 3) комплексні варіанти, коли європейські кошти надходять і розподіляються через український бюджет (т.зв. секторальна бюджетна підтримка чи ін. програми).

А рамках місцевих бюджетів найбільш дотичними до ринкової тематики є напрями підтримки МСП, екологічні програми, освіта для сталого розвитку, інновації. Значний масштаб підтримки для ОТГ надає програма ЄС “U-LEAD з Європою” з бюджетом 97 мільйонів євро на 2016-2020 (ENI/2015/038 – 739), на підтримку процесу децентралізації в Україні. Вона містить наступні напрямки створення та підтримки центрів надання дміністративних послуг, що надалі мають супроводжувати всі нагальні потреби з розвитку громад: Інституційна підтримка ЦНАП; Зовнішнє та внутрішнє оздоблення ЦНАП; Створення мобільного та віддаленого робочих місць; Навчання персоналу ЦНАП; Інформування та залучення населення до участі в процесі прийняття рішень на місцевому рівні; Програмне забезпечення для ЦНАП. Загальна мета Програми “U-LEAD з Європою” – сприяння створенню багаторівневого управління, яке є прозорим, підзвітним та може реагувати на потреби населення України. Початкова Фаза триватиме з жовтня 2016 року по березень 2018 року. Програма “U-LEAD з Європою” складається з двох компонентів. Перший компонент спрямований на зміцнення потенціалу для здійснення реформ, децентралізації і регіональної політики. Компонент реалізується Німецьким товариством міжнародного співробітництва (GIZ). Другий компонент акцентує діяльність на створенні ефективних центрів адміністративних послуг, а також на підвищенні рівня поінформованості громадськості про місцеве самоврядування. Він реалізується Шведським агентством з міжнародного співробітництва і розвитку (SIDA) шляхом делегування повноважень. SIDA планує реалізувати Компонент 2 в два етапи: пілотний етап та основний етап реалізації проекту. Ззокрема в Полтавській області розпочав діяльність ЦНАП в Глобине https://tsnap.ulead.org.ua/otg-profile/hlobinska-oth/. В поточний період іде формування команд за цілями проекту. Зокрема, SKL International оголошує відбір команди регіональних спеціалістів з покращення якості надання адміністративних послуг та створення і модернізації Центрів надання адміністративних послуг (ЦНАП) для впровадження Програми «U-LEAD з Європою» – програми для України з розширення прав та можливостей на місцевому рівні, підзвітності та розвитку, фаза впровадження. Місце розташування: місто Дніпро, Львів, Київ та 1-2 міста на Півдні Україні, які будуть визначені / https://tsnap.ulead.org.ua/wp-content/uploads/2018/03/TOR_regional-specialist-U-LEAD-roll-out-phase_UA.pdf /. Деякі ЦНАПи отримують допопмогу на будівництво / https://tsnap.ulead.org.ua/announcements/page/2/ /. Європейські програми надаються на підтримку вирішення широкого кола економічних проблем, що мають різні спрямування. Наприклад, поточні конкурси по програмі Горизонт2020 (де бізнес може поєднуватись із науковцями), охоплює програми оцінки та вирішення проблем з міграцією (що має велике значення і в середині України) / http://ec.europa.eu/research/participants/portal/desktop/en/opportunities/h2020/topics/migration-02-2018.html /. На базі Мінрегіону здійснюється відбір інвестиційних програм і проектів регіонального розвитку, що реалізовуються за рахунок ДФРР та проектів, що реалізовуються за рахунок коштів державного бюджету, отриманих від ЄС. 1.03.2018 року на комісії розглянули та затвердили 200 перехідних проектів, які фінансувались у попередніх роках за рахунок ДФРР, на загальну суму — 1,8 млрд грн. Ці кошти будуть спрямовані по 20 областям на такі інвестпрограми, як будівництво та реконструкція соціальних об’єктів (лікарні, школи, поліклініки), відновлення мостової інфраструктури, проведення термомодернізації тощо. Жодного проекту не надали на розгляд комісії Вінницька, Івано-Франківська, Одеська, Чернівецька та Чернігівська області. Серед проектів з секторальної підтримки регіонального розвитку схвалено 25 проектів. Реалізація проектів здійснюватиметься за 5 напрямами – інноваційна економіка та інвестиції (6 проектів), сільський розвиток (1), розвиток людського потенціалу (5), розвиток туризму (8), а також 5 проектів з розвитку загальноукраїнської солідарності. Урядом схвалені розроблені Мінрегіоном законопроекти, які дають можливість фінансувати проекти в наступному бюджетному періоді, спрощують процедури доступу до ресурсів ДФРР, прискорюють та забезпечують стабільне фінансування проектів регіонального розвитку. Мова про проекти Законів «Про внесення змін до Закону «Про засади державної регіональної політики» і «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо удосконалення механізму фінансування регіонального розвитку». До складу Міжвідомчої комісії входять представники Мінрегіону, МОЗу, МОНу, МінТОТ, Мінмолодьспорту, центральних органів виконавчої влади, Комітету Верховної Ради України з питань бюджету, профільних асоціацій, громадських організацій. Карти проектів та ідей в розрізі регіонів, а також вимоги та процедури для оформлення пропозицій можна подивитись на порталі http://dfrr.minregion.gov.ua/.

Закон від 01.07.2010 № 2404-VI Про державно-приватне партнерство надає наступні визначення. Державно-приватне партнерство - співробітництво між державою Україна, Автономною Республікою Крим, територіальними громадами в особі відповідних державних органів та органів місцевого самоврядування (державними партнерами) та юридичними особами, крім державних та комунальних підприємств, або фізичними особами - підприємцями (приватними партнерами), що здійснюється на основі договору в порядку, встановленому цим Законом та іншими законодавчими актами, та відповідає ознакам державно-приватного партнерства, визначеним цим Законом. {Абзац перший частини першої статті 1 із змінами, внесеними згідно із Законом № 817-VIII від 24.11.2015} На стороні приватного партнера у договорі, що укладається в рамках державно-приватного партнерства, можуть виступати декілька осіб, які відповідно до цього Закону можуть бути приватними партнерами. Відносини між приватними партнерами та порядок визначення приватного партнера для представництва інтересів інших приватних партнерів у відносинах з державним партнером визначаються умовами договору, укладеного між приватними партнерами, або умовами договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства. Такі особи несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями, передбаченими договором, що укладається в рамках державно-приватного партнерства. {Абзац другий частини першої статті 1 із змінами, внесеними згідно із Законом № 817-VIII від 24.11.2015} Крім переможця (переможців) конкурсу з визначення приватного партнера, приватним партнером може виступати юридична особа, створена для здійснення державно-приватного партнерства переможцем (переможцями) конкурсу з визначення приватного партнера, якщо це передбачено умовами відповідного конкурсу, при цьому протягом строку, встановленого договором, укладеним у рамках державно-приватного партнерства, переможець (переможці) конкурсу повинен (повинні) прямо або опосередковано володіти більше ніж 50 відсотками статутного капіталу цієї юридичної особи. Протягом місяця після державної реєстрації створеної юридичної особи до договору в рамках державно-приватного партнерства мають бути внесені відповідні зміни, у тому числі щодо субсидіарної відповідальності переможця (переможців) конкурсу за зобов'язаннями цієї юридичної особи. {Абзац третій частини першої статті 1 в редакції Закону № 817-VIII від 24.11.2015} Переможець (переможці) конкурсу несе (несуть) у повному обсязі відповідальність за виконання зобов'язань за договором державно-приватного партнерства. {Абзац частини першої статті 1 в редакції Закону № 817-VIII від 24.11.2015} Процедури застосування закону на практиці визначаються прикладними нормативно-правовими актами, серед яких можна визначити такі основні: Про внесення змін до Порядку проведення конкурсу з визначення приватного партнера для здійснення державно-приватного партнерства щодо об'єктів державної, комунальної власності та об'єктів, які належать Автономній Республіці Крим, і Порядку проведення аналізу ефективності здійснення державно-приватного партнерства Постанова Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 № 585; Про схвалення Концепції розвитку державно-приватного партнерства в Україні на 2013-2018 роки Розпорядження Кабінету Міністрів України; Концепція від 14.08.2013 № 739-р; Про затвердження Методичних рекомендацій щодо застосування Методики виявлення ризиків здійснення державно-приватного партнерства, їх оцінки та визначення форми управління ними Мінекономрозвитку України; Наказ, Рекомендації від 07.06.2016 № 944 та ін.

Відповідно до Указу Президента України від 26.02.2016 № 68/2016 Про сприяння розвитку громадянського суспільства в Україні, необхідно добиватись виконання наступних заходів на національному та місцевому рівнях (а для цього поєднуватись в громадські організації та асоціації): 5. Кабінету Міністрів України:

1) забезпечити розроблення за участю організацій громадянського суспільства та затвердити у тримісячний строк План заходів на 2016 рік щодо реалізації Національної стратегії сприяння розвитку громадянського суспільства в Україні на 2016 - 2020 роки;

2) забезпечувати щороку затвердження до 10 січня з урахуванням результатів публічного громадського обговорення плану заходів на відповідний рік щодо реалізації Національної стратегії сприяння розвитку громадянського суспільства в Україні на 2016 - 2020 роки, моніторинг та оцінку із залученням організацій громадянського суспільства виконання такого плану та оприлюднення до 20 лютого звіту про виконання плану за минулий рік, а також передбачати під час розроблення проектів законів про Державний бюджет України на 2017 та наступні роки кошти, необхідні для фінансування виконання планів заходів;

3) розробити ефективні механізми надання фінансової підтримки громадським ініціативам, спрямованим на реалізацію Національної стратегії сприяння розвитку громадянського суспільства в Україні на 2016 - 2020 роки.

6. Обласним, Київській міській державним адміністраціям в установленому порядку:

1) утворити дорадчі органи з питань сприяння розвитку громадянського суспільства, передбачивши включення до їх складу представників відповідних місцевих державних адміністрацій, депутатів відповідних місцевих рад, представників територіальних органів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, а також представників організацій громадянського суспільства, чисельність яких має становити не менше половини складу таких дорадчих органів;

2) розробити та забезпечити затвердження регіональних цільових програм сприяння розвитку громадянського суспільства;

3) забезпечувати розроблення, громадське обговорення та затвердження щорічних регіональних планів заходів щодо реалізації Національної стратегії сприяння розвитку громадянського суспільства в Україні на 2016 - 2020 роки.

Концепція розвитку державно-приватного партнерства в Україні на 2013-2018 роки, схвалена Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 14.08.2013 № 739-р / http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/739-2013-%D1%80 /: Розвиток сучасної економіки обумовлює необхідність визначення ступеня втручання держави у функціонування ринків з метою забезпечення їх конкурентоспроможності. В умовах загострення глобальної економічної кризи приватний сектор набуває статусу рівноправного партнера держави у виконанні стратегічних завдань соціально-економічного розвитку країни. Плани антикризових дій та посткризового відновлення економіки, запроваджені в багатьох країнах, передбачають розширення співробітництва між державою, приватним сектором та інститутами громадянського суспільства, що можливо лише за умови формування відносин державно-приватного партнерства. Значне поширення принципів державно-приватного партнерства у світі пов’язане не лише з прагненням держави залучити фінансові ресурси приватного сектору до виконання суспільно значущих завдань соціально-економічного розвитку, а і з необхідністю використання складних організаційних, управлінських та виробничих технологій.

В умовах посткризового відновлення національної економіки і забезпечення конкурентоспроможного соціально-економічного розвитку держави упровадження такого прогресивного механізму співробітництва між органами державної влади, органами місцевого самоврядування, приватним сектором та інститутами громадянського суспільства, як державно-приватне партнерство сприятиме виконанню поставлених завдань. На втілення цієї концепції, має бути підготовлений проект Закону України “Про Стратегію розвитку державно-приватного партнерства в Україні”, де мають поєднатись зусилля громадськості, підприємців, урядовців і науки. Докладна нормативно-правова база із використання фондів регіонального розвитку для учасників різних форм власності наведена на порталі http://dfrr.minregion.gov.ua/.

За Угодою про функціонування ЄС, безпека товарів – є основою функціонування внутрішнього ринку ЄС (Treaty on the Functioning of the European Union - TFEU / http://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/TXT/?uri=celex%3A12012E%2FTXT (Розділ ІІ «Вільний рух товарів»).

За визначенням Угоди, “товар” означає будь-який промисловий виріб, чи будь-який сільськогосподарський продукт, включаючи рибопродукти, що отримує право доступу до внутрішнього ринку. Внутрішній ринок включає територію без внутрішніх кордонів, в якій забезпечується вільне переміщення товарів, осіб, послуг та капіталу відповідно до положень Договорів (Розділ І, Стаття 26, п.2). (Розділ ІІ, Стаття 28). Митний Союз ЄС, який охоплює всю торгівлю товарами, передбачає заборону між державами-членами мита на імпорт та експорт та на всі платежі, що мають еквівалентне значення, і дозволяє прийняття єдиного митного тарифу у їхніх відносинах з третіми країнами, для товарів, які надходять з третіх країн та які знаходяться у вільному обігу в державах-членах.

Стаття 32 визначає, що при виконанні завдань, покладених на неї відповідно до цього розділу, Комісія керується необхідністю:

(a) сприяти торгівлі між державами-членами та третіми країнами;

(b) діяти в умовах конкуренції всередині Союзу, що має призводити до посилення конкурентної спроможності підприємств;

(в) забезпечувати вимоги ЄС щодо постачання сировини та напівфабрикатів; у зв'язку з цим Комісія повинна дбати, щоб уникнути спотворення умов конкуренції між державами-членами щодо готової продукції;

(г) уникати серйозних порушень в економіці держав-членів та забезпечувати раціональний розвиток виробництва та розширення споживання в межах Союзу.

Для отримання права участі у ринкових процесах, розробляються єдині для всіх учасників європейського ринку технічні вимоги, які повинні виконуватися продуктом, процесом, послугою чи системою, зокрема на способи та процеси виробництва, що використовуються у відношенні сільськогосподарської продукції, як визначено у статті 38 (1) TFEU. Таким чином, доступ українських товарів на європейські ринки має відповідати загально-визнаним в ЄС нормам безпечності товарів (продукції та послуг).

Стандартизація виступає допоміжним механізмом у відстеженні безпечності та конкурентності товарів за комплексними показниками, вироблених на основі досягнень науки і практики для кожного етапу технологічного розвитку європейського суспільства, з урахуванням кращих зразків глобального рівня (Регламент ЄС 1025/2012 від 25 жовтня 2012 року щодо Європейської стандартизації - REGULATION (EU) No 1025/2012 OF THE EUROPEAN PARLIAMENT AND OF THE COUNCIL of 25 October 2012 on European standardisation, amending Council Directives 89/686/EEC and 93/15/EEC and Directives 94/9/EC, 94/25/EC, 95/16/EC, 97/23/EC, 98/34/EC, 2004/22/EC, 2007/23/EC, 2009/23/EC and 2009/105/EC of the European Parliament and of the Council and repealing Council Decision 87/95/EEC and Decision No 1673/2006/EC of the European Parliament and of the Council http://edsis.eda.europa.eu/Files/Regulation%20No%201025-2012%20on%20European%20standardization.pdf).

Безпечність продукції є абсолютною цінністю, від неї залежить здоров'я і життя людини, споживача, тому ці вимоги є обов'язковими до всіх видів продукції, зокркма, до харчової. Якість же є поняттям відносним, у різних споживачів можуть бути різні вимоги до якості продукції, він часто вибирає продукцію за критерієм ціна/якість (зрозуміло, за умови її беззаперечної безпечності).

Так, стандарт ISO 9001:2015 вимагає, щоб постачальник спочатку визначив вимоги споживача до продукції/послуги, а вже потім виробляв їх для цього споживача.

Саме тому вимоги до якості продукції не є обов'язковими, кожний споживач вибирає продукцію/послугу тієї якості, яка його влаштовує (за умови обов'язкової безпечності

В поточний період відбувається громадське обговорення Проекту Розпорядження КМ України «Про схвалення Концепції реформування інституту саморегулювання в Україні», яким передбачається наступний крок – розроблення плану заходів щодо реалізації Концепції (у місячний термін після її затвердження).

Аналіз спеціального законодавства дозволяє виокремити 15 сфер, в яких наразі допускається саморегулювання, а саме: оціночна діяльність, оцінка земель, землеустрій, архітектурна діяльність, діяльність на оптових ринках сільськогосподарської продукції, сільськогосподарська дорадча діяльність, професійна діяльність на ринку цінних паперів (без поділу на підвиди), діяльність арбітражних керуючих, адміністрування недержавних пенсійних фондів, діяльність кредитних спілок, страхова діяльність, організація формування та обігу кредитних історій, туризм, діяльність на ринку електричної енергії, діяльність організацій/об’єднань роботодавців. Водночас, у чотирьох з п’ятнадцяти зазначених вище сфер відсутнє належне нормативне врегулювання порядку створення та діяльності саморегулівних організацій.

Офіційно визнано саморегулівними в Україні лише двадцять організацій, що здійснюють діяльність у п’яти сферах. Це: вісім саморегулівних організацій з оціночної діяльності, в тому числі з оцінки земель, п'ять – з діяльності арбітражних керуючих, чотири – з архітектурної діяльності, три – із професійної діяльності на ринку цінних паперів.

Як зазначає проект Розпорядження, одним з центральних напрямів запровадження саморегулювання є аграрна сфера, де передбачено стимулювання створення та функціонування об’єднань виробників сільськогосподарської продукції, зокрема через делегування повноважень саморегулівним організаціям в агропромисловому комплексі (Концепція Державної цільової програми розвитку аграрного сектору економіки на період до 2020 року, схвалена розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2015 року № 1437). Проблеми в запровадженні системи саморегулювання носять системний правовий та інституційний характер, значною мірою обумовлений прогалинами знань самих виробників, вихованих за принципами тоталітарної, неринкової і нетворчої економіки. Для врегулювання ситуації пропонується підготовка рамкового закону і кількох профільних. В сукупному підсумку, запровадження такого законодавства дозволить: зменшити адміністративний тиск на бізнес; забезпечити одержання конкурентних переваг на українському та міжнародному ринках для суб’єктів господарської та професійної діяльності; зменшити витрати держави на здійснення регуляторних функцій; покращити інвестиційну привабливість, діловий клімат та конкурентоспроможність держави; стимулювати соціально-економічний розвиток в Україні; сприяти інтеграції українських виробників товарів (робіт, послуг) у міжнародні процеси саморегулювання.

Основний пакет стандартів розробляється Міжнародним технічним комітетом з питань екологічного менеджменту ISO/TC 207 (Environmental management), в складі якого функціонують Дорадча група; К

онтактна група для країн що розвиваються; група термінологічного координування;

Група з питань Деградації земель та опустелювання, Екологічного дизайну, а також підкомітети:

ISO / TC 207 / SC 1 Системи управління навколишнім середовищем

Підкомітет ISO / TC 207 / SC 2 Екологічний аудит та пов'язані з ним екологічні дослідження

Підкомітет ISO / TC 207 / SC 3 Екологічне маркування {основа зелених закупівель в світі}

Підкомітет ISO / TC 207 / SC 4 Оцінка екологічної ефективності

Підкомітет ISO / TC 207 / SC 5 Оцінка життєвого циклу /основа обрахунків для зелених податків/

Підкомітет ISO / TC 207 / SC 7 Управління парниковим газом та пов'язана з нею діяльність

Підкомітет Сфера діяльності ТК207: Стандартизація в галузі систем управління навколишнім середовищем та інструментів підтримки стійкого розвитку, встановлює спільні правила для всіх видів економічної діяльності, що мають бути деталізованими для кожного конкретного варіанту.

Функції Секретаріату виконує Рада стандартів Канади (SCC) - корпорація "Корона", створена відповідно до Закону про парламент у 1970 році для заохочення та сприяння добровільній стандартизації в Канаді. Вона не залежить від уряду в своїй політиці та операціях, хоча вона частково фінансується за рахунок парламентських асигнувань. Мандат Ради полягає в тому, щоб: - сприяти участі канадців як у добровільних заходах зі стандартизації, так і у співпраці між державним та приватним секторами у зв'язку з добровільною стандартизацією в Канаді; - координувати та здійснювати нагляд за діяльністю осіб та організацій, залучених до ринку канадських товарів та послуг, через діяльність, що стосується стандартів; - розробляти стандарти, пов'язані з стратегіями та довгостроковими цілями. SCC сприяє ефективній та ефективній добровільній стандартизації в Канаді з метою просування національної економіки, підтримки сталого розвитку, вигоди для здоров'я, безпеки та добробуту працівників та громадськості, сприяння і захист споживачів та полегшення внутрішньої та міжнародної торгівлі. .

Зобов’язання України з євроінтеграції в галузі туризму визначені перш за все в Главі 16 «Туризм» Розділу V «Економічне та галузеве співробітництво» Угоди про асоціацію між Україною та ЄС. Згідно статей 399-402 цієї глави співробітничають у галузі туризму з метою зміцнення розвитку конкурентоспроможної туристичної галузі як генератора економічного зростання і стимулювання економіки, зайнятості та валютних надходжень. Співробітництво має відбуватись на двосторонньому, регіональному та європейському рівнях та ґрунтується на принципах поваги самобутності та інтересів місцевих громад, особливо у сільській місцевості, важливості культурної спадщини, чіткої взаємодії між туризмом та захистом навколишнього середовища.

Співробітництво зосереджується на напрямах:

a) обмін інформацією, найкращими практиками, досвідом та передачі «ноу-хау», зокрема інноваційних технологій;

b) встановлення стратегічного партнерства між державними, приватними та суспільними інтересами з метою забезпечення сталого розвитку туризму;

c) просування та розвиток туристичних продуктів і ринків, інфраструктури, людських ресурсів та інституційних структур;

d) розвиток та імплементація ефективних політик і стратегій, зокрема відповідних правових, адміністративних та фінансових аспектів;

e) навчання спеціалістів з туризму, а також нарощення потенціалу в галузі туризму з метою підвищення стандартів якості надання туристичних послуг;

f) розвиток і сприяння туризму на основі місцевих громад.

Також має відбуватися постійний діалог між Сторонами з питань туризму.

Оскільки діяльність в сфері туризму повязана з торгівлею послугами, на неї також поширюються положення Глави 6 «Заснування підприємств, торгівля послугами та електронна торгівля» Розділу IV «Торгівля і питання, пов’язані з торгівлею» Угоди про асоціацію. У цій главі зазначені відповідні положення стосовно туроператорів. Частина 3 цієї глави присвячена питанню транскордонного надання послуг. Відповідно до умов, визначених у Статті 101 та у Додатках XVI-C та XVI-F до Угоди, кожна Сторона дозволяє надання послуг на своїй території постачальниками договірних послуг іншої Сторони у перерахованих в статті секторах, в тому числі послуг туристичних агентства та туроператорів. Постачальники договірних послуг згідно цієї глави - це фізичні особи, найняті на роботу юридичною особою однієї Сторони, підприємницька діяльність якої не оформлена на території іншої Сторони та яка уклала договір bona fide (тобто на добросовісній основі) про надання послуг кінцевому споживачу на території останньої Сторони, для виконання умов якого необхідна їхня присутність на тимчасовій основі на території цієї Сторони. До надання послуг на тимчасовій основі можуть бути залучені фізичні особи в якості працівників юридичної особи, яка підписала договір про надання послуг, але на термін, що не перевищує 12 місяців; такі особи повинні мати професійний досвід у сфері діяльності, яка є предметом договору, не менше трьох років, мати диплом про вищу освіту або кваліфікацію, що підтверджують знання належного рівня.

Статті 136-138 присвячені питанням автомобільного, залізничного та внутрішнього водного транспорту. Статті 139-140 присвячені питанням електронної торгівлі.

Відповідні положення стосовно переміщення осіб зазначені у статті 19 Угоди, згідно якої Сторони прагнуть досягти посилення мобільності громадян і подальшого прогресу у візовому діалозі і зобов’язуються вжити послідовних кроків до створення умов для добре керованого і безпечного пересування людей.

На туризм поширюється дія Глави 13 «Торгівля та сталий розвиток» Розділу IV «Торгівля і питання, пов’язані з торгівлею» Угоди про асоціацію. Глава 13 посилається на Порядок денний на XXI століття стосовно навколишнього середовища і розвитку. Відповідно до цієї глави:

Сторони підтверджують свою прихильність стосовно сприяння розвитку міжнародної торгівлі таким чином, щоб сприяти досягненню мети сталого розвитку та забезпечення того, щоб ця мета була інтегрована і відображалася на кожному рівні їхніх торговельних відносин. Із цією метою Сторони визнають важливість якнайповнішого врахування економічних, соціальних та екологічних інтересів не тільки свого відповідного населення, а й прийдешніх поколінь і гарантують, що економічний розвиток, екологічна та соціальна політика підтримується спільно.

Сторони підтверджують свої зобов’язання щодо сприяння розвитку торгівлі у такий спосіб, що приводить до повної та ефективної зайнятості й гідної праці для всіх, зокрема чоловіків, жінок та молоді.

Сторони гарантують, що їхнє законодавство забезпечує високі рівні охорони навколишнього середовища та праці і докладають зусиль для подальшого вдосконалення цього законодавства. Як спосіб досягнення цілей, про які йдеться в цій статті, Україна наближає свої закони, підзаконні акти та адміністративну практику до acquis ЄС.

Відповідно до Статті 293 «Торгівля на користь сталого розвитку» цієї глави:

1. Сторони підтверджують, що торгівля повинна сприяти сталому розвитку в усіх його вимірах. Сторони визнають сприятливий вплив основних трудових стандартів і гідної праці на економічну ефективність, інновації та продуктивність, і вони наголошують на цінності більшої узгодженості між торговельними політиками, з одного боку, та зайнятістю і соціальними політиками, з іншого боку.

2. Сторони докладають зусиль для сприяння і заохочення торгівлі та прямих іноземних інвестицій в екологічно чисті товари, послуги й технології, використання збалансованих джерел відновлюваної енергії та енергозберігаючих продуктів і послуг, а також екологічне маркування товарів, у тому числі шляхом усунення пов’язаних із цим нетарифних бар’єрів.

3. Сторони докладають зусиль для спрощення торгівлі товарами з метою сприяння сталому розвитку, зокрема товарами, які є предметом «чесної та етичної торгівлі», а також тими, що пов’язані з принципами корпоративної соціальної відповідальності та підзвітності.

А відповідно до Статті 298 «Перегляд впливу на сталий розвиток» Сторони зобов’язуються переглядати, контролювати та оцінювати вплив імплементації Розділу IV «Торгівля і питання, пов’язані з торгівлею» на сталий розвиток за допомогою відповідних процесів, що передбачають участь в них, та інститутів, зокрема також інститутів, визначених у цій Угоді, наприклад за допомогою оцінки впливу торговельних аспектів сталого розвитку.

Виконання Угоди про асоціацію – це відповідальність усіх гілок влади. Уряд затверджує плани заходів з імплементації Угоди про асоціацію між Україною. Починаючи з 2014 року діяв План заходів з імплементації Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, на 2014—2017 рок. Постановою  1106 від 25 жовтня 2017 р. Кабінет міністрів України затвердив новий План заходів з виконання Угоди про асоціацію. Також плани заходів кожен рік готують всі центральні органи влади та місцеві органи влади.

За виконання Плану заходів з імплементації Угоди про асоціацію в сфері туризму відповідає Міністерство економічного розвитку і торгівлі України. Мінекономрозвитку звітувало з виконання Плану заходів з імплементації Угоди про асоціацію між Україною та ЄС на 2014 – 2017 роки. Щодо виконання заходів з імплементації Глави 16 «Туризм» Мінекономрозвитку звітувало про наступне:

  1. Розроблено та прийнято Стратегію розвитку туризму та курортів до 2026 року, розроблені проекти державних цільових програм для реалізації Стратегії.

2. Мінекономрозвитку підготовлено комплексні зміни до Закону України “Про туризм” в частині:

- удосконалення, доповнення та уточнення термінологічно-понятійного апарату у сфері туризму відповідно до загальноприйнятих міжнародних дефініцій, зокрема з урахуванням класифікації Всесвітньої туристичної організації ООН (ЮНВТО);

- визначення існуючих видів туризму в залежності від напрямку туристичних потоків, способу організації туру, категорій осіб, які здійснюють туристичні подорожі, їх віку, джерел фінансування подорожі, цілей, способів пересування та інших ознак;

- запровадження обов’язкового страхування цивільної відповідальності туроператорів та турагентів перед туристами з метою захисту прав та законних інтересів споживачів туристичних послуг;

- регламентування загальних засад роботи саморегулівних організацій у сфері туризму;

- встановлення механізму створення та забезпечення діяльності державного та місцевих фондів розвитку туризму;

- врегулювання діяльності фахівців туристичного супроводу в Україні шляхом створення Реєстру фахівців туристичного супроводу;

- визначення порядку встановлення категорій об’єктам туристичної інфраструктури за декларативним принципом та повноваження Мінекономрозвитку з даного питання;

- визначення правових засад статистичного обліку у сфері туризму та визначено повноваження причетних органів влади.

3. За ініціативою Мінекономрозвитку та пропозицією Технічного комітету зі стандартизації ТК-118 Національний орган стандартизації ДП “Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості” наказами від 11.08.2016 № 236 “Про прийняття нормативних документів України, гармонізованих з міжнародними та європейськими нормативними документами, та скасування нормативних документів України” та від 22.08.2016 № 243 “Про прийняття нормативних документів України, гармонізованих з міжнародними та європейськими нормативними документами” затвердив 11 національних стандартів України в галузі туризму, гармонізованих з міжнародними та європейськими нормативними документами, методом “підтвердження”.

4. Встановлено діалог з представниками країн ЄС, обговорено можливості щодо участі у програмах допомоги Україні у сфері туризму та започаткування проектів у сфері туризму. 16.12.2016 проведено Конференцію країн-донорів, які надають технічну та фінансову допомогу Україні, під час якої презентовано туристичний потенціал України, план дій щодо розвитку сфери туризму та курортів, а також виокремлено низку заходів, які потребують допомоги з боку донорів.

28 грудня 2017 року Мінекономрозвитку затвердив План заходів з реалізації Стратегії розвитку туризму та курортів не період до 2026 року у 2018 році.

План заходів передбачає виконання заходів за напрямами.

В напрямі «Безпека туристів» передбачено низку заходів із забезпечення безпеки туристів та захисту їх законних прав та інтересів. За напрямом «Нормативно-правова база сфери туризму і курортів» передбачено імплементацію законодавства ЄС у сфері туризму та курортів, гармонізацію національних стандартів у сфері туризму та курортів з міжнародними стандартами, лібералізацію та ефективне регулювання провадження підприємницької діяльності у сфері туризму та курортів. За напрямом «Розвиток туристичної інфраструктури» запропоновано заходи з забезпечення комплексного розвитку територій та забезпечення доступності об’єктів туристичної інфраструктури для осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення, збалансованого використання природних лікувальних та рекреаційних ресурсів, збереження здатності природних комплексів до самовідтворення. За напрямом «Розвиток людських ресурсів» передбачено заходи з удосконалення системи професійної підготовки фахівців у сфері туризму та курортів та інших сфер діяльності, пов’язаних з туризмом, забезпечення наукового супроводження та досліджень у сфері туризму та курортів, запровадження прогресивних інноваційних розробок. До переліку заходів за напрямом «Маркетингова політика розвитку туризму та курортів України» включено формування позитивного іміджу України як привабливої для туризму країни, що сприятиме збільшенню туристичних потоків до України, формування та реалізацію конкурентоспроможних національного та регіонального туристичних продуктів.

Також відповідно до євроінтеграційних зобов’язань Україна має приймати участь у двосторонніх та багатосторонніх угодах та ініціативах. Так, наразі Україна проходить процедуру приєднання до Протоколу про сталий туризм до Карпатської конвенції. Сторонами Протоколу є Словаччина, Чехія, Польща, Угорщина та Румунія (Протокол набрав чинності 29.04.2013). Приєднання України до Протоколу має відбуватися шляхом прийняття Закону України про приєднання до нього за відповідним поданням Уряду до Верховної Ради України.

Мінекономрозвитку розроблено проект Закону України “Про приєднання до Протоколу про сталий туризм до Рамкової конвенції про охорону та сталий розвиток Карпат”, який наразі знаходиться на розгляді у Верховній Раді України.

Зазначений Закон України дасть можливість:

  • сприяти посиленню позиції України на міжнародному туристичному ринку;

  • впливати на збереження та відновлення історико-культурної спадщини регіону та, відповідно, подальшому розвитку туризму в Карпатському регіоні;

  • створити умови для подальшого розвитку сільського та екологічного туризму в Карпатському регіоні;

  • визначити координовані та спільні інтереси в Карпатському регіоні щодо розвитку туризму та реалізації міжнародних програм, залучення іноземних інвестицій;

  • покращити взаємне ознайомлення з соціально-економічним життям, історією та культурним надбанням учасників Сторін;

  • сприяти збільшенню обсягів туризму в Україні та, відповідно, фінансових надходжень до бюджетів усіх рівнів.

В процесі євроінтеграції Україна приєдналась до декількох європейських грантових програм. Якщо у Вас є конкретний проект, то для фінансування Вашого проекту можна отримати гранти. Перелік можливих грантових конкурсів для участі є наступним:

  1. Програма «Горизонт 202». Конкурс «Інновації в МСП».

Конкурс є відкритим для МСП з України на протязі бюджетного періоду 2018-2020 рр., на рік є чотири дати дедлайнів для подачі проектних пропозицій, слідкуйте за розкладом на сторінці

http://ec.europa.eu/research/participants/portal/desktop/en/opportunities/h2020/calls/h2020-eic-smeinst-2018-2020.html#c,topics=callIdentifier/t/H2020-EIC-SMEInst-2018-2020/1/1/1/default-group&callStatus/t/Forthcoming/1/1/0/default-group&callStatus/t/Open/1/1/0/default-group&callStatus/t/Closed/1/1/0/default-group&+identifier/desc

Можна приймати участь в першій фазі з метою отримання фінансування у розмірі 50 тисяч євро для розробки техніко-економічного обґрунтування та бізнес-плану, після якої можливо прийняти участь у другій фазі реалізації пілотного проекту згідно розробленого бізнес-плану, розмір фінансування у другій фазі – від 500 тисяч до 2,5 мільйони євро. Подати пропозицію на другу фазу можливо і без участі у першій фазі, якщо є розроблені техніко-економічного обґрунтування та бізнес-план.

  1. Інноваційні ваучери ЄБРР.

Якщо проект пов'язаний з адаптацією до змін клімату та скороченням викидів парникових газів, і такий ефект можна прорахувати, то проект може отримати фінансування в рамках цієї програми у розмірі 20 тисяч євро або до 50 тисяч євро, якщо внесок проекту щодо скорочення викидів та адаптації до змін клімату буде визнаний досить ефективним. Фінансування надається на розробку програмного забезпечення, проведення сертифікації, оформлення інтелектуальної власності, проведення випробувань та досліджень.

  1. Грантові конкурси програми COSME.

Зараз якраз відкрито конкурс за темою «ПІДВИЩЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПРЕДСТАВНИКІВ СФЕРИ ТУРИЗМУ»
Мета конкурсу: Покращення бізнес-середовища для туристичних підприємств шляхом реалізації кращих європейських практик розвитку туристичної галузі .

  1. Якщо маєте партнерів у ЄС та інших країнах можна подати заявки на отримання грантів до програм LIFE та SIDA DEMO Environment.

LIFE - це фінансовий інструмент ЄС для реалізації проектів в сферах Довкілля та Адаптації до змін клімату , має дві підпрограми: Підпрограма Довкілля та Підпрограма Адаптації до змін клімату.

Типи проектів, які підтримуються в рамках програми:

дії,  пов’язані зі змінами клімату (пом’якшення, адаптація, управління та інформаційне забезпечення),

ресурсоефективність і довкілля,

природа і біорізноманіття,

управління  та інформаційне забезпечення в сфері екології та довкілля.

Програма SIDA DEMO Environment включає два види грантів:

Гранти на планування та демонстраційні проекти. Цілі програми: Створення партнерств, трансфер знань, перевірка нових технологій, які допомагають знизити рівень бідності , вплив на довкілля та посилюють стійкість до змін клімату.

  1. Можливо прийняти участь у транскордонних програмах співробітництва Угорщина-Словаччина-Румунія-Україна 2014-2020, Польща-Білорусь– Україна 2014-2020. Львівська область якраз входить до переліку областей України, які можуть приймати участь в цих програмах.

  2. Також сфера туризму входить до пріоритетних напрямків Програми підтримки проектів регіонального розвитку, які можуть реалізовуватися за рахунок коштів державного бюджету, отриманих від Європейського Союзу (а саме - за рахунок коштів секторальної бюджетної підтримки ЄС в рамках Угоди про фінансування Програми підтримки секторальної політики - Підтримка регіональної політики України).

Основними умовами відбору проектів регіонального розвитку є відповідність проекту:

завданням Державної стратегії регіонального розвитку на період до 2020 року,

плану заходів на 2015—2017 роки з реалізації Державної стратегії регіонального розвитку на період до 2020 року,

одній із 5 програм регіонального розвитку, схваленим постановою Кабінету Міністрів України від 7 жовтня 2015 р. № 821: інноваційна економіка та інвестиції; сільський розвиток; розвиток людського потенціалу; розвиток туризму; загальноукраїнська солідарність.

Окрім грантових програм можливо отримати кошти для розвитку малого/середнього бізнесу через програми фінансування ЄБРР та Європейського інвестиційного банку, а також Німецько-українського фонду.

Програма підтримки малого та середнього бізнесу ЄБРР допомагає підприємствам залучати висококваліфікованих консультантів, здатних якісно трансформувати їхній бізнес, а також частково компенсує вартість консалтингового проекту. Компенсація може складати від 50% до 80% від чистої вартості проекту.

Вимоги до підприємств, які бажають взяти участь у програмі:

більше 2-х років на ринку;

більше 50% компанії належить громадянам України;

штат від 10 до 250 співробітників;

гарна ділова репутація власників.

З програм для розвитку малого/середнього бізнесу в Україні Європейського інвестиційного банку діють такі як InnovFin - через уповноважений український банк ПроКредит банк, та Механізм Фінансування МСП (SME Facility) - через уповноважені українські банки - Кредобанк, Укргазбанк та ПроКредит банк. Мінімальна сума позики складає 50 000 євро, максимальна сума для кожного клієнта – 7,5 мільйонів євро.

Програми Німецько-Українського Фонду:

1. Програма мікрокредитування

Максимальний розмір кредиту:

25 000 (для ФОП та мікропідприємств)

100 000 (для малих підприємств)

250 000 (для середніх підприємств)

Максимальний термін кредиту

3 роки (для фінансування обігового капіталу)

5 років (для фінансування інвестицій в основні засоби)

2. Програма з рефінансування заходів підтримки системи кредитування у сільській місцевості

3. Програма з кредитування ММСП України за пріоритетними галузевими напрямами (стратегічними)

4рограма з підтримки фінансування інвестиційних проектів малих та середніх підприємств за пріоритетними напрямами

Банки-Партнери:

Мегабанк, Укргазбанк, Ощадбанк, Кредобанк, ПроКредит Банк, Кредитвестбанк, Міжнародний інвестиційний банк.


Також можливим є пошук партнерів-інвесторів через Європейську мережу підприємств Enterprise Europe Enterprise network (EEN) http://www.iop.kiev.ua/~een/index.html .

Для діяльності в сільскогосподарському секторі фінансування надається також в рамках програми USAID «Агросільрозвиток».

Восени 2017 року Уряд затвердив програму підтримки фермерства на 2018-2020 роки, Кабінет Міністрів України прийняв постанову «Про схвалення Концепції розвитку фермерських господарств та сільськогосподарської кооперації на 2018-2020 роки». Концепція спрямована на створення організаційних, правових та фінансових передумов для розвитку фермерських господарств та сільськогосподарських кооперативів, покращення матеріально-фінансового становища сільського населення.

Системна державна підтримка дозволить реалізувати виробничий та соціальний потенціал фермерських господарств, сприятиме розвитку сільських територій та нарощуванню виробництва агропродукції з високою доданою вартістю, - дозволить збільшити виробництво валової продукції сільського господарства вдвічі за три роки до 12% та розвинути переробку сировини всередині країни.

Програма підтримки підкріплена значним фінансовим ресурсом: у 2018 році Уряд запропонував закласти в держбюджеті суму на підтримку фермерських господарств у розмірі 1 млрд гривень. Крім того, продовжують діяти й інші напрями підтримки, зокрема, надання пільгових кредитів, часткова компенсація вартості сільськогосподарської техніки та обладнання, здешевлення кредитів. Програма включає в себе фінансові інструменти підтримки виробництва тваринницької продукції, садівництва, виноградарства та переробки сільськогосподарської продукції, здешевлення агрокредитів і агрострахування та підтримку фермерів-початківців.

Також планується проведення спеціальних земельних аукціонів на право оренди земель під садівництво виноградарство, хмелярство та вирощування органічної продукції.

У результаті реалізації Концепції очікується збільшення частки фермерських господарств у виробництві валової продукції сільського господарства до 12%, зростання кількості робочих місць в п’ять разів - із 100 тис. до 0,5 млн, технічне переоснащення фермерів, збільшення на 10% площ під органічними культурами.

Очікується, що концепція стимулюватиме набуття господарствами статусу фермерів та об’єднання фермерів в кооперативи.

Щодо підтримки саме органічного виробництва рекомендуємо також ознайомитись з посібником, що підготовлений Федерацією органічного руху України у співпраці з Міністерством аграрної політики та продовольства України та видані завдяки підтримці проекту Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) "Програма підтримки аграрного і сільського розвитку". У посібнику висвітлено стан розвитку органічного виробництва в Україні, приведено  досвід підтримки виробників органічної продукції. Особлива увага приділена практиці застосування стимулів розвитку органічного сектору з боку місцевих органів влади, які здійснюють це в межах власних бюджетних ресурсів у своїх регіонах. 

У роботі надано практичні рекомендації для можливого запровадження системи підтримки органічного виробництва на регіональному рівні.  Видання рекомендується органам виконавчої влади та місцевого самоврядування, фермерам, іншим виробникам та переробникам сільськогосподарської продукції, депутатам, державним службовцям, науковцям, викладачам, студентам та всім, хто прагне отримати детальну інформацію не лише про особливості органічного виробництва, але й про можливі стимули для прискорення розвитку органічного сектору в цілому.

Щодо фінансової підтримки доцільно звернути увагу на Програму підтримки проектів регіонального розвитку, які можуть реалізовуватися за рахунок коштів державного бюджету, отриманих від Європейського Союзу, у рамках виконання Угоди про фінансування Програми підтримки секторальної політики — Підтримка регіональної політики Україною.

Напрями реалізації програм регіонального розвитку, схвалені урядом, були визначені шляхом системного аналізу завдань і заходів Державної стратегії регіонального розвитку до 2020 р. та відбору із загального числа у 199 завдань тих (загалом 48), які мають просторовий/територіальний вимір та інвестиційно-розвиткову спрямованість. При цьому були враховані зовнішні та внутрішні чинники, що впливають на стан та перспективи розвитку регіонів України.

Це такі програми регіонального розвитку:

«Інвестиційна економіка та інновації»;

«Сільський розвиток»;

«Розвиток людського потенціалу»;

«Розвиток туризму»;

«Загальноукраїнська солідарність».

Загальною метою цього конкурсу проектів є сприяння впровадженню ефективної політики регіонального розвитку в Україні, політики згуртованості, спрямованої на створення умов для динамічного, збалансованого розвитку регіонів з метою забезпечення соціальної та економічної єдності держави, підвищення рівня конкурентоспроможності регіонів, активізації економічної діяльності, підвищення рівня життя населення, додержання гарантованих державою соціальних та інших стандартів для кожного громадянина незалежно від місця проживання.

Проекти проходять конкурсний відбір згідно Порядку проведення конкурсного відбору, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2016 року № 827. Перший такий відбір проводився восени 2017 року, у 2018 році цей конкурс буде продовжено, слідкуйте за оголошеннями на сторінці новин Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України.


Зараз на сайті Міністерства можна ознайомитись з проектами, поданими на конкурсний відбір у 2017 році

www.minregion.gov.ua/napryamki-diyalnosti/regional-dev/derzhavna-rehional-na-polityka/informatsiya-pro-proekti-regionalnogo-rozvitku/

Фінансова підтримка впровадження технічного регулювання та системи безпечності харчової продукції в Україні забезпечується шляхом надання донорами міжнародної технічної допомоги. Міжнародна технічна допомога (МТД)– фінансові та інші ресурси й послуги, що відповідно до міжнародних договорів України надаються донорами на безоплатній та безповоротній основі з метою підтримки України.

Європейський Союз є одним з найбільших донорів за надання МТД Україні. На кінець 2017 р. в Україні реалізовувалося біля 100 проектів технічної допомоги ЄС (пройшли державну реєстрацію)  на загальну суму близько 165 млн. євро; запроваджено п’ять програм секторальної бюджетної підтримки ЄС на загальну суму 244 млн. євро (включаючи 12 млн. євро – компоненти технічної допомоги).

Саме Європейський Союз разом з деякими європейськими країнами забезпечує фінансову підтримку Україні в напрямах впровадження технічного регулювання та системи безпечності харчової продукції. Було реалізовано декілька проектів допомоги ЄС, з них можна відзначити такі основні проекти:

1. Проект «Торговельна політика й практика в Україні», 2012–2015 рр. Донор: Шведське агентство з міжнародного співробітництва (SIDA).

В рамках проекту було видано Посібник державного службовця «Технічні бар’єри та санітарні та фітосанітарні заходи в міжнародній торгівлі: види, тенденції розвитку, регулювання».

2. Проект «Вдосконалення системи контролю безпечності харчових продуктів в Україні», 2014–2017 рр. Проект є частиною фінансованої Європейським Союзом Програми всеохоплюючої інституційної розбудови (Comprehensive Institution Building Programme – CIB) у сфері безпечності харчових продуктів в Україні.

Мета проекту сприяння вдосконаленню системи контролю безпечності харчових продуктів в Україні за принципом «від лану до столу» шляхом приведення законодавства України, інституційної інфраструктури та системи державного контролю у відповідність до регуляторної та адміністративної політики і практик ЄС.

В рамках проекту:

1. Підготовлено та прийнято стратегічні документи, закони та низку нормативно-правових актів у сфері безпеки харчових продуктів:

  • Всеохоплююча стратегія імплементації Глави IV (Санітарні та фітосанітарні заходи) Розділу IV «Торгівля і питання, пов’язані з торгівлею» Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони,

  • Закон України «Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров’я та благополуччя тварин»,

2. Проведено низку навчальних заходів для представників Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України з питань проведення аудитів систем НАССР.

3. Проект «Допомога в імплементації СФЗ-зобов’язань (санітарних та фітосанітарних заходів) України перед ЄС у рамках Угоди про асоціацію», 2016–2017 рр. Донор: Європейський Союз.

Мета проекту – надання підтримки та допомоги для забезпечення ефективного виконання Угоди про асоціацію і Поглибленої та всеохоплюючої зони вільної торгівлі з метою відкриття значних торгівельних можливостей між Україною та ЄС.

В рамках проекту проведені семінари для спеціалістів Головних управлінь Держпродспоживслужби з питань імплементації в Україні законодавства ЄС у сфері СФЗ, тлумачення та імплементації Регламентів (ЄК), обов’язків компетентних органів та ролі суб’єктів господарювання в цьому процесі, впровадження процедур моніторингу.

4. Проект підтримки галузевої політики «Сприяння взаємній торгівлі шляхом усунення технічних бар’єрів у торгівлі між Україною та Європейським Союзом, 2009–2016 рр. Проект є частиною фінансованої Європейським Союзом Програми підтримки галузевої політики.

Мета проекту реформування, розвитку та гармонізації національної системи технічного регулювання відповідно до міжнародних та європейських стандартів.

В рамках проекту:

- здійснено розробку, підготовку та прийняття Стратегії розвитку системи технічного регулювання на період до 2020 р,

- прийнято нову редакцію ЗУ «Про стандартизацію».

- прийнято сім базових законів, необхідних для створення горизонтального законодавчого поля – «Про технічні регламенти та оцінку відповідності», «Про акредитацію органів з оцінки відповідності», «Про стандартизацію», «Про метрологію та метрологічну діяльність», «Про відповідальність за шкоду, завдану внаслідок дефекту в продукції», «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» та «Про загальну безпечність нехарчової продукції», які запроваджують європейські принципи у цих сферах.


Що стосується фінансової підтримки впровадження технічного регулювання та системи безпечності харчової продукції на підприємствах, то в цьому напрямі діють програми фінансування, які вже були описані в попередніх консультаціях. Звернути увагу потрібно на програми фінансування ЄБРР та Європейського інвестиційного банку, а також Німецько-українського фонду для розвитку малого/середнього бізнесу.

Програма підтримки малого та середнього бізнесу ЄБРР допомагає підприємствам залучати висококваліфікованих консультантів, здатних якісно трансформувати їхній бізнес, а також частково компенсує вартість консалтингового проекту. Компенсація може складати від 50% до 80% від чистої вартості проекту.

Вимоги до підприємств, які бажають взяти участь у програмі:

більше 2-х років на ринку;

більше 50% компанії належить громадянам України;

штат від 10 до 250 співробітників;

гарна ділова репутація власників.

З програм для розвитку малого/середнього бізнесу в Україні Європейського інвестиційного банку діють такі як InnovFin - через уповноважений український банк ПроКредит банк, та Механізм Фінансування МСП (SME Facility) - через уповноважені українські банки - Кредобанк, Укргазбанк та ПроКредит банк. Мінімальна сума позики складає 50 000 євро, максимальна сума для кожного клієнта – 7,5 мільйонів євро.

Програми Німецько-Українського Фонду:

1. Програма мікрокредитування

Максимальний розмір кредиту:

25 000 (для ФОП та мікропідприємств)

100 000 (для малих підприємств)

250 000 (для середніх підприємств)

Максимальний термін кредиту

3 роки (для фінансування обігового капіталу)

5 років (для фінансування інвестицій в основні засоби)

2. Програма з рефінансування заходів підтримки системи кредитування у сільській місцевості

3. Програма з кредитування ММСП України за пріоритетними галузевими напрямами (стратегічними)

4рограма з підтримки фінансування інвестиційних проектів малих та середніх підприємств за пріоритетними напрямами

Банки-Партнери:

Мегабанк, Укргазбанк, Ощадбанк, Кредобанк, ПроКредит Банк, Кредитвестбанк, Міжнародний інвестиційний банк.

Для впровадження інновацій, пов’язаних з адаптацією до змін клімату можна рекомендувати програму «Інноваційні Ваучери ЄБРР».. Інноваційними Ваучерами можуть користуватись різні компанії – від розробників кліматичних технологій до тих, хто прагне їх використати для скорочення свого впливу на довкілля чи скорочення витрат енергії.

Цю програму Інноваційних Ваучерів спонсорує Європейський Банк Реконструкцій і Розвитку (ЄБРР) та його Центр фінансування трансферу технологій зі зміни клімату (FINTECC (Finance and Technology Transfer Centre for Climate Change)) за фінансової підтримки EU Neighborghood Facility, в Україні програму впроваджує ГО Greencubator .

Програма надає ваучери двох категорій:

1.Ваучер до EUR 20 000 - основна категорія для більшості проектів,

2.“Мегаваучери” до EUR 50 000 - для проектів, що мають потенціал стати проривними та продемонструють спроможність отримати значні результати в плані впровадження кліматичних інновацій.

Компанії, що хочуть отримати фінансування для своїх проектів через Інноваційні Ваучери подають свої проекти на конкурс. Проекти оцінюються експертами програми і найкращі отримують фінансову підтримку.

Для участі у конкурсі інноваційних ваучерів компанії, що подають проекти повинні відповідати визначеному набору вимог:

  • Має бути приватною юридичною особою

  • Має існувати на ринку не менше 2-ох років

  • Повинна мати стабільне фінансове становище і проти компанії не було і немає судовий справ

  • Не може бути пов’язана з компанією надавача послуг (більше інформації внизу)

Стороною, що подає проект на конкурс на отримання Інноваційних Ваучерів є Аплікант. Проект, який Аплікант подає на конкурс Інноваційних Ваучерів у частині, що оплачується за рахунок Інноваційних Ваучерів, повинен цілком реалізовуватись Надавачем Послуг. Це організації-підрядники, що будуть виконувати проекти для Бенефіціарів – компаній-розробників кліматичних технологій чи компаній-користувачів кліматичних технологій. Типовий Надавач послуг в рамках наданого гранту виконує роботи чи надає послуги Бенефіціару і отримує за це оплату від ЄБРР. Бенефіціар отримує виконаний проект (послугу). Аплікант може подати інформацію про Надавача Послуг, якого він пропонує для реалізації проекту, безпосередньо у аплікаційній формі. Для цього необхідно, щоб Надавач послуг вніс інформацію про себе у базу даних Проектного Менеджера, використовуючи відповідну форму на сторінці Програми інноваційних Ваучерів. Аплікант може вибрати Надавача послуг після подачі на конкурс власного проекту із бази даних Надавачів Послуг Програми. Аплікант може звернутись до Проектного Менеджера запитом стосовно наявності в базі даних Надавачів Послуг, що відповідають потребам проекту Апліканта.

В рамках програми Інноваційних Ваучерів кліматичними технологіями вважаються будь-які технології, котрі:

  • Зменшують використання викопного палива і економлять енергію

  • Збільшують рівень використання відновлюваних джерел енергії

  • Знижують викиди закису азоту або метану від сільськогосподарських процесів

  • Полегшують адаптацію до змін клімату

  • Іншим чином зменшують викиди парникових газів

Такі технології можуть бути дуже різними – від ІТ-розробок, що зменшують використання енергії до обладнання, що дозволяє ефективніше використання ресурсів. Скорочення може бути досягнуте за рахунок зменшення енергоємності чи ресурсоємності виробництва, скорочення логістичних витрат, оптимізації різного роду алгоритмів чи бізнес-процесів, тощо.

На які види робіт та послуг можуть бути використані кошти Програми.

До переліку послуг, що можуть бути надані у рамках проекту Апліканта належать такі:

Дослідження і розробка (R&D). Ці послуги включають в себе будь-які науково-дослідницькі послуги, які забезпечують:

конструкторські послуги

промисловий дизайн для продукту

налаштування продукту для нового типу клієнтів

розробка алгоритмів

Тестування. Ці послуги включають в себе будь-яке тестування конкретного бладнання чи програмного забезпечення. Вони включають в себе (але не обмежуються):

тестування обладнання

тестування установок

використання точних інструментів для тестування

Сертифікація. Цей вид послуг включає отримання будь-яких документів по сертифікації, які дозволяють Апліканту реалізувати клімату технології та скоротити свої викиди парникових газів або покращити свою позицію на ринку:

національна сертифікація

впливові Bentchmark Testings

сертифікація міжнародних організація

Розробка і захист інтелектуальної власності (IP) на винаходи, корисні моделі, торговельні марки, знаки для товарів і послуг:

патентний пошук

експертизи інтелектуальної власності

визначення оптимальних способів для захисту IP

національна і міжнародна реєстрація патентів, торговельних марок знаків для товарів і послуг

національний і міжнародний захист прав інтелектуальної власності.

Розробка ІТ-компонентів. Цей вид послуг може включати в себе розробку програмних компонентів для продуктів чи проектів, що дозволяють скоротити викиди парникових газів в даній компанії, або є частиною продукту чи послуг Апліканта.

Інші послуги

Поданий вище перелік послуг не є вичерпним. Якщо Аплікант зможе довести, що суттєве скорочення викидів парникових газів може бути досягнуто з використанням інших послуг, Проектний Менеджер може схвалити таку послугу за згоди ЄБРР.


Зареєструватися в програмі та подати заявку можна за посиланням:

https://webportalapp.com/appform/login/beneficiaries1



  1. Якщо Ваше підприємство входить до кластеру, можете запропонувати учасникам кластеру спільно подати заявку на грантові конкурси програми COSME.



  1. Окрім грантових програм можливо отримати кошти для розвитку мікро бізнесу через програми фінансування Європейського інвестиційного банку, а також Німецько-українського фонду.

В рамках програми Європейського інвестиційного банку можна звернутись до банків-партнерів програми Механізм Фінансування МСП (SME Facility): Кредобанк, Укргазбанк та ПроКредит банк. Мінімальна сума позики складає 50 000 євро, максимальна сума для кожного клієнта – 7,5 мільйонів євро.

Також мікрокредитування надає Німецько-Український Фонд. Це поки що єдина програма, яка дає можливість отримати фінансування ФОП.

Програми Німецько-Українського Фонду.

1. Програма мікрокредитування

Максимальний розмір кредиту:

25 000 (для ФОП та мікропідприємств)

100 000 (для малих підприємств)

250 000 (для середніх підприємств)

Максимальний термін кредиту

3 роки (для фінансування обігового капіталу)

5 років (для фінансування інвестицій в основні засоби)

2. Програма з рефінансування заходів підтримки системи кредитування у сільській місцевості

3. Програма з кредитування ММСП України за пріоритетними галузевими напрямами.


  1. Програма «Агросільрозвиток», що підтримується агентством USAID, надає можливість отримати безповоротне фінансування на придбання сільськогосподарської техніки у розмірі 50% її вартості.

Шляхами подолання корупції є:

Дотримання чинного антикорупційного законодавства України,

Впровадження стандартів, політики щодо конфлікту інтересів та кодексі належної поведінки,

Дотримання принципів належного урядування, публічності, підзвітності та прозорості, задекларованих в Угоді про асоціацію між Україною та ЄС.

Згідно чинного законодавства України «Корупція» – це використання особою, зазначеною у ч.1 ст.3 Закону України «Про запобігання корупції» (далі – Закон), наданих їй службових повноважень чи пов'язаних з ними можливостей з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття такої вигоди чи прийняття обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб або відповідно обіцянка/пропозиція чи надання неправомірної вигоди особі, зазначеній у ч.1 ст. 3 Закону, або на її вимогу іншим фізичним чи юридичним особам з метою схилити цю особу до протиправного використання наданих їй службових повноважень чи пов'язаних з ними можливостей. «Неправомірна вигода» - грошові кошти або інше майно, переваги, пільги, послуги, нематеріальні активи, будь-які інші вигоди нематеріального чи негрошового характеру, які обіцяють, пропонують, надають або одержують без законних на те підстав.

ОСНОВНІ ВИДИ АДМІНІСТРАТИВНИХ ПРАВОПОРУШЕНЬ ПОВ`ЯЗАНИХ З КОРУПЦІЄЮ (згідно з кодексом України про адміністративні правопорушення – далі КУпАП):

  • Порушення обмежень щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності (ст. 172-4 КУпАП України)

  • Порушення встановлених законом обмежень щодо одержання подарунків(ст. 172-5 КУпАП України)

  • Порушення вимог фінансового контролю(ст. 172-6 КУпАП України)

  • Порушення вимог щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів(ст. 172-7 КУпАП України)

  • Незаконне використання інформації, що стала відома особі у зв'язку з виконанням службових повноважень(ст. 172-8 КУпАП України)

  • Невжиття заходів щодо протидії корупції(ст. 172-9 КУпАП України)

ОСНОВНІ ВИДИ КОРУПЦІЙНИХ ЗЛОЧИНІВ(згідно з Кримінальним кодексом України – далі ККУ):

  • Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем (ст.191 ККУ)

  • Нецільове використання бюджетних коштів, здійснення видатків бюджету чи надання кредитів з бюджету без встановлених бюджетних призначень або з їх перевищенням (ст. 210 ККУ)

  • Підкуп працівника підприємства, установи чи організації (ст. 354 ККУ)

  • Викрадення, привласнення, вимагання документів, штампів, печаток, заволодіння ними шляхом шахрайства чи зловживання службовим становищем або їх пошкодження (ст. 357 ККУ)

  • Зловживання повноваженнями службовою особою юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми(ст. 364-1 ККУ)

  • Зловживання повноваженнями особами, які надають публічні послуги(ст.365-2 ККУ)

  • Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою(ст. 368 ККУ)

  • Незаконне збагачення(ст. 368-2 ККУ)

  • Підкуп службової особи юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми(ст. 368-3 ККУ)

  • Підкуп особи, яка надає публічні послуги(ст. 368-4 ККУ)

  • Пропозиція, обіцянка або надання неправомірної вигоди службовій особі(ст.369 ККУ)

  • Зловживання впливом(ст.369-2 ККУ)

ЗЛОВЖИВАННЯ ВЛАДОЮ АБО СЛУЖБОВИМ СТАНОВИЩЕМ - умисне, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для самої себе чи іншої фізичної або юридичної особи використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби, якщо воно завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб (у статттті 364 ККУ).

Особливим видом корупції, що є широко розповсюдженим як в Україні, так і в інших країнах, є конфлікт інтересів.

Міжнародна практика пов'язує конфлікт інтересів з антикорупційним законодавством. У Конвенції ООН проти корупції (2003 р, Україна приєдналася і ратифікувала в 2006 р), зазначено, що держави-учасниці прагнуть, згідно з основоположними принципами свого внутрішнього права, створювати, підтримувати й зміцнювати такі системи, які сприяють прозорості й запобігають виникненню конфлікту інтересів.
В Європейському Союзі конфлікт інтересів розглядається в контексті антикорупційного законодавства і доброї практики. Добра практика впроваджується через Кодекси етики та поведінки в різних секторах, наприклад:
Code of Conduct for Members of the European Parliament with respect to financial interests and conflicts of interest,
Model Code of Conduct for Public Officials,
European Code of Conduct for Research Integrity,
Codes of Conduct and Conflicts of Interest at any governance level of the management of EU Funds.
В Угоді про асоціацію та Додатках XLIII до розділу VI «ФІНАНСОВЕ Співробітництво
ТА ПОЛОЖЕННЯ Щодо БОРОТЬБИ ІЗ Шахрайство» також надано визначення конфлікту інтересів:
 «Конфлікт інтересів» - будь-яка ситуація, за якої у третьої Сторони можуть виникнути або виникають обґрунтовані сумніві відносно спроможності посадових осіб діяти неупереджено й об'єктивно через сімейні обставини, емоційний стан, політичну чи національну приналежність, матеріальні інтереси або спільність будь-яких інтересів з оферентом, аплікантом чи бенефіціаром.
В українському законодавстві визначення конфлікту інтересів надано в Законі
«Про запобігання корупції»:

потенційний конфлікт інтересів - наявність у особи приватного інтересу у сфері, в якій вона виконує свої службові чи представницькі повноваження, що може вплинути на об’єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень;

реальний конфлікт інтересів - суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об’єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень.

У розділі V вказано заходи, які потрібно вживати для уникнення конфлікту інтересів (Стаття 28):
1) вживати заходів щодо недопущення виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів;

3) не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів;

4) вжити заходів щодо врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів.


З метою створення цивілізованого конкурентного середовища без ознак корупції розроблені міжнародні стандарти належної практики протидії корупції в компаніях. Зараз в Україні вже почалося впровадження Стандарту ISO 37001 Системи менеджменту протидії корупції. Організації та підприємства несуть відповідальність за активний внесок у протидію корупції. Цього можна досягти через зобов'язання керівництва формувати корпоративну культуру, засновану на чесності, прозорості, відкритості. Ці особливості корпоративної культури - критично важливий фактор успіху чи неуспіху системи менеджменту протидії корупції. Міжнародний Стандарт ISO 37001 Системи менеджменту протидії корупції націлений на підтримку формування такої культури, забезпечуючи основи системи менеджменту протидії корупції.

Дотримання законодавства фізичними та юридичними особами, впровадження всіх цих принципів і добрих практик, стандарту ISO 37001 в компаніях, на підприємствах, а також в органах влади, є важливим для подолання корупції і в конкретних секторах та галузях.

Так, дійсно, такі стандарти є, і навіть діють в Україні. Один з основних таких стандартів – це ДСТУ ISO 18065:2016 «Туризм та пов'язані з ним послуги. Туристичні послуги, що надають на природоохоронних територіях. Вимоги». Цей стандарт встановлює вимоги до туристичних послуг, що надаються безпосередньо на природоохоронних територіях, щоб задовольнити відвідувачів, надаючи пріоритетну увагу цілям збереження цих територій, за винятком морських районів, що знаходяться під охороною.

Також в Україні прийняті стандарти, що є дотичними до цієї проблеми, з них можна перелічити наступні стандарти:

ДСТУ ISO 13009:2016 «Туризм та повязані з ним послуги. Вимоги та рекомендації з експлуатації пляжу», цей стандарт встановлює загальні вимоги і рекомендації для пляжу, у ньому містяться вказівки для тих, хто обслуговує пляжі і їх користувачів щодо сталого управління і планування, володіння пляжем, стійкої інфраструктури та потреб надання послуг, в тому числі безпеки пляжів, інформації та комунікацій, очищення і видалення відходів. Цей стандарт поширюється на пляжах під час купального сезону;

ДСТУ ISO/TS 13811:2016 «Туризм та пов'язані з ним послуги. Інструкція з розроблення екологічних специфікацій щодо розміщення закладів», Даний стандарт містить рекомендації по розробці специфікацій, спрямованих на зниження негативного впливу і збільшення позитивного впливу закладів розміщення на навколишнє середовище. Даний стандарт не стосується кемпінгів.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про туризм» державна система стандартизації у сфері туристичної діяльності спрямована, в тому числі, і на охорону довкілля, а сертифікація товарів, робіт, послуг у сфері туристичної діяльності здійснюється з метою запобігання реалізації товарів, робіт, послуг, небезпечних для довкілля, забезпечення дотримання обов’язкових норм, правил, вимог щодо охорони навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки.

З метою підтримки культурної цілісності, природного середовища та довкілля була розроблена і прийнята на міжнародному рівні концепція сталого туризму.

На європейському рівні послідовно впроваджувались спільні ініціативи держав, агентств та туристичних організацій і асоціацій. До них відносяться: Схеми екологічного управління та аудиту ЄС (EMAS) та екологічне маркування, Механізм звітування про туризм та навколишнє середовище (TOUERM).

Механізм звітування про туризм та навколишнє середовище був розроблений Європейським агентством з навколишнього середовища, базується на використанні системи показників, які відповідають регулюючим нормам ЄС та регулярно оновлюються для того, щоб бути досяжними та відображати як вплив на навколишнє середовище, так і тенденції сталого розвитку. Деякі з цих показників стосуються природоохоронних та заповідних територій.

Система EMAS передбачає добровільну участь та сертифікацію організацій відповідно до Рішення Комісії (ЄС) 2016/611 від 15 квітня 2016 року про найкращу практику управління навколишнім середовищем, показники екологічної ефективності галузі та критерії передового досвіду для сектора туризму відповідно до Постанови (ЄК) № 1221/2009 щодо добровільної участі організацій у рамках системи екологічного управління та аудиту Співтовариства (EMAS).

Зареєстровані у рамках системи екологічного управління та аудиту ЄС (EMAS) організації у секторі туризму повинні враховувати цей галузевий довідковий документ наступним чином:

  • використовувати відповідні елементи даного документа під час розробки та впровадження своєї системи управління навколишнім середовищем,

  • продемонструвати у своїй екологічній заяві, як відповідні галузеві показники впливу на навколишнє середовище, найкращі екологічні методи управління та контрольні показники були використані для визначення заходів та дій, і яким чином встановлені пріоритети для покращення їх ефективності .

Екологічне маркування ЄС є добровільним знаком екологічної досконалості Європейського Союзу. Це допомагає споживачам ідентифікувати товари та послуги, які мають зменшений вплив на навколишнє середовище протягом всього їх життєвого циклу, від видобутку сировини до виробництва, використання та утилізації. Екологічне маркування ЄС визнане у всій Європі.

Федерація європейських природоохоронних територій «Європарк» розробила Європейську хартію сталого туризму в заповідних територіях. Це практичний інструмент управління, який забезпечує збалансований економічний, соціальний та екологічний розвиток заповідних територій Європи.

Європейська мережа сталого розвитку туризму Ecotrans спільно з ООН започаткували партнерство, яке створило портал DestiNet для забезпечення сталого розвитку туризму і підтримки Цілей сталого розвитку 2030 шляхом впровадження «Зелених карт подорожей» для зеленого туризму, як напрямку, що забезпечує охорону довкілля та дотримання стандартів туристичної діяльності на природоохоронних та заповідних територіях.

Не можна дати загальну відповідь на питання, скільки коштує підприємству отримання сертифікату ISO 9001, ISO 14001, ISO 22000.

Витрати підприємства можна поділити на декілька частин.

Це можуть бути витрати на навчання та сертифікацію свого персонала, який буде працювати з системою (кожен співробітник організації повинен, хоча в загальних рисах, знати про систему і розуміти, що це таке, навіщо вона і яке місце він займає у цій системі).

Зартрати можуть бути на залучення консультанта, який може допомогти організації зрозуміти, правильно інтерпретувати та впровадити вимоги відповідного стандарту у систему менеджменту організації.

Залучення консультанта не є обов'язковим, але це у більшості випадків дуже бажано для правильного впровадження системи. Якщо для виконання вимог стандарту необхідні зміни в інфраструктурі організації (будівлі, обладннання та інше), то це може бути ще оним джерелом витрат. І, нарешті, якщо організація хоче сертифікувати свою систему менеджменту у відповідності до вимог певного стандарту, вона повинна звернутися до ргнау сертифікації систем менеджменту, послуги якого теж є платними. Ціна цих послуг заледжить від величини та кількості співробітників організації, її галузі, кількості площадок, на яких працює організація, і від рівня престижності обраного органу сертифікації систем менеджменту. Таким чином, ці витрати можуть дуже сильно різнитися.

Так, наразі в Україні діють два стандарти в сфері доступного туризму. Це два стандарти групи «Вимоги та специфікації для інвалідів та інших маломобільних груп населення»:
ДСТУ ISO 17049:2017 (ISO 17049:2013, IDT) Доступне проектування. Застосування шрифту Брайля на інформаційних вказівниках, обладнанні та приладах Стандарт визначає основні вимоги до шрифту Брайля, використовуваного для вивісок, устаткування і приладів, включаючи параметри розміру шрифту Брайля і характеристики використовуваних матеріалів, а також керівні принципи для практичної реалізації стандарту для перекладу.
ДСТУ ISO 23599:2017» (ISO 23599:2012, IDT) Вироби для надання допомоги сліпим і людям зі слабким зором. Тактильні індикатори пішохідної зони Цей міжнародний стандарт забезпечує специфікації продукту для дотикових зовнішніх індикаторів і рекомендації щодо їх установки з метою допомоги у забезпеченні безпечного і самостійного пересування сліпих або людей зі слабким зором. Він конкретизує два види специфікації: з концентрації уваги і для безпечного пересування. Вони можуть бути використані як в приміщенні, так і в довкіллі, де можуть бути присутні ризики для людей зі слабким зором.
Розвиток кластерів є одним з пріоритетів Європейського Союзу.
Підтримка та фінансування можливе в рамках програми COSME http://ec.europa.eu/research/participants/portal/desktop/en/opportunities/cosme/topics/cos-2017-3-02.html а також в рамках створеної Європейської кластерної платформи https://www.clustercollaboration.eu/vibrant-platform-service-cluster-organisations . На сайті платформи публікуються конкурси із створення кластерів, а також їх фінансування.
Також можна розглядати фінансування окремих проекті в рамках створеного кластеру. З фінансових інструментів в Україні діють програми Європейського інвестиційного банку, такі як InnovFin - через уповноважений українських банк , Механізм Фінансування МСП (SME Facility) - через уповноважені українські банки - Кредобанк, Укргазбанк та ПроКредит банк. Також можливим є пошук партнерів-інвесторів через Європейську мережу підприємств Enterprise Europe Enterprise network (EEN) http://www.iop.kiev.ua/~een/index.html.
Якщо будуть впроваджуватись інноваційні проекти, то є можливою підготовка проектних пропозицій для отримання грантів в рамках програм Горизонт2020, COSME, EUREKA Eurostars.
Для діяльності в сільскогосподарському секторі фінансування надається також в рамках програми USAID «Агросільрозвиток».
Зараз інформаційні технології широко застосовуються в світі для інноваційного оновлення сільськогосподарського сектору. Це, наприклад, такі сфери як точне землеробство, прогнозування та моніторинг впливу клімату на вирощування культур та отримання врожаїв, оперативне реагування на ризики, впровадження системи HACCP для контролювання процесів та точок ризику, автоматизація виробництва, робота з великими даними, ланцюги походження товарів та ланцюги добавленої вартості. IT-розробка для еко маркування є якраз актуальною в світлі швидкого зростання попиту на еко товари та товари органічного виробництва. Європейський Союз приділяє велику увагу цьому питанню і збільшує обсяги фінансування цієї сфери. Оскільки Україна приєдналась до декількох європейських грантових програм, для фінансування Вашого проекту можна отримати гранти. Перелік можливих грантових конкурсів для участі є наступним:
1. Програма «Горизонт 202». Конкурс «Інновації в МСП».
Конкурс є відкритим для МСП з України на протязі бюджетного періоду 2018-2020 рр., на рік є чотири дати дедлайнів для подачі проектних пропозицій, слідкуйте за розкладом на сторінці http://ec.europa.eu/research/participants/portal/desktop/en/opportunities/h2020/calls/h2020-eic-smeinst-2018-2020.html#c,topics=callIdentifier/t/H2020-EIC-SMEInst-2018-2020/1/1/1/default-group&callStatus/t/Forthcoming/1/1/0/default-group&callStatus/t/Open/1/1/0/default-group&callStatus/t/Closed/1/1/0/default-group&+identifier/desc
Можна приймати участь в першій фазі з метою отримання фінансування у розмірі 50 тисяч євро для розробки техніко-економічного обґрунтування та бізнес-плану, після якої можливо прийняти участь у другій фазі реалізації пілотного проекту згідно розробленого бізнес-плану, розмір фінансування у другій фазі – від 500 тисяч до 2,5 мільйони євро. Подати пропозицію на другу фазу можливо і без участі у першій фазі, якщо є розроблені техніко-економічного обґрунтування та бізнес-план.
2. Інноваційні ваучери ЄБРР.
Якщо проект пов'язаний з адаптацією до змін клімату та скороченням викидів парникових газів, і такий ефект можна прорахувати, то проект може отримати фінансування в рамках цієї програми у розмірі 20 тисяч євро або до 50 тисяч євро, якщо внесок проекту щодо скорочення викидів та адаптації до змін клімату буде визнаний досить ефективним. Фінансування надається на розробку програмного забезпечення, проведення сертифікації, оформлення інтелектуальної власності, проведення випробувань та досліджень.
3. Грантові конкурси програми COSME.
4. Інструмент фінансування інновацій Європейського інвестиційного банку InnovFin.
В Україні фінансування InnovFin можливо отримати в уповноваженому банку ПроКредит банк. Мінімальна сума позики складає 50 000 євро, максимальна сума для кожного клієнта – 7,5 мільйонів євро
Також така розробка може бути одним з проектів кластеру. Розвиток кластерів є одним з пріоритетів Європейського Союзу, підтримка та фінансування можливе в рамках програми COSME, а також в рамках створеної Європейської кластерної платформи. Посилання:
http://ec.europa.eu/research/participants/portal/desktop/en/opportunities/cosme/topics/cos-2017-3-02.html
https://www.clustercollaboration.eu/vibrant-platform-service-cluster-organisations .

Алгоритм створення будь-якого кластеру (в тому числі, агро-туристичного) універсальний.

Для цього необхідно чітко дотримуватись покрокових інструкцій, а саме:

  1. Етап – підготовчий:

Проведення тематичної (серії тематичних) зустрічей/воркшопів з представниками місцевого населення, бізнесу, представників влади, медіа та активістів по регіону у відповідній сфері з метою вироблення спільного бачення розвитку сфери

  1. Етап – організаційний:

  1. Формування робочої групи зацікавлених сторін – Кластерної ради

Завдання Ради:

  1. Визначення місії та візії

  2. Обрання кластерного менеджера

  3. Супровід і оцінювання кластерного менеджера

  4. Забезпечення ефективного планування і координації

  5. Моніторинг діяльності

  6. Сприяння у отриманні ресурсів

  7. Допомога у бюджетуванні та фінансовому контролінгу

  8. Відповідальність за компетентність Ради в цілому

  9. Забезпеченння юридичної та етичної інтеграції

  10. Допомога у PR

Стиль Ради - відкрите, прозоре і партисипативне лідерство

Хто входить у Раду:

  • Керівники лідируючих організацій в кластері, які є впливовими лідерами і спроможні піклуватися про ширшу картинку, ніж їхні організації;

  • Носії технологічних і ринкових знань (працівники музеїв, науковці, народні ремісники…)

  • Кластерний менеджер

Не обов'язково одразу комплектувати всю Раду. Можна рухатися поступово.



  1. Потрібно обрати голову Ради (або Голову Кластеру)

  2. Обрання кластерного менеджера

Кластерний менеджер - нейтральний брокер і головний “двигун” розвитку кластеру.

Перше завдання кластерного менеджеру - отримати кредит довіри від ключових стейкхолдерів

Функціональні обов’язки:

  • Ведення документації кластеру, листування, протоколи засідань тощо

  • Пошук нових стратегічних партнерів

  • Робота над наповненням кластеру новими учасниками

  • Спілкування зі ЗМІ

  • Координація роботи із стейкхолдерами (владою, громадою, туристами тощо)

  • Пошук нових джерел фінансування проектів (МФД, гранти, конкурси тощо)

  1. Етап – функціональний:

  1. Проведення стратегічної сесії

  2. Проведення семінарів з питань розвитку туризму в регіоні

  3. Створення профілю туристичної дестинації (туристичного регіону)/агро-туристичного потенціалу

  4. Збір та запис даних

  5. Аналіз результатів

  6. Моніторинг поточного розвитку та продовження вдосконалення

Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі від 30.07.2012 р. № 876 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 вересня 2012 р. за № 1595/21907) внесено зміни до Переліку продукції, що підлягає обов’язковій сертифікації в Україні, виключивши розділ 30 «Готельні послуги та послуги харчування, що надаються суб’єктами туристичної діяльності», тому з цього часу сертифікація готельних послуг та послуг харчування стала виключно добровільною.

Варто зауважити, що сертифікація послуг розміщення у США та Європі теж має добровільний характер, але, зокрема у Франції, проводиться на підставі норм, установлених державною структурою, а у Швеції діє спеціальна Програма «Сільська гостинність», яка встановлює власні правила – внутрішні стандарти, якими передбачені необхідні умови надання послуг відпочивальникам. Законодавство Польщі та Угорщини не містить спеціального визначення сільського (зеленого, аграрного) туризму. Як назву цієї форми діяльності у Польщі використовують словосполучення «господарська гостинність», в Угорщині – «сільська хутірська гостинність». У цих країнах розроблено Державні стандарти у сфері сільського туризму.

В Україні законодавчо врегульована добровільна сертифікація послуг у сфері сільського зеленого туризму на сьогодні здійснюється 21-м експертом Спілки сприяння розвитку сільського зеленого туризму в Україні, які мають посвідчення та фахово підготовлені.

Для проведення сертифікації до садиби виїжджає експерт, який перевіряє відповідність садиби сертифікаційним вимогам. Зібрана інспектором інформація передається комісії, призначеній Спілкою сприяння розвитку сільського зеленого туризму в Україні, яка виносить остаточне рішення про надання знака та сертифіката. Розроблено Програму добровільної категоризації у сфері сільського зеленого туризму «Українська гостинна садиба», яку застосовують з метою добровільної категоризації індивідуальних та колективних него- тельних засобів розміщення і яка встановлює вимоги до різних категорій засобів розміщення сільського туризму.

Категорії мережі «Українська гостинна садиба» позначаються: - базова категорія – садиба відповідає мінімальним вимогам, які встановлені до місць розміщення туристів та відпочиваючих; - перша категорія – садиба відповідає встановленим мінімальним вимогам і вимогам, що стосуються озеленення території, паркування 154 автотранспорту, мінімальних розмірів ліжок, площ санітарних приміщень та проходження навчань власниками садиб; - друга категорія – садиба відповідає встановленим вимогам першої категорії та вимогам, які передбачають наявність світової вивіски, окремого входу для гостей, наявності дитячого майданчика, бані/сауни та доступу до Інтернету; - третя (найвища) категорія – садиба відповідає вимогам другої категорії та вимогам, які передбачають наявність басейну, гаража, у кожній кімнаті – телевізора, холодильника, оздоблення місць відпочинку натуральними матеріалами, 100% одно- та двомісних кімнат, цілодобове гаряче та холодне водопостачання.

Вищезазначені категоризаційні вимоги визначено на підставі закону України «Про туризм», державних стандартів України у сфері туристичної діяльності, міждержавних стандартів на туристично-екскурсійне обслуговування та аналогічних стандартів країн-членів Європейської федерації сільського та фермерського туризму EUROGITES (Австрії, Ірландії, Німеччини, Польщі, Угорщини, Швеції, Швейцарії, Чехії), хоча у перспективі доцільно було б розробити, затвердити та ввести в дію державний стандарт України, який би регламентував надання послуг саме у сфері сільського зеленого туризму. Сертифікат та знак «Українська гостинна садиба» надають агротуристичним садибам, які відповідають затвердженим категоризаційним вимогам. Знак надають терміном на два роки, що засвідчується відповідним сертифікатом. За даними Спілки сприяння розвитку сільського зеленого туризму, в Україні на сьогодні категоризацію пройшли 142 садиби, 117 із них отримали сертифікат: а) базового (найнижчого) рівня – 56 садиб; б) першого – 19 садиб; в) другого – 23 садиби; г) третього (найвищого) – 19 садиб

Алгоритм створення будь-якого кластеру (в тому числі, туристичного) універсальний.

Для цього необхідно чітко дотримуватись покрокових інструкцій, а саме:

  1. Етап – підготовчий:

Проведення тематичної (серії тематичних) зустрічей/воркшопів з представниками місцевого населення, бізнесу, представників влади, медіа та активістів по регіону у відповідній сфері з метою вироблення спільного бачення розвитку сфери

  1. Етап – організаційний:

  1. Формування робочої групи зацікавлених сторін – Кластерної ради

Завдання Ради:

  1. Визначення місії та візії

  2. Обрання кластерного менеджера

  3. Супровід і оцінювання кластерного менеджера

  4. Забезпечення ефективного планування і координації

  5. Моніторинг діяльності

  6. Сприяння у отриманні ресурсів

  7. Допомога у бюджетуванні та фінансовому контролінгу

  8. Відповідальність за компетентність Ради в цілому

  9. Забезпеченння юридичної та етичної інтеграції

  10. Допомога у PR

Стиль Ради - відкрите, прозоре і партисипативне лідерство

Хто входить у Раду:

  • Керівники лідируючих організацій в кластері, які є впливовими лідерами і спроможні піклуватися про ширшу картинку, ніж їхні організації;

  • Носії технологічних і ринкових знань (працівники музеїв, науковці, народні ремісники…)

  • Кластерний менеджер

Не обов'язково одразу комплектувати всю Раду. Можна рухатися поступово.



  1. Потрібно обрати голову Ради (або Голову Кластеру)

  2. Обрання кластерного менеджера

Кластерний менеджер - нейтральний брокер і головний “двигун” розвитку кластеру.

Перше завдання кластерного менеджеру - отримати кредит довіри від ключових стейкхолдерів

Функціональні обов’язки:

  • Ведення документації кластеру, листування, протоколи засідань тощо

  • Пошук нових стратегічних партнерів

  • Робота над наповненням кластеру новими учасниками

  • Спілкування зі ЗМІ

  • Координація роботи із стейкхолдерами (владою, громадою, туристами тощо)

  • Пошук нових джерел фінансування проектів (МФД, гранти, конкурси тощо)

  1. етап – функціональний:

  1. Проведення стратегічної сесії

  2. Проведення семінарів з питань розвитку туризму в регіоні

  3. Створення профілю туристичної дестинації (туристичного регіону)/агро-туристичного потенціалу

  4. Збір та запис даних

  5. Аналіз результатів

  6. Моніторинг поточного розвитку та продовження вдосконалення

Алгоритм кроків щодо здійснення процедури встановлення категорії готелям та іншим об'єктам:

  1. Заявник надсилає заяву про встановлення відповідної категорії готелю органові із сертифікації, на території якого розміщений готель.

  2. Орган із сертифікації розглядає заяву та організовує проведення робіт із встановлення відповідної категорії готелю.

  3. У разі наявності позитивних результатів проведення добровільної сертифікації послуг з тимчасового розміщення (проживання) орган із сертифікації утворює комісію з питань оцінювання готелю і призначає її голову.

  4. Роботи з оцінювання готелів виконуються відповідно до вимог ДСТУ 4269 "Послуги туристичні. Класифікація готелів". Для проведення зазначених робіт заявник зобов'язаний створити сприятливі для роботи комісії з питань оцінювання готелю умови, у тому числі безперешкодний доступ до приміщень, де надаються послуги, та необхідних документів.

  5. Орган із сертифікації надсилає документи про результати оцінювання готелю та пропозиції щодо встановлення йому відповідної категорії комісії із встановлення категорій готелям, яка протягом 14 днів розглядає їх і приймає рішення більшістю голосів.

  6. У разі прийняття рішення про неможливість присвоєння категорії, на яку претендує заявник, за погодженням із власником готелю або уповноваженим ним органом може бути встановлено нижчу категорію, якщо готель відповідає її вимогам.

  7. Комісія із встановлення категорій готелям оформлює та видає заявнику свідоцтво про встановлення готелю відповідної категорії за формою, що розробляється та затверджується Мінекономрозвитку.

  8. Зазначене свідоцтво видається не більш як на три роки або за наявності в готелі системи управління якістю не більш як на п'ять років.

  9. Комісія із встановлення категорії готелям надсилає органові із сертифікації відомості про встановлення готелю відповідної категорії.

Свідоцтво про встановлення категорії готелю отримує керівник суб’єкта господарювання, а в разі його відсутності - уповноважений ним представник за наявності доручення з підтвердженням повноважень. Особа, що отримує свідоцтво про встановлення категорії готелю, надає представнику Мінекономрозвитку паспорт та доручення з підтвердженням повноважень. 

Видача свідоцтв про встановлення категорій готелям здійснюється за адресою:

вул. Грушевського 12/2, 6 під’їзд, м. Київ (Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, адміністративна будівля Будинку Уряду)

  1. З метою доведення до споживачів інформації про вид об’єкта та його категорію Мінекономрозвитку розміщує на своєму офіційному веб-сайті реєстр свідоцтв про встановлення категорій об’єктам (далі - реєстр) http://www.me.gov.ua/Documents/List?lang=uk-UA&id=7f89dba2-0fdc-40e6-b870-a413e1063d3a&tag=RestrSvidotstvProVstanovlenniaKategorii

Доступ користувачів до даних реєстру здійснюється безоплатно.

  1. Інформація про категорію готелю зазначається на фасаді готелю поряд з його назвою. Відповідно до вимог «Порядку доведення до споживачів інформації про вид об’єкта туристичної інфраструктури та його категорію», затверджений Постановою Кабінету Міністрів України 
    від 3 липня 2013 р. № 470 власник об’єкта туристичної інфраструктури, якому встановлено категорію, протягом не більш як 30 календарних днів з дати видачі свідоцтва про встановлення категорії об’єкту забезпечує виготовлення та встановлення знака категорії об’єкта, який повинен відповідати визначеним вимогам. http://www.me.gov.ua/Documents/Detail?lang=uk-UA&id=ab40a9e8-62d5-4e75-b062-c189d09c28c1&title=ZnakKategoriiOb-ktaTuristichnoiInfrastrukturi


Знак категорії об’єкта розміщується на фасаді будівлі об’єкта на висоті не нижче ніж 1,5 метра та не вище ніж 2 метри від поверхні землі.


  1. Заявник інформує органи із сертифікації про зміни умов надання послуг, що можуть вплинути на результати оцінювання готелю, підтверджені при встановленні категорії.

  2. Зміна встановленої категорії або повторне встановлення категорії готелю здійснюється відповідно до вимог цього Порядку.

  3. Вартість проведення робіт з оцінювання готелю зазначається в договорі, що укладається між заявником і органом із сертифікації.

  4. Органи із сертифікації та комісія із встановлення категорій забезпечують дотримання конфіденційності інформації, що становить комерційну таємницю.

  5. Спірні питання, що виникають під час встановлення категорії готелям, розглядаються комісією з апеляцій, положення про яку затверджується Мінекономрозвитку.

  6. Відповіді на запитання суб’єктів туристичної діяльності, що надають послуг и з тимчасового розміщення (проживання) можна отримати за посиланням:

http://www.me.gov.ua/Documents/Detail?lang=uk-UA&id=cec41fa0-4201-46ce-a354-45b55711a18a&title=VidpovidiNaZapitanniaSubktivTuristichnoiDiialnosti-SchoNadaiutPoslugiZTimchasovogoRozmischennia-prozhivannia-

На семінарі була представлена програма підтримки проектів регіонального розвитку, які можуть реалізовуватися за рахунок коштів державного бюджету, отриманих від Європейського Союзу, у рамках виконання Угоди про фінансування Програми підтримки секторальної політики — Підтримка регіональної політики Українию

Напрями реалізації програм регіонального розвитку, схвалені урядом, були визначені шляхом системного аналізу завдань і заходів Державної стратегії регіонального розвитку до 2020 р. та відбору із загального числа у 199 завдань тих (загалом 48), які мають просторовий/територіальний вимір та інвестиційно-розвиткову спрямованість. При цьому були враховані зовнішні та внутрішні чинники, що впливають на стан та перспективи розвитку регіонів України.

Це такі програми регіонального розвитку:

«Інвестиційна економіка та інновації»;

«Сільський розвиток»;

«Розвиток людського потенціалу»;

«Розвиток туризму»;

«Загальноукраїнська солідарність».

Загальною метою цього конкурсу проектів є сприяння впровадженню ефективної політики регіонального розвитку в Україні, політики згуртованості, спрямованої на створення умов для динамічного, збалансованого розвитку регіонів з метою забезпечення соціальної та економічної єдності держави, підвищення рівня конкурентоспроможності регіонів, активізації економічної діяльності, підвищення рівня життя населення, додержання гарантованих державою соціальних та інших стандартів для кожного громадянина незалежно від місця проживання.

Проекти проходять конкурсний відбір згідно Порядку проведення конкурсного відбору, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2016 року № 827. Перший такий відбір проводився восени 2017 року, у 2018 році цей конкурс буде продовжено, слідкуйте за оголошеннями на сторінці новин Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України.


Зараз на сайті Міністерства можна ознайомитись з проектами, поданими на конкурсний відбір у 2017 році

www.minregion.gov.ua/napryamki-diyalnosti/regional-dev/derzhavna-rehional-na-polityka/informatsiya-pro-proekti-regionalnogo-rozvitku/.

Є чотори категорії учасників таких проектів, вони можуть здійснювати координацію, подавати заявки та/або брати участь в реалізації проекту:

- Ініціатор проекту, тобто центральний та/або місцевий орган виконавчої влади та/або орган місцевого самоврядування, який може звернутися із заявкою на отримання бюджетного фінансування.

- Замовник проекту, тобто організація, яка визначена в поданій ініціатором проекту заявці, як така, що реалізує проектом на умовах, передбачених у заявці.

- Партнери, за наявності, тобто суб’єкти публічного і приватного права, які спільно із ініціатором та замовником проекту беруть участь у розробці та реалізації проектів на умовах, передбачених у заявці,

- Підрядники, тобто суб’єкти публічного і приватного права, фізичні особи чи фізичні особи-суб’єкти підприємницької діяльності, які беруть участь у реалізації проектів на умовах, передбачених чинним законодавством.


Для участі у конкурсі подаються в електронній та паперовій формі  такі документи:

1) заява про участь у конкурсному відборі проектів, оформлена відповідно до вимог п. 6 Порядку проведення конкурсного відбору проектів;

2) інформація про фінансово-економічний стан замовника проекту та про відсутність обставин, зазначених у пункті 9 Порядку проведення конкурсного відбору проектів;

3) опис проекту та інформаційна картка проекту, які оформлені згідно з Вимогами до опису та інформаційної картки проекту регіонального розвитку, який може реалізовуватися за рахунок коштів державного бюджету, отриманих від Європейського Союзу, затверджених наказом Мінрегіону від 18.05.2017 № 120.

Основними умовами відбору проектів регіонального розвитку є:

1)відповідність проекту:

завданням Державної стратегії регіонального розвитку на період до 2020 року, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 6 серпня 2014 р. № 385,

плану заходів на 2015—2017 роки з реалізації Державної стратегії регіонального розвитку на період до 2020 року, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 жовтня 2015 р. № 821 “Деякі питання реалізації у 2015—2017 роках Державної стратегії регіонального розвитку на період до 2020 року”, та

одній із 5 програм регіонального розвитку, схваленим постановою Кабінету Міністрів України від 7 жовтня 2015 р. № 821:

інноваційна економіка та інвестиції;

сільський розвиток;

розвиток людського потенціалу;

розвиток туризму;

загальноукраїнська солідарність.

2) спроможність замовника проекту забезпечувати стійкий результат реалізації проекту, зокрема, шляхом подальшого фінансування заходів або утримання об’єктів за рахунок власних коштів;

3) мають найкращу загальну оцінку щодо економічної та/або бюджетної ефективності реалізації проекту, економічних вигод, соціального впливу, екологічного впливу (у разі наявності) за результатами оцінки, проведеної комісією.

Щодо вимог до змісту проекту.

Проект повинен містити такі розділи:

І. Анотація проекту.

ІІ. Опис проекту.

ІІІ. Бюджет проекту.

ІV. Логіко-структурна матриця проекту.

В описі проекту потрібно надати зміст проекту, включаючи загальну та конкретні цілі проекту, його актуальність, відповідність завданням Державної стратегії регіонального розвитку на період до 2020 року, основні види діяльності за проектом, конкретні вигоди та очікувані результати від його реалізації, цільові групи та території, на які поширюватимуться результати, загальну оціночну вартість проекту та обсяг коштів, необхідних для його реалізації, джерела фінансування проекту.

Найбільш актуальним та сучасним трендом в ЄС (2016-17 рр.) є концепція сталого туризму, направлена на забезпечення збалансованого підходу до економічного розвитку туристичних регіонів, урахування соціальних потреб, підтримки культурної цілісності, природного середовища та довкілля. Тобто ця концепція передбачає розвиток туризму у взаємодії з іншими сферами діяльності (більш ніж 50 галузей). Тому цей підхід Євросоюзу передбачає застосування як загальних стандартів, так і тих галузевих, які будуть задіяні у даному виді туристичній діяльності.

Європейська Комісія взяла на себе зобовязання сприяти сталому розвитку туризму в Європі. Було запроваджено низку ініціатив, спрямованих на сприяння раціональному екологічному, соціальному, культурному та економічному менеджменту туристичного бізнесу та дестинацій. Однією з таких ініціатив, можливих для впровадження в Україні, є Рішення Комісії (ЄС) 2016/611 від 15 квітня 2016 року про найкращу практику управління навколишнім середовищем, показники екологічної ефективності галузі та критерії передового досвіду для сектора туризму відповідно до Постанови (ЄК) № 1221/2009 щодо добровільної участі організацій у рамках системи екологічного управління та аудиту Співтовариства (EMAS). Підхід EMAS полягає в тому, що потрібно приймати до уваги стандарти діяльності та відповідність технічним регламентам всіх учасників процесу, які задіяні в даному туристичному продукті.

Наприклад, всі учасники (компанії та організації, які задіяні в туристичній діяльності), можуть мати сертифікати ISO 9001:2015 «Системи менеджменту якості».

Послуги та продукція, яка буде використовуватись та споживатись в процесі здійснення даної туристичної діяльності, мають відповідати вимогам споживачів, законодавчим та нормативним вимогам, мають бути безпечними для туристів. Також повинен бути мінімізований негативний вплив на довкілля, мають раціонально використовуватись природні ресурси та енергія, тому доцільно звертати увагу на наявність таких стандартів як ISO 14 001, ISO 14 064, ISO 50 001. Ці сертифікати є добровільними, але їх наявність буде підтвердженням якості тих послуг та продукції, які вам постачають ваші контрагенти, а також їх уваги до проблем довкілля та підтримки кращих міжнародних практик щодо сталого розвитку.

При виробництві продукції та при наданні послуг повинні бути мінімізовані ризики для здоров'я як співробітників підприємства, тому потрібно звертати увагу на наявність такого стандарту як OHSAS 18001.

Виконання вимог ISO 22000 «Системи управління безпечністю харчових продуктів» НАССР наразі є обов’язковими в Україні для всіх компаній та постачальників в ланцюзі харчування, тому необхідно упевнитись, що всі ваші підрядники та їх контрагенти, які надають послуги харчування для туристів, мають такі сертифікати.

Страхові компанії, які забезпечують страхування туристів, можуть мати ISO 22301 «Соціальна безпека. Системи менеджменту безперервності бізнесу». До речі, у відповідності до Угоди про асоціацію між ЄС та Україною, за декілька років впровадження цього стандарту буде також обов’язковим.

Звичайно є обов’язковою відповідність технічним регламентам всіх технічних приладів, машин, обладнання та транспорту, які задіяні в вашій діяльності.

У сфері туризму в Україні діють гармонізовані з європейськими стандарти. Дяльність вашої туристичної компанії, в залежності від тих туристичних послуг, які вона надає, має відповідати стандартам в сфері туризму. Наприклад, це можуть бути ISO 21101 «Туризм пригодницький», ДСТУ ISO 13009:2016 «Туризм та повязані з ним послуги. Вимоги та рекомендації з експлуатації пляжу» або ДСТУ ISO 18065:2016 «Туристичні послуги, що надають на природоохоронних територіях» (цей стандарт встановлює вимоги до туристичних послуг, що надаються безпосередньо на природоохоронних територіях, щоб задовольнити відвідувачів, при цьому надаючи пріоритетну увагу цілям збереження цих територій, тобто якраз забезпечення сталого розвитку територій). Рекомендації, спрямовані на зниження негативного впливу і збільшення позитивного впливу закладів розміщення на навколишнє середовище, визначені стандартом ДСТУ ISO/TS 13811:2016. Також є стандарт ДСТУ EN 15565:2016, який встановлює вимоги до професійної підготовки та кваліфікаційних програм для гідів. Щодо класифікації готелів та вимог до закладів ресторанного господарства в Україні діють українські стандарти ДСТУ 4269:2003 та ДСТУ 4281:2004. Також зверніть увагу на стандарт з вимог до туристичної інформації щодо послуг з приймання туристів ДСТУ ISO 14785:2016.


Сертифікація товарів, робіт, послуг у сфері туристичної діяльності здійснюється з метою:

-запобігання реалізації товарів, робіт, послуг, небезпечних для життя, здоров'я людей, майна та довкілля;

-сприяння споживачам у свідомому виборі товарів, робіт, послуг;

-забезпечення дотримання обов’язкових норм, правил, вимог щодо охорони навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки;

-гармонізації стандартів, норм і правил з міжнародними стандартами, рекомендаціями, нормами і правилами, що стосуються вимог до об’єктів відвідування і туристичних послуг, взаємодії туроператорів, використання обмежених туристичних ресурсів, якості та видів туристичних послуг.

Державна система стандартизації України у сфері туристичної діяльності спрямована на:

- захист інтересів споживачів і держави з питань безпеки туризму, життя і здоров'я громадян, охорони майна та довкілля; -

- класифікацію туристичних ресурсів України, забезпечення їх охорони, встановлення гранично припустимих навантажень на об'єкти культурної спадщини та довкілля;

- підвищення якості товарів, робіт, послуг відповідно до потреб споживачів;

- забезпечення безпеки об’єктів туристичних відвідувань з урахуванням ризику виникнення природних катастроф та інших надзвичайних ситуацій;

- взаємозамінність та сумісність товарів, робіт, послуг, їх уніфікацію.

Тобто якраз враховує основні європейські принципи та підходи до стандартизації в сфері туризму. Тому відповідність діяльності компанії стандартам забезпечить як довіру споживачів туристичних послуг, так і визнання бренду.

В дійсний час в Україні в сфері туризму діють 30 міжнародних стандартів за розділами «Туризм пригодницький», «Вимоги до окремих туристичних послуг», «Вимоги до засобів розміщення», «Вимоги до туристичної інформації», «Вимоги та специфікації для інвалідів та інших маломобільних груп населення», «Вимоги до закладів ресторанного господарства», «Вимоги до професійної підготовки кадрів», «Вимоги щодо туристсько-екскурсійного обслуговування», «Технічні умови щодо туристського спорядження».

З переліком та описом стандартів можна ознайомитись на сторінці Міністерства економічного розвитку і торгівлі України http://www.me.gov.ua/Documents/MoreDetails?lang=uk-UA&id=ecfd6c5a-1760-4d8d-a931-3a63f64e2310&title=GaluzeviStandarti.

Перелік оновлюється в разі прийняття нових стандартів.

В Плані заходів на 2018 рік з реалізації Стратегії розвитку туризму та курортів до 2026 року передбачені заходи з прийняття в 2018 році ще трьох стандартів щодо вимог до рівня обслуговування яхт-гаваней, а також розробка двох стандартів вищої освіти галузі знань 24 «Сфера обслуговування» за спеціальностями 241 «Готельно-ресторанна справа» та 242 «Туризм».

Європейська комісія започаткувала в 2013 році Європейську систему індикаторів туризму (ETIS) з метою контролю та вимірювання рівню сталості туризму за допомогою спільного порівняльного підходу.

В 2016 року було представлено набір інструментів ETIS

Інструментарій ETIS є посібником, який допомагає місцевим організаціям оцінювати їхню ефективність та вдосконалювати свій підхід до сталого управління туризмом.

ETIS - це система індикаторів заохочення до застосування більш інтелектуального підходу до планування туризму, придатна для всіх туристичних напрямків. Це також:
     
Інструмент управління, який підтримує місця призначення, які хочуть застосувати сталий підхід до управління,
    
Система моніторингу, яка є простою у використанні для збору даних та детальної інформації,    

Інформаційний інструмент (не схема сертифікації), корисний для політиків, туристичних компаній та інших зацікавлених сторін.

ETIS включає 43 основних показника та індикативний набір додаткових показників, які поділяються на чотири категорії:
1 Управління місцями призначенням
2 Соціальний і культурний вплив
3 Економічна цінність
4 Вплив на навколишнє середовище.

Більш детально про структуру та зміст Європейської системи індикаторів туризму (ETIS) та доступності туризму можна ознайомитись на сторінках збірки «Реалізація вимог ЄС щодо технічного регулювання в Україні: харчова промисловість, аграрний сектор, туризм» стор. 67-77.

http://institute.sivertraining.org.ua/biblioteka2/Realizacia.pdf



Для ефективного функціонування кластеру має значення не стільки кількість, скільки структура учасників даного об’єднання. Оскільки результат діяльності залежить від якості комунікацій між учасниками (членами) кластерного об’єднання, має визначальне значення підхід щодо створення умов для забезпечення найбільш повного представництва інтересів всіх зацікавлених груп населення, таких як: громада, бізнес, влада, ЗМІ, наука, заклади культури тощо….

Алгоритм створення будь-якого кластеру (в тому числі, агро-туристичного) універсальний.

Для цього необхідно чітко дотримуватись покрокових інструкцій, а саме:

  1. Етап – підготовчий:

Проведення тематичної (серії тематичних) зустрічей/воркшопів з представниками місцевого населення, бізнесу, представників влади, медіа та активістів по регіону у відповідній сфері з метою вироблення спільного бачення розвитку сфери, в рамках якої (яких) буде функціонувати кластер.

  1. Етап – організаційний:

  1. Формування робочої групи зацікавлених сторін – Кластерної ради

Завдання Ради:

  1. Визначення місії та візії

  2. Обрання кластерного менеджера

  3. Супровід і оцінювання кластерного менеджера

  4. Забезпечення ефективного планування і координації

  5. Моніторинг діяльності

  6. Сприяння у отриманні ресурсів

  7. Допомога у бюджетуванні та фінансовому контролінгу

  8. Відповідальність за компетентність Ради в цілому

  9. Забезпеченння юридичної та етичної інтеграції

  10. Допомога у PR

Стиль Ради - відкрите, прозоре і партисипативне лідерство

Хто входить у Раду:

  • Керівники лідируючих організацій в кластері, які є впливовими лідерами і спроможні піклуватися про ширшу картинку, ніж їхні організації;

  • Носії технологічних і ринкових знань (працівники музеїв, науковці, народні ремісники…)

  • Кластерний менеджер

Не обов'язково одразу комплектувати всю Раду. Можна рухатися поступово.



  1. Потрібно обрати голову Ради (або Голову Кластеру)

  2. Обрання кластерного менеджера

Кластерний менеджер - нейтральний брокер і головний “двигун” розвитку кластеру.

Перше завдання кластерного менеджеру - отримати кредит довіри від ключових стейкхолдерів

Функціональні обов’язки:

  • Ведення документації кластеру, листування, протоколи засідань тощо

  • Пошук нових стратегічних партнерів

  • Робота над наповненням кластеру новими учасниками

  • Спілкування зі ЗМІ

  • Координація роботи із стейкхолдерами (владою, громадою, туристами тощо)

  • Пошук нових джерел фінансування проектів (МФД, гранти, конкурси тощо)

  1. Етап – функціональний:

  1. Проведення стратегічної сесії

  2. Проведення семінарів з питань розвитку туризму в регіоні

  3. Створення профілю туристичної дестинації (туристичного регіону)/агро-туристичного потенціалу

  4. Збір та запис даних

  5. Аналіз результатів

  6. Моніторинг поточного розвитку та продовження вдосконалення



Туризм – є однією з найпотужніших індустрій створення позитивних емоцій та вражень!

З давніх часів людина, прагнучи досягнення стану щастя, мандрувала планетою в пошуках більш прийнятних для себе умов для проживання та відпочинку. Перебуваючи в будь-якому куточку світу, турист, в першу чергу, оцінює для себе якість території прибуття (дестинації) з точки зору екологічності, комфортності та можливості отримання позитивних вражень. Та недаремно саме Полтавщина може стати таким місцем, яке забезпечить та підсилить відчуття щастя: схід сонця, прогулянка в лісі, запах польових квітів, смак свіжоспеченого хліба та свіжого молока, подорожі верхи та на човнах, яскраві вечорниці із співами та майстер-класами майстрів народних ремесел та художніх промислів… Все це у поєднанні із повагою до природи та шанування культурної та історичної спадщини. На цьому можливо побудувати концепцію створення «Кластеру щастя» на території Полтавщини. Основним слоганом такого кластерного утворення можна визначити: «Полтавщина – місце, де щасливий ти та твоя родина!». Логотипом такого регіонального туристичного продукту можна обрати Лелеку – як символу сімейного щастя та затишку в родині.

Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі від 30.07.2012 р. № 876 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 вересня 2012 р. за № 1595/21907) внесено зміни до Переліку продукції, що підлягає обов’язковій сертифікації в Україні, виключивши розділ 30 «Готельні послуги та послуги харчування, що надаються суб’єктами туристичної діяльності», тому з цього часу сертифікація готельних послуг та послуг харчування стала виключно добровільною.

Варто зауважити, що сертифікація послуг розміщення у США та Європі теж має добровільний характер, але, зокрема у Франції, проводиться на підставі норм, установлених державною структурою, а у Швеції діє спеціальна Програма «Сільська гостинність», яка встановлює власні правила – внутрішні стандарти, якими передбачені необхідні умови надання послуг відпочивальникам. Законодавство Польщі та Угорщини не містить спеціального визначення сільського (зеленого, аграрного) туризму. Як назву цієї форми діяльності у Польщі використовують словосполучення «господарська гостинність», в Угорщині – «сільська хутірська гостинність». У цих країнах розроблено Державні стандарти у сфері сільського туризму.

В Україні законодавчо врегульована добровільна сертифікація послуг у сфері сільського зеленого туризму на сьогодні здійснюється 21-м експертом Спілки сприяння розвитку сільського зеленого туризму в Україні, які мають посвідчення та фахово підготовлені.

Для проведення сертифікації до садиби виїжджає експерт, який перевіряє відповідність садиби сертифікаційним вимогам. Зібрана інспектором інформація передається комісії, призначеній Спілкою сприяння розвитку сільського зеленого туризму в Україні, яка виносить остаточне рішення про надання знака та сертифіката. Розроблено Програму добровільної категоризації у сфері сільського зеленого туризму «Українська гостинна садиба», яку застосовують з метою добровільної категоризації індивідуальних та колективних него- тельних засобів розміщення і яка встановлює вимоги до різних категорій засобів розміщення сільського туризму.

Категорії мережі «Українська гостинна садиба» позначаються: - базова категорія – садиба відповідає мінімальним вимогам, які встановлені до місць розміщення туристів та відпочиваючих; - перша категорія – садиба відповідає встановленим мінімальним вимогам і вимогам, що стосуються озеленення території, паркування 154 автотранспорту, мінімальних розмірів ліжок, площ санітарних приміщень та проходження навчань власниками садиб; - друга категорія – садиба відповідає встановленим вимогам першої категорії та вимогам, які передбачають наявність світової вивіски, окремого входу для гостей, наявності дитячого майданчика, бані/сауни та доступу до Інтернету; - третя (найвища) категорія – садиба відповідає вимогам другої категорії та вимогам, які передбачають наявність басейну, гаража, у кожній кімнаті – телевізора, холодильника, оздоблення місць відпочинку натуральними матеріалами, 100% одно- та двомісних кімнат, цілодобове гаряче та холодне водопостачання.

Вищезазначені категоризаційні вимоги визначено на підставі закону України «Про туризм», державних стандартів України у сфері туристичної діяльності, міждержавних стандартів на туристично-екскурсійне обслуговування та аналогічних стандартів країн-членів Європейської федерації сільського та фермерського туризму EUROGITES (Австрії, Ірландії, Німеччини, Польщі, Угорщини, Швеції, Швейцарії, Чехії), хоча у перспективі доцільно було б розробити, затвердити та ввести в дію державний стандарт України, який би регламентував надання послуг саме у сфері сільського зеленого туризму. Сертифікат та знак «Українська гостинна садиба» надають агротуристичним садибам, які відповідають затвердженим категоризаційним вимогам. Знак надають терміном на два роки, що засвідчується відповідним сертифікатом. За даними Спілки сприяння розвитку сільського зеленого туризму, в Україні на сьогодні категоризацію пройшли 142 садиби, 117 із них отримали сертифікат: а) базового (найнижчого) рівня – 56 садиб; б) першого – 19 садиб; в) другого – 23 садиби; г) третього (найвищого) – 19 садиб

В процесі євроінтеграції Україна приєдналась до декількох європейських грантових програм. Якщо у Вас є конкретний проект, то для фінансування Вашого проекту можна отримати гранти. Перелік можливих грантових конкурсів для участі є наступним:

  1. Програма «Горизонт 202». Конкурс «Інновації в МСП».

Конкурс є відкритим для МСП з України на протязі бюджетного періоду 2018-2020 рр., на рік є чотири дати дедлайнів для подачі проектних пропозицій, слідкуйте за розкладом на сторінці

http://ec.europa.eu/research/participants/portal/desktop/en/opportunities/h2020/calls/h2020-eic-smeinst-2018-2020.html#c,topics=callIdentifier/t/H2020-EIC-SMEInst-2018-2020/1/1/1/default-group&callStatus/t/Forthcoming/1/1/0/default-group&callStatus/t/Open/1/1/0/default-group&callStatus/t/Closed/1/1/0/default-group&+identifier/desc

Можна приймати участь в першій фазі з метою отримання фінансування у розмірі 50 тисяч євро для розробки техніко-економічного обґрунтування та бізнес-плану, після якої можливо прийняти участь у другій фазі реалізації пілотного проекту згідно розробленого бізнес-плану, розмір фінансування у другій фазі – від 500 тисяч до 2,5 мільйони євро. Подати пропозицію на другу фазу можливо і без участі у першій фазі, якщо є розроблені техніко-економічного обґрунтування та бізнес-план.

  1. Інноваційні ваучери ЄБРР.

Якщо проект пов'язаний з адаптацією до змін клімату та скороченням викидів парникових газів, і такий ефект можна прорахувати, то проект може отримати фінансування в рамках цієї програми у розмірі 20 тисяч євро або до 50 тисяч євро, якщо внесок проекту щодо скорочення викидів та адаптації до змін клімату буде визнаний досить ефективним. Фінансування надається на розробку програмного забезпечення, проведення сертифікації, оформлення інтелектуальної власності, проведення випробувань та досліджень.

  1. Грантові конкурси програми COSME.

Окрім грантових програм можливо отримати кошти для розвитку малого/середнього бізнесу через програми фінансування ЄБРР та Європейського інвестиційного банку.

Програма підтримки малого та середнього бізнесу ЄБРР допомагає підприємствам залучати висококваліфікованих консультантів, здатних якісно трансформувати їхній бізнес, а також частково компенсує вартість консалтингового проекту. Компенсація може складати від 50% до 80% від чистої вартості проекту.

Вимоги до підприємств, які бажають взяти участь у програмі:

більше 2-х років на ринку;

більше 50% компанії належить громадянам України;

штат від 10 до 250 співробітників;

гарна ділова репутація власників.

З програм для розвитку малого/середнього бізнесу в Україні Європейського інвестиційного банку діють такі як InnovFin - через уповноважений український банк ПроКредит банк, та Механізм Фінансування МСП (SME Facility) - через уповноважені українські банки - Кредобанк, Укргазбанк та ПроКредит банк. Мінімальна сума позики складає 50 000 євро, максимальна сума для кожного клієнта – 7,5 мільйонів євро.

Також можливим є пошук партнерів-інвесторів через Європейську мережу підприємств Enterprise Europe Enterprise network (EEN) http://www.iop.kiev.ua/~een/index.html .

Для діяльності в сільскогосподарському секторі фінансування надається також в рамках програми USAID «Агросільрозвиток».

Інноваційні Ваучери ЄБРР– фінансовий інструмент, що дозволяє українським компаніям фінансувати впровадження кліматичних інновацій. Інноваційними Ваучерами можуть користуватись різні компанії – від розробників кліматичних технологій до тих, хто прагне їх використати для скорочення свого впливу на довкілля чи скорочення витрат енергії.

Цю програму Інноваційних Ваучерів спонсорує Європейський Банк Реконструкцій і Розвитку (ЄБРР) та його Центр фінансування трансферу технологій зі зміни клімату (FINTECC (Finance and Technology Transfer Centre for Climate Change)) за фінансової підтримки EU Neighborghood Facility, в Україні програму впроваджує ГО Greencubator .

Програма надає ваучери двох категорій:

1.Ваучер до EUR 20 000 - основна категорія для більшості проектів,

2.“Мегаваучери” до EUR 50 000 - для проектів, що мають потенціал стати проривними та продемонструють спроможність отримати значні результати в плані впровадження кліматичних інновацій.

Компанії, що хочуть отримати фінансування для своїх проектів через Інноваційні Ваучери подають свої проекти на конкурс. Проекти оцінюються експертами програми і найкращі отримують фінансову підтримку.

Для участі у конкурсі інноваційних ваучерів компанії, що подають проекти повинні відповідати визначеному набору вимог:

  • Має бути приватною юридичною особою

  • Має існувати на ринку не менше 2-ох років

  • Повинна мати стабільне фінансове становище і проти компанії не було і немає судовий справ

  • Не може бути пов’язана з компанією надавача послуг (більше інформації внизу)

Важливою частиною схеми Інноваційних Ваучерів є Надавачі послуг. Це організації-підрядники, що будуть виконувати проекти для Бенефіціарів – компаній-розробників кліматичних технологій чи компаній-користувачів кліматичних технологій. Типовий Надавач послуг в рамках наданого гранту виконує роботи чи надає послуги Бенефіціару і отримує за це оплату від ЄБРР. Бенефіціар отримує виконаний проект (послугу).

Надавач послуг повинен володіти експертизою з надання послуг у таких напрямках:

  • R&D послуги (дизайну технологій, прикладні дослідження і т.і.)

  • Тестування обладнання

  • Сертифікація обладнання

  • Розробка і захист інтелектуальної власності

  • Розробка ІТ компонентів

  • Інші послуги у сфері кліматичних технологій

Стороною, що подає проект на конкурс на отримання Інноваційних Ваучерів є Аплікант. Проект, який Аплікант подає на конкурс Інноваційних Ваучерів у частині, що оплачується за рахунок Інноваційних Ваучерів, повинен цілком реалізовуватись Надавачем Послуг. Аплікант може подати інформацію про Надавача Послуг, якого він пропонує для реалізації проекту, безпосередньо у аплікаційній формі. Для цього необхідно щоб Надавач послуг вніс інформацію про себе у базу даних Проектного Менеджера, використовуючи відповідну форму на сторінці Програми інноваційних Ваучерів. Аплікант може вибрати Надавача послуг після подачі на конкурс власного проекту із бази даних Надавачів Послуг Програми. Аплікант може звернутись до Проектного Менеджера запитом стосовно наявності в базі даних Надавачів Послуг, що відповідають потребам проекту Апліканта.

Критерії оцінки проектів

Проекти, які отримають ваучери, будуть максимально відповідати критерім зазначеним внизу. Тобто, проект має не тільки зменшити викиди чи споживання енергоресурсів, а і бути інноваційним.

Запропоновані проекти будуть оцінюватися за такими критеріями:

  • Потенціал скорочення викидів парникових газів. Якою мірою запропонований проект здатний зменшити викиди СО2 та інших парникових газів?

  • Здатність технології до масштабування і використання / впровадження в інших секторах. Цю технологію / продукт можна масштабувати? Можуть інновації, пов’язані з цією технологією використовуватися / впроваджуватися в інших секторах / вертикалях / галузях?

  • Рівень інновацій. Якою мірою ця технологія / продукт рухатиме межу інновацій? Це абсолютно новий продукт чи лише адаптація / нова версія існуючого рішення?

  • Ринковий потенціал. Наскільки ця технологія / продукт / проект може розвинути та надихнути ринок кліматичних інновацій? Чи може вона збільшити частку ринку Бенефіціара або змінити всю екосистему кліматичних інновацій в Україні?

Проекти, що отримують співфінансування в рамках програми Інноваційних Ваучерів повинні показати позитивні результати як у скороченні викидів так і у розвитку бізнесу компаній, що їх отримують. Самі результати оцінюватимуться за такими Ключовими Показниками Ефективності (КПЕ):

  • Зменшення використання енергії

  • Скорочення використання ресурсів

  • Скорочення викидів парникових газів

  • Збільшення кількості захищених об’єктів інтелектуальної власності

  • Збільшення продажів

  • Збільшення залучених інвестиції

  • Збільшення експорту і вихід на нові ринки

В рамках програми Інноваційних Ваучерів кліматичними технологіями вважаються будь-які технології, котрі:

  • Зменшують використання викопного палива і економлять енергію

  • Збільшують рівень використання відновлюваних джерел енергії

  • Знижують викиди закису азоту або метану від сільськогосподарських процесів

  • Полегшують адаптацію до змін клімату

  • Іншим чином зменшують викиди парникових газів

Такі технології можуть бути дуже різними – від ІТ-розробок, що зменшують використання енергії до обладнання, що дозволяє ефективніше використання ресурсів. Скорочення може бути досягнуте за рахунок зменшення енергоємності чи ресурсоємності виробництва, скорочення логістичних витрат, оптимізації різного роду алгоритмів чи бізнес-процесів, тощо.


На які види робіт та послуг можуть бути використані кошти Програми.

До переліку послуг, що можуть бути надані у рамках проекту Апліканта належать такі:

Дослідження і розробка (R&D). Ці послуги включають в себе будь-які науково-дослідницькі послуги, які забезпечують:

конструкторські послуги

промисловий дизайн для продукту

налаштування продукту для нового типу клієнтів

розробка алгоритмів

Тестування. Ці послуги включають в себе будь-яке тестування конкретного бладнання чи програмного забезпечення. Вони включають в себе (але не обмежуються):

тестування обладнання

тестування установок

використання точних інструментів для тестування

Сертифікація. Цей вид послуг включає отримання будь-яких документів по сертифікації, які дозволяють Апліканту реалізувати клімату технології та скоротити свої викиди парникових газів або покращити свою позицію на ринку:

національна сертифікація

впливові Bentchmark Testings

сертифікація міжнародних організація

Розробка і захист інтелектуальної власності (IP) на винаходи, корисні моделі, торговельні марки, знаки для товарів і послуг:

патентний пошук

експертизи інтелектуальної власності

визначення оптимальних способів для захисту IP

національна і міжнародна реєстрація патентів, торговельних марок знаків для товарів і послуг

національний і міжнародний захист прав інтелектуальної власності.

Розробка ІТ-компонентів. Цей вид послуг може включати в себе розробку програмних компонентів для продуктів чи проектів, що дозволяють скоротити викиди парникових газів в даній компанії, або є частиною продукту чи послуг Апліканта.

Інші послуги

Поданий вище перелік послуг не є вичерпним. Якщо Аплікант зможе довести, що суттєве скорочення викидів парникових газів може бути досягнуто з використанням інших послуг, Проектний Менеджер може схвалити таку послугу за згоди ЄБРР.


Співфінансування

Програма Інноваційних Ваучерів працює за принципом співфінансування. Це означає, що Апліканти, що подають свої проекти на конкурс інноваційних ваучерів беруть на себе зобов’язання  самостійно покрити частину фінансування проекту. Тобто частина послуг, що надаються Сервіс Провайдерами оплачується Бенефіціаром.

Аплікант зазначає розмір власного внеску та загальний бюджет проекту під час подачі свого проекту на конкурс Інноваційних Ваучерів.

Частка співфінансування Бенефіціара повинна становити не менше 25% від вартості Інноваційного Ваучера. Більша частка співфінансування буде перевагою при прийнятті рішення про фінансування.


Зареєструватися в програмі та подати заявку можна за посиланням:

https://webportalapp.com/appform/login/beneficiaries1

Акредитація - процедура, у ході якої національний орган з акредитації документально засвідчує компетентність юридичної особи чи відповідного органу з оцінки відповідності виконувати певні види робіт (випробування, калібрування, сертифікацію, контроль).
Призначення - надання центральним органом виконавчої влади, уповноваженим призначати органи з оцінки відповідності, органу з оцінки відповідності (в тому числі визнаній незалежній організації) права виконувати як третій стороні певні завдання з оцінки відповідності згідно з відповідним технічним регламентом.
Тобто акредитація потрібна для визнання компетентності органу оцінки відповідності у будь-якій сфері, а призначення необхідно для здійснення діяльності у відповідності до вимог технічних регламентів, тобто в обов'язковій сфері.
Для цього зацікавлена сторона, зазвичай, навчальна організація, повинна впевнитися, що нова кваліфікація буде користуватися попитом. Поті вона повинна запропонувати ОСП УАЯ назву нової кваліфікації, спільно з ОСП УАЯ розробити вимоги до цієї кваліфікації. ОСП УАЯ введе нову кваліфікацію у свою систему.
Так, стосується. Відповідно до закону України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів», впровадження системи безпечності харчової продукції НАССР є обов’язковим для всіх підприємствах, діяльність яких так або інакше пов’язана з харчовими продуктами. Для потужностей, які провадять діяльність з харчовими продуктами, у складі яких є необроблені інгредієнти тваринного походження (крім малих потужностей) термін впровадження визначено 20 вересня 2017, для підприємств, що здійснюють діяльність з харчовими продуктами, в складі яких відсутні необроблені інгредієнти тваринного походження - з 20 вересня 2018 року, малі підприємства - з 20 вересня 2019 року. В самому законі досить детально розписані вимоги до цього впровадження. Сертифікація системи менеджменту при цьому не є обв’язковою, але її наявність була б корисною.
Деякі стандарти, що пов'язані з Європейськими дерективами, є обов'язковими. Але навіть необов'язкові (добровільні) стандартити потрібні, бо виконуючи їх вимоги, постачальник добровільно демонструє споживачеві рівень якості своєї продукції, або наявність системи менеджменту, що відповідає певному стандарту. Тим самим він підвищує свою конкурентоздатність, а в деяких випадках виконує пряму вимогу СПОЖИВАЧА, а не КОНТРОЛЮЮЧОГО ОРГАНУ.
Щоб система менеджменту працювала ефективно, перш за все потрібно, щою перша особа організації (директор, президент, голова правління. міністр, тощо) чітко розумів, що ця система - ЙОГО ІНСТРУМЕНТ для досягнення певних цілей (якості продукції, зменшення шкідливих впливів на довкіля, зменшення ризиків для здоров'я працівників або споживачів, тощо, різні стандарти систем менеджменту направлені на досягнення різних цілей), а не тільки можливість отримати сертифікат і показувати його споживачам та контролюючим органам.
Перший керівник повинен розуміти, що він знаходиться не ззовні системи менеджменту, а всередині, і повинен виконувати її вимоги, як і всі інші співробітники.
Потрібно, щою персрнал організації розумів, що таке система менеджменту, її вимого та роль кожного співробітника в цій системі. При розробці, впровадженні та вдосконаленні системи менеджменту треба використовувати компетентних фахівців (внутрішніх та/або зовнішніх), які добре розуміють вимоги відповідного стандарту та можуть правильно їх інтерпретувати для своєї організації.
Для ефективної роботи системи менеджменту організації корисно використовувати не тільки стандарти у цій сфері (ISO 9001, 14001, 22000, 50001, 45001 та ін.), але й моделі досконалості, наприклад, модель EFQM.
Поняття управління семантично більш широке, це будь яке управління, наприклад, управління трамваєм, станком, підлеглим і т.і.
Менеджмент - це управління людьми в процесі функціювання організації.
В українських перекладах міжнародних стандартів з менеджменту слово "менеджмент" не використовують, посилаючись на старий наказ Держспоживстандарту, що, на мою думку, не зовсім правильно.
На мою думку, ні в якому разі не призведе. До безробіття може привести закриття підприємств, зменшення кількості робочих місць, згортання бізнесу. А сертифікація персоналу дозволить роботодавцім вибирати фахівців, які дійсно мають відповідну кваліфікацію, що підтвердженно незалежним акредитованим органом сертифікації персоналу.
На мою думку, обов'язково підвищить. Зрозуміло, ніхто не даст гарантії, що при наявності певного сертифікату фахівця візьме будь-яка фірма. Цого на можна гарантувати, навіть маючи диплом Оксфорда чи Кембриджа. Але незалежне підтверждення кваліфікації фахівця акредиованим органом сертифікації персонала покаже потенційному роботодавцю, що цей фахівець дійсно володіє такою кваліфікацію, це підвищить верогідність його прийому на роботу.
Наявність системи менеджменту якості не є обовёязковою вимогою, це може бути вимога споживача. Але, зазвичай, в європейських країнах споживачі цього вимагають. Взагалі, вимоги до якості в розвиненних країнах не є обовёязковими, це вимагає сам споживач, обовёязковими є вимоги до безпечності продукції, тому для Вас обовёязковим може бути впровадження принципів HACCP.
International Organization for Standardization, або ж ISO – це міжнародна організація, яка займається стандартизацією різних процесів. У числі найбільш затребуваних і популярних стандартів у всьому світі – стандарти серії ISO 9000, які спрямовані на систему менеджменту якості компаній. Усередині цього стандарту почесне місце належить ISO 9001 «Системи менеджменту якості. Вимоги». Якщо підприємство має сертифікат ISO 9001 – значить воно має грамотне управління і є більш конкурентоспроможне, ніж підприємство, у яких ISO 9001 відсутній. Клієнтоорієнтованість – ось перший принцип менеджменту якості. Адже підприємства, по суті, залежать від своїх споживачів і повинні, в своїх же інтересах, враховувати їх інтереси). Також компанії повинні передбачати майбутні потреби своїх клієнтів. В першу чергу завдання системи менеджменту якості (СМЯ) – створення умов, які допоможуть звести до мінімуму будь-які помилки в роботі, а не контроль окремих операцій або продуктів. Плюси ISO 9001: зростає рівень задоволеності клієнтів; раціональне використання ресурсів компанії, як грошових так і часових; швидкість усунення помилок; висока мотивація і залучення персоналу; вигідні умови для кредиту; лояльність до організації від клієнтів, партнерів, влади; висока якість послуг і товарів. Це все сприяє розвитку компанії, залучення клієнтів, виходу на закордонні ринки. Отримання сертифікату ISO 9001 – заключний етап впровадження СМЯ. Сертифікацією займаються органи, які мають акредитацію. Сертифікат ISO 9001 не обов’язковий. Але його наявність відкриває багато можливостей. Ви можете відповідно маркувати свій продукт і тим самим, користуватися великою довірою споживачів, брати участь і перемагати в тендерах і заключати контракти з іноземними партнерами.
Споживачі завжди очікують, що виробництво будь-якої продукції буде відповідати критеріям екологічного виробництва. Знак «ЕКО» говорить про те, що при виготовленні такого товару контролюються і мінімізуються усі види шкідливого впливу на навколишній світ, а також, що сам товар піддався мінімальному шкідливому впливу. Таке маркування присвоюється тій продукції, яка пройшла експертизу за спеціальною процедурою на певний термін із обов’язковою систематичною перевіркою виконання поставлених експертизою умов. Відповідний сертифікат видавався відповідно до Технологічного регламенту екологічного маркування, адаптованого до вимог ЄС. Варто зазначити що з 11 січня 2018 року Уряд України визнав таким, що втратив чинність Технічний регламент з екологічного маркування. Прийняття рішення зумовлене тим, що зазначений документ встановлював вимоги щодо присвоєння і застосування необов'язкового (добровільного) екологічного маркування в Україні, посилаючись на положення міжнародного стандарту ISO 14024:1999, що суперечило принципам технічного регулювання. Адже згідно з Законом України «Про технічні регламенти та оцінку відповідності», технічне регулювання - правове регулювання відносин у сфері визначення та виконання обов’язкових вимог до характеристик продукції або пов’язаних з ними процесів та методів виробництва, а також перевірки їх додержання шляхом оцінки відповідності та/або державного ринкового нагляду і контролю нехарчової продукції чи інших видів державного нагляду (контролю).
Які основні вимоги законодавства ЄС до безпеки та якості продукції? Першим кроком на шляху до отримання дозволу на експорт харчових продуктів тваринного походження до держав-членів ЄС є офіційне звернення України до Єврокомісії із запитом щодо необхідної документації для виходу на ринок ЄС окремих продуктів тваринного походження. Після цього, Україна отримує запитальник щодо можливостей експорту до ЄС, який являє собою перелік питань щодо структури системи державного контролю та нагляду за безпечністю харчових продуктів. Наступним кроком є проведення верифікаційного візиту інспекторами FVO (Офіс з питань харчових продуктів і ветеринарії) з метою оцінки державного контролю та нагляду за безпечністю харчових продуктів. У разі отримання позитивних висновків експертів, Єврокомісія приймає Рішення про включення України до списки третіх країн, яким дозволяється експорт до ЄС окремих продуктів тваринного походження. Після включення України до списку третіх країн, яким дозволяється експорт до ЄС окремих продуктів тваринного походження заповнюються відповідні аплікаційні форми для схвалення підприємств, які надсилаються до Єврокомісії на розгляд. Порядок затвердження експортних потужностей, внесення та виключення їх з реєстру затверджених експортних потужностей, затверджено наказом Мінагрополітики від 10.02.2016 № 38. Цей Порядок визначає процедуру затвердження потужностей операторів ринку, які мають намір здійснювати експорт харчових продуктів, із зазначенням дозволених до експорту видів харчових продуктів, внесення та виключення їх з реєстру затверджених експортних потужностей. Оператор ринку харчових продуктів, який має намір здійснювати експорт харчових продуктів до країн, які вимагають підтвердження центральним органом виконавчої влади, відповідності процесу виробництва та/або обігу харчових продуктів вимогам законодавства країни призначення, зобов'язаний пройти процедуру затвердження експортних потужностей. З реєстром затверджених експортних потужностей можна ознайомитися на сайті Держпродспоживслужби http://www.consumer.gov.ua. Даний реєстр, серед іншого містить інформацію про підприємства, які мають право експортувати деяку продукцію до держав-членів ЄС, а також їх адреси. Усі товари, які імпортуються на митну територію ЄС в обов’язковому порядку повинні відповідати усім вимогам Європейського Союзу, спрямованим на забезпечення захисту споживачів. З загальними вимогами до товарів, які імпортуються до ЄС, можна ознайомитися за посиланням http://trade.ec.europa.eu/tradehelp/policy-areas-product-legislation Ці вимоги суттєво різняться у залежності від конкретного товару, але у цілому можуть бути згруповані за такими напрямами: Технічні вимоги; Екологічні вимоги; Вимоги у сфері санітарних та фітосанітарних заходів. Крім того, до певних видів продукції на рівні ЄС встановлюються маркетингові стандарти, а також застосовуються імпортні обмеження, що також можуть розглядатися як механізми захисту внутрішнього ринку від імпортних товарів, якість і безпека яких не відповідає вимогам Євросоюзу. При цьому, для того, щоб продукція тваринного походження могла експортуватись до ЄС, вона має походити із зареєстрованих потужностей або потужностей, на які видано експлуатаційний дозвіл в країні-експортері. Актуальна інформація щодо основних вимог до продукції, яка ввозиться до держав-членів ЄС, доступна в режимі он-лайн на інтернет-ресурсі Європейської Комісії Trade Helpdesk після заповнення форми (вкладка "вимоги до товару" (Product requirements) http://trade.ec.europa.eu/tradehelp/.
ISO 22000 – система менеджменту безпеки харчових продуктів. Це вимоги до підприємства, яке бере участь в ланцюзі створення харчових продуктів. Підприємство, яке працює з харчовими продуктами, не зобов’язане сертифікуватися за цією системою. Але стандарт посприяє підвищенню іміджу і репутації компанії, участі компанії в тендерах, тощо. В першу чергу для того щоб отримати сертифікат ISO 22000 підприємство має бажати цього, адже сертифікат – добровільний захід, а не обов’язковий. Але його наявність – показник, що компанія виробляє безпечну продукцію; сприяє експорту товарів; підтверджує, що компанія відповідає вимогам міжнародного стандарту менеджменту харчової продукції. Також потрібна ще впроваджена система НАССР (Hazard Analysis and Critical Control Point), на базі якої, в тому числі, і буде проводитися сертифікація. Якщо ж система контролю критичних точок не розроблена і документи по ній відсутні – потрібно спочатку впровадити саме її. Загалом весь процес сертифікації можна розділити на 3 етапи: 1-ий – аудит документів системи ISO; 2-ий – аудит організації (аудит «на місці»); 3-ий – оформлення та видача сертифікату. Отже, на початку потрібно підготувати всю необхідну документацію, відповідно до якої і буде проводитися робота підприємства. Статутні документи: Документ з Єдиного державного реєстру; Документ з комітету статистики; Статут; Постановка на податковий облік; Свідоцтво платника ПДВ (якщо є); Документи по підприємству: структура підприємства та список керівників, розклад штату, дані щодо виду та напрямків діяльності підприємства, структуру, тощо, дозволи та ліцензії (якщо такі потрібні), сертифікати на продукцію, номенклатуру продукції, що виробляється (послуг, робіт), нормативну документацію на продукцію, паспорт якості, протоколи випробувань, сертифікати відповідності, ліцензії, дозволи, характеристика технологічного процесу виробництва і послуг та інша інформація. На 2-му етапі потрібно пройти безпосередній аудит підприємства. Спеціаліст звертає увагу на всі недоліки і моменти, які потрібно виправити для того щоб пройти сертифікацію відповідного органу. Під час перевірки аудитор звіряє те, як по суті ведуться роботи на підприємстві і тим як вони повинні вестися відповідно з документами. Бере зразки продукції для аналізу. На 3-ому заключному етапі, після отримання результатів досліджень, відбувається робота з оформленням документів. Після чого сертифікат ISO 22 000 видається підприємству.
З 20 вересня 2017 року в Україні набули чинності норми, що передбачають запровадження системи аналізу небезпечних факторів та контролю у критичних точках (НАССР) для потужностей, які провадять діяльність з харчовими продуктами, у складі яких є неперероблені інгредієнти тваринного походження (крім малих потужностей), відповідно до частини другої підпункту 1 пункту 1 прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо харчових продуктів" від 22.07.2016 № 1602-VII. У п. 27 статті 1 Закону України "Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів" визначено, що закладом громадського харчування є ресторан, бар, кафе, їдальня, закусочна, піцерія, кулінарія, кіоск чи інший заклад, що забезпечує харчуванням невизначену кількість фізичних осіб. Віднесення до закладів громадського харчування не залежить від територіальних ознак провадження господарської діяльності з громадського харчування та ступеня доступності харчування будь-яким особам. У п. 46 статті 1 Закону України "Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів" визначено, що до неперероблених харчових продуктів відносяться харчові продукти, які не піддавалися ніякій іншій переробці, крім поділу на частини, розрізання, виділення кісток, рублення, ламання, зняття шкіри, чищення, тримінгу, зняття шкарлупи або іншої оболонки, охолодження, замороження та розмороження. У випадку, якщо заклад громадського харчування провадить діяльність з харчовими продуктами, у складі яких є неперероблені інгредієнти тваринного походження (яйця курячі, м‘ясо тварин та птиці, мед, тощо, які не піддавалися термічній обробці), та не відноситься до категорії малих потужностей, з 20 вересня 2017 року норма про запровадження НАССР стає обов’язковою для такого закладу. У випадку, якщо заклад громадського харчування провадить діяльність з харчовими продуктами, у складі яких відсутні неперероблені інгредієнти тваринного походження (усі продукти тваринного походження, які використовуються закладом, були піддані обробці на підприємствах, які мають впроваджені системи виробничого контролю (НАССР) до моменту постачання в заклад громадського харчування - крім малих потужностей) відповідні норми вступають в силу з 20 вересня 2018 року. Для малих потужностей відповідні норми законодавства набувають обов’язкового характеру з 20 вересня 2019 року. З метою визначення чи належить заклад громадського харчування до категорії малої потужності слід звернутись до вищенаведеного визначення терміну "мала потужність". Виходячи з цього заклад громадського харчування відноситься до малої потужності, якщо він сукупно відповідає наступним критеріям: - постачає харчові продукти кінцевому споживачу, - має не більше ніж десять осіб робочого персоналу, - займає площу не більше ніж 400 м2. Невиконання обов’язку щодо впровадження на потужностях постійно діючих процедур, заснованих на принципах системи аналізу небезпечних факторів та контролю у критичних точках (НАССР) тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб - у розмірі від тридцяти до сімдесяти п’яти мінімальних заробітних плат, на фізичних осіб - підприємців у розмірі від трьох до п’ятнадцяти мінімальних заробітних плат та зупинення роботи потужності.
Ягоди, горіхи та фрукти - вигідний напрямок для малого і середнього агробізнесу, що має значний потенціал для подальшого нарощування експорту до ЄС. Ставка ввізного мита ЄС для української продукції - 0% (за умови наявності сертифікату EUR.1). Тарифні квоти – відсутні. Найбільший попит в ЄС традиційно мають ягоди морожені (0811) Також відбувається динамічне зростання поставок до ЄС свіжих ягід - чорниця, лохина, ожина, малина (0810), плодів сушених (0813), яблук та груш (0808). Основна позиція експорту до ЄС - морожені чорниця, лохина, журавлина. Поставки морожених ягід до ЄС подвоїлися за два роки і сягають майже 40 тис.т., а свіжих ягід - 3 тис.т. Вимоги до продуктів при експортів до ЄС При ввезенні плодів та горіхів до ЄС необхідно дотримуватися правил, що гарантують їх безпечність (trade.ec.europa.eu/tradehelp): Контроль забруднюючих речовин у харчових продуктах Максимально допустимий вміст забруднювачів (нітратів, важких металів) у овочах на ринках країн ЄС (Регламент (ЄС) № 1881/2006). Контроль залишків пестицидів у рослинних продуктах, призначених для людського споживання Перелік продукції (у т.ч. Група 08), яка контролюється щодо максимально допустимого залишкового рівня пестицидів (Додатки до Регламенту (ЄС) №396/2005). Активні речовини можна використовувати у продуктах захисту рослин тільки за умови, що їх включено до бази даних пестицидів ЄС (Регламент (ЄС) 1107/2009). Простежуваність Вимога належним чином маркувати або надавати відповідні документи про продукцію. Імпортер харчової продукції в ЄС має забезпечити наявність вичерпної інформації щодо всього ланцюга виробництва та переміщення продукту (Регламент (ЄС) № 178/2002). Маркування харчових продуктів Загальні та спеціальні правила маркування харчових продуктів (Регламент (ЄС) №1169/2011). Контроль здоров’я рослин та фітосанітарні заходи Імпорт рослинної продукції до ЄС підлягає таким заходам контролю (Директива № 2000/29/ЄС, з урахуванням Регламенту (ЄС) №2016/2031): •наявність фітосанітарного сертифікату; •проходження митних перевірок у пункті в'їзду на територію ЄС; •попереднє повідомлення у митні органи ЄС про прибуття вантажу рослин; •включення імпортера з ЄС до офіційного реєстру держави-члена ЄС. Контроль безпечності харчових продуктів нетваринного походження •Загальні правила щодо гігієни (Регламент (ЄС) №852/2004). •Вимоги щодо забруднювачів у харчових продуктах та щодо матеріалів, які контактують з харчовими продуктами (Регламент (ЄС) №1935/2004). •Загальні умови приготування харчових продуктів (у т.ч. Директива № 89/108/ЄС щодо швидкої заморозки). Основні етапи здійснення експорту плодів та горіхів 1) Провести підготовчу роботу забезпечити відповідність вимогам ЄС щодо безпечності харчового продукту, провести сертифікацію на відповідність міжнародним стандартам (за необхідності), вивчити ринок збуту, знайти партнерів в ЄС, тощо. 2) Провести акредитацію (облік) на митниці та отримати картку акредитації компанії, або приватного підприємця (безоплатно). 3) Укласти зовнішньоекономічний контракт та договір на надання транспортно-експедиційних послуг. 4) Отримати фітосанітарний сертифікат - видається державним фітосанітарним інспектором Головного управління Держпродспоживслужби в області на підставі проведених фітосанітарних процедур, на кожну партію вантажу об'єктів регулювання, які включені до Переліку об'єктів регулювання відповідно до Постанови КМУ від 12.05.2007 року №705 (строк дії - 14 днів на території України). 5) Отримати сертифікат з перевезення товару EUR.1— видається безоплатно на кожну партію товару митницями ДФС України під час або після здійснення експорту товару (для уповноважених експортерів - не потрібен). 6) Провести митне оформлення вантажу в режимі експорту, надавши необхідні документи (митну декларацію, контракт, інвойс, калькуляцію виробництва, транспортну накладну, сертифікат EUR.1, фітосанітарний сертифікат, ін.). 7) Пройти митні перевірки та фітосанітарний контроль у пункті в'їзду на територію ЄС. Рослинна продукція повинна бути заявлена щонайменше за 24 год. до прибуття вантажу до місця перетину кордону (попередні повідомлення надсилаються у пункт пропуску або через електронну систему TRACES.
На даний час існує декілька видів сільського зеленого туризму. Новим та перспективним є апітуризм. 23 травня 2017 р. ВРУ прийнято за основу проект Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про особисте селянське господарство” щодо розвитку сільського зеленого туризму”. Метою законодавчої ініціативи є юридичне визначення поняття сільського зеленого туризму, і тим самим чітке розмежування підприємницької та не підприємницької діяльності в сфері туристичної діяльності, що здійснюється в сільській місцевості, а також забезпечення державної підтримки цієї форми діяльності сільських мешканців шляхом організації для них фахової підготовки та перепідготовки членів особистого селянського господарства у сфері сільського зеленого туризму. Даним законопроектом, зокрема, пропонується юридичне визначення поняття сільського зеленого туризму шляхом внесення змін до Закону України “Про особисте селянське господарство”, доповнивши частину першу статті 7 підпунктом шістнадцятим такого змісту: “добровільно надавати за плату або безоплатно послуги у сфері сільського зеленого туризму, а саме послуги з розміщення (проживання) не більше ніж на 10 місць, харчування, а також організації дозвілля й заходів, пов’язаних із використанням майна особистого селянського господарства, місцевими звичаями і традиціями гостинності”. Якщо Ваша пасіка є привабливим об’єктом у Вашій садибі і Ви є підприємцем і хочете надавати туристичні послуги, маєте відповідати вимогам закону. А пасіка має мати ветеринарно-санітарний паспорт. Крім того, на пасіці має бути забезпечена відповідна професійна одежа для кожного гостя, має бути проведена відповідна інструкція для гостей і забезпечена можливість надання першої медичної допомоги в разі жалення бджолою. Щодо експорту. Відповідно до частини другої статті 5 Закону України "Про безпечність та якість харчових продуктів", підпункту 7.86 підпункту 7 пункту 4 Положення про Міністерство аграрної політики та продовольства України, затвердженого Указом Президента України від 23 квітня 2011 року № 500, та з метою забезпечення здійснення державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду за діяльністю потужностей (об’єктів) щодо виробництва продуктів бджільництва прийнято Наказ 08.08.2012 № 491 «Про затвердження Ветеринарно-санітарних вимог для потужностей (об’єктів) з виробництва продуктів бджільництва». Існує Реєстр затверджених експортних потужностей (харчові продукти) (наказ Мінагрополітики від 10.02.2016 № 38) в якому зареєстровані експортери меду.
Українська (національна) та європейська системи технічного регулювання мають бути еквівалентними. В основі цього і лежить єдність нормативного простору. Це значить: гармонізація української (національної) законодавчо-нормативної бази з європейською у сфері технічного регулювання; запровадження в українську практику методик оцінювання відповідності технологічних та інших процесів, виготовленої продукції, систем менеджменту, підготовленого персоналу вимогам міжнародних, європейських або ж гармонізованих національних стандартів відповідного спрямування; запровадження державного ринкового нагляду за дотриманням обов’язкових вимог відповідно з європейською моделлю безпечності харчових продуктів та кормів для тварин. Все це стане об’єктивною основою для визнання української (національної) та європейської систем технічного регулювання еквівалентними. Згідно з міжнародними настановами у системі технічного регулювання термін «регламент» позначають як прийнятий органом влади нормативний документ, що передбачає обов'язковість правових положень. Українське законодавство поняття «технічний регламент» визначає у Законі України «Про технічні регламенти та оцінку відповідності ». За статтею 1 цього Закону - технічний регламент - нормативно-правовий акт, в якому визначено характеристики продукції або пов’язані з ними процеси та методи виробництва, включаючи відповідні процедурні положення, додержання яких є обов’язковим. Він може також включати або виключно стосуватися вимог до термінології, позначень, пакування, маркування чи етикетування в тій мірі, в якій вони застосовуються до продукції, процесу або методу виробництва. Тобто технічні регламенти (ТР) є нормативними документами прямої дії. Вимоги, встановлені технічними регламентами, повинні відображати ризики стосовно споживачів, довкілля та природних ресурсів, які створюватимуть невідповідність продукції, процесів і послуг. Вимоги технічних регламентів поширюються на товари вітчизняного та іноземного походження. В Україні Директиви ЄС впроваджують саме через технічні регламенти. По суті, технічні регламенти аналогічні стандартам. Різниця полягає в тому, що вимоги і положення технічних регламентів обов’язкові, а вимоги і положення стандартів носять рекомендаційний характер. На жаль, робота зі створення технічних регламентів для харчових продуктів просувається складно і повільно, що пов’язано з відсутністю узгодженого плану їх розробки і впровадження. На кінець 2017 року прийнято 56 технічних регламентів, 53 з яких розроблено на основі актів законодавства ЄС, 49 технічних регламентів вже є обов’язковими до застосування (із 27 актів європейського секторального законодавства, визначених Додатком ІІІ до Угоди про асоціацію, прийнято 24 технічних регламенти, з яких 23 вже є обов’язковими до застосування). З них більше десятка технічних регламентів мають пряме або опосередковане відношення до виробництва харчових продуктів, зокрема: модулів оцінки відповідності; щодо правил маркування харчових продуктів; з екологічного маркування; з підтвердження відповідності пакування (пакувальних матеріалів) та відходів пакування; знаків безпеки і захисту здоров’я працівників; щодо суттєвих вимог до засобів вимірювальної техніки тощо. Варто зазначити що з 11 січня 2018 року Уряд визнав таким, що втратив чинність Технічний регламент з екологічного маркування. Прийняття рішення зумовлене тим, що зазначений документ встановлював вимоги щодо присвоєння і застосування необов'язкового (добровільного) екологічного маркування в Україні, посилаючись на положення міжнародного стандарту ISO 14024:1999, що суперечило принципам технічного регулювання. Але жодного технічного регламенту на виробництво конкретного харчового продукту поки не затверджено, хоча проекти ТР на виробництво низки молочних і м'ясних продуктів вже є. Відсутність ТР на більшість харчових продуктів підсилює нинішню правову невпорядкованість та обтяжливість проведення у цьому зв’язку додаткових регуляторних процедур. Вони зумовлені принципом добровільного дотримання виробником вимог національних стандартів та необхідністю проведення сертифікації випущеної продукції з метою підтвердження її відповідності нормативним вимогам. Це вимагає додаткових витрат часу і коштів, але жодним чином не гарантує їх дотримання. Отже, конче необхідно розширити обсяги робіт по стандартизації у секторі технічних регламентів. Для цього необхідно: уточнити та доповнити перелік ТР, що стосуються безпечності агрохарчової продукції та які потрібно розробити у першочерговому порядку; створити необхідні умови для закінчення розроблення «законсервованих», розгортання робіт по нових ТР, їх гармонізації з відповідними нормативними документами ЄС та затвердження у встановленому законом порядку.
У ході адміністративної реформи низкою указів Президента України (від 09.12.2010 № 1085/2010, від 06.04.2011 № 370/2011 та від 31.05.2011 № 634/2011) функції уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері технічного регулювання покладено на Міністерство економічного розвитку і торгівлі України (департамент технічного регулювання). Мінекономрозвитку, зокрема, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері технічного регулювання, стандартизації, метрології та метрологічної діяльності. Державне підприємство «Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості» (ДП «УкрНДНЦ») утворено постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2003 року № 1337. Закон України «Про стандартизацію» , який набрав чинності 03.01.2015 року, створив передумови наближення національної системи стандартизації до міжнародних і європейських норм та правил, а також реалізації Угоди про асоціацію між Україною та ЄС, зокрема в частині здійснення необхідної адміністративної та інституційної реформ. Відповідно до частини першої статті 11 Закону, Мінекономрозвитку було утворено національний орган стандартизації (НОС), який розпочав свою діяльність 03.01.2015. Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 № 1163 «Про визначення державного підприємства, яке виконує функції національного органу стандартизації» функції НОС виконує державне підприємство «Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості» ( ДП «УкрНДНЦ»). Інститут підготовки фахівців Національного органу стандартизації виконує свої функції згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 1337 „Про утворення Українського науково-дослідного і навчального центру проблем стандартизації, сертифікації та якості” від 21 серпня 2003 року п. 2 „забезпечення підготовки і підвищення кваліфікації фахівців у сфері стандартизації, акредитації, метрології, сертифікації, підтвердження відповідності та систем управління якістю, розроблення відповідних навчальних програм, сертифікація персоналу”. Згідно Порядку ліцензування діяльності з надання освітніх послуг (Постанова КМУ від 08.08. 2007 р. № 1019 «Про ліцензування діяльності з надання освітніх послуг») Інститут підготовки фахівців у сфері управління якістю, стандартизації, оцінки відповідності та метрології ДП «УкрНДНЦ» має Ліцензію № 636067 від 10.03.2015 р. на право надання освітніх послуг навчальними закладами, пов’язаних з одержанням освіти на рівні кваліфікаційних вимог до підвищення кваліфікації фахівців у галузі знань 0510 «Метрологія, вимірювальна техніка та інформаційно-вимірювальні технології» та зі спеціальності 8.18010010 «Якість, стандартизація та сертифікація». Строк дії ліцензії ? з 27.01.2015 р. до 01.07.2020 р. З напрямками навчання ( в тому числі в аграрній сфері) можна познайомитися на сайті НОС http://uas.org.ua/ua/services/navchannya/napryamki-navchannya/
Щодо регулювання цін на харчові продукти, є наступна відповідь. З 1 липня 2017 року Постановою Кабінету Міністрів України скасовано державне регулювання цін на продовольчі товари та послуги в частині встановлення: торговельних надбавок не вище 15 відсотків до оптової ціни виробника (митної вартості) на 15 груп товарів (борошно, хліб, макаронні вироби, крупи, цукор, яловичину, свинину і м'ясо птиці, ковбасні вироби варені, молоко, сир, сметану, масло вершкове, олію соняшникову, яйця курячі); декларування зміни оптово-відпускних цін на 13 груп товарів (борошно пшеничне вищого, першого і другого сорту, борошно житнє обдирне, крупи гречані, яловичину, свинину, м'ясо птиці (тушка), ковбасні вироби варені, крім вищого сорту, молоко коров'яче питне (пастеризоване, фасоване у плівку), сир кисломолочний з вмістом жиру до 9 відсотків, сметану з вмістом жиру до 20 відсотків, масло вершкове з вмістом жиру до 72,5 відсотка, яйця курячі, цукор-пісок, олію соняшникову); граничних рівнів рентабельності виробництва борошна та хліба соціальних сортів; граничних рівнів рентабельності та торговельних надбавок на дитяче харчування; граничних рівнів рентабельності пакування (фасування) продовольчих товарів, щодо яких запроваджено державне регулювання цін, без урахування вартості сировини не вище ніж 10 відсотків; державного регулювання цін на послуги на ринках з продажу продовольчих та непродовольчих товарів http://www.consumer.gov.ua Оскільки цінове регулювання на продовольчі товари скасовано, суб’єкти господарювання формуватимуть ціни у режимі вільного ціноутворення, в залежності від попиту та пропозицій на споживчому ринку. На Держпродспоживслужбу покладено функції із здійснення державного нагляду(контролю) за дотриманням вимог формування, встановлення та застосування державних регульованих цін. Держпродспоживслужба надалі не здійснюватиме контроль за ціноутворенням на ринку продовольства, оскільки заходи державного нагляду (контролю) проводяться лише за дотриманням державних регульованих цін. Щодо сфери контролю за якістю та безпечністю харчової продукції, є наступна відповідь Закон України «Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров’я та благополуччя тварин» ( від 18.05.2017) визначає правові та організаційні засади державного контролю, що здійснюється з метою перевірки дотримання операторами ринку законодавства про харчові продукти, корми, здоров’я та благополуччя тварин, а також законодавства про побічні продукти тваринного походження під час ввезення (пересилання) таких побічних продуктів на митну територію України. Розроблений на основі європейських принципів та вимог до організації та здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, здоров’я та благополуччя тварин, визначених Регламентами (ЄС) № 882/2004, № 854/2004, № 669/2009, № 136/2004, Директивою Ради 97/78/ЄC та Рішенням № 2007/275. Суть закону полягає в: 1. Кількість перевірок конкретного оператора ринку залежатиме від ризику, який становить його діяльність. Розроблено основу категорізації. Оцінка ризику операторів ринку базуватиметься на чотирьох критеріях: тип харчових продуктів та спосіб поводження з ними; процеси переробки та/або обробки харчових продуктів; потенційний негативний вплив на певну кількість споживачів за умови недотримання вимог законодавства про безпечність харчових продуктів; відповідність процедур. Планується, що усі категорії ризику кожного з критеріїв будуть оцінюватися встановленою кількістю балів. 2. Фаховий державний контроль. Фаховий рівень підготовки державного ветеринарного інспектора 3. Детальне визначення видів державного контролю. Чітке визначення того, що має перевіряти державний інспектор, коли йдеться про безпечність харчових продуктів, необхідна для уникнення зловживань. 4. Перевірка імпорту за "європейськими" правилами. Перевірка на прикордонному пості. В Україні Постанови Європейського парламенту і Ради №178/2002 про безпечність харчових продуктів та № 852/2004 щодо гігієни харчових продуктів частково реалізовані у прийнятому Законі України від 22.07.2014 №1602-VIІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо харчових продуктів» . Закон закріплює основні принципи безпеки харчових продуктів. Ключовим елементом харчової безпечності на підприємстві виступає впровадження Системи управління безпечністю харчових продуктів – НАССР
Закон України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів» Стаття 39. Вимоги до маркування харчових продуктів 1. Забороняється обіг харчових продуктів, маркування яких не відповідає вимогам законодавства про безпечність та окремі показники якості харчових продуктів. 2. Маркування харчових продуктів повинно забезпечувати споживача інформацією, яка надає йому можливість здійснити вибір харчового продукту відповідно до потреб споживача. 3. Усі харчові продукти, що перебувають в обігу на території України, повинні маркуватися державною мовою. 4. У разі наявності у харчовому продукті генетично модифікованих організмів (ГМО), якщо їх частка у харчовому продукті перевищує 0,9 відсотка в будь-якому інгредієнті харчового продукту, що містить, складається або вироблений з генетично модифікованих організмів, маркування харчового продукту повинно включати позначку "з ГМО". 5. Оператор ринку за бажанням може включити до маркування позначку "без ГМО". В такому випадку відсутність ГМО у харчовому продукті має бути підтверджена відповідно до вимог законодавства про безпечність та окремі показники якості харчових продуктів. Відсутність даних від постачальників про наявність в інгредієнтах ГМО є достатнім підтвердженням для нанесення такої позначки на харчовий продукт. 6. Маркування харчового продукту виконується державною мовою. За рішенням оператора ринку поруч із текстом, викладеним державною мовою, може розміщуватися його переклад іншими мовами. 7. У маркуванні можуть бути зазначені певні речовини та їх кількість без зазначення властивостей, які харчовий продукт має завдяки цим речовинам. При цьому оператор ринку повинен мати докази щодо вмісту цих речовин, якими, зокрема, можуть бути результати досліджень (випробувань), що належать оператору ринку, інших суб’єктів або дані постачальників інгредієнтів. 8. Забороняється для реклами дієтичних добавок використовувати: 1) вислови щодо можливої лікувальної дії, втамування болю; 2) листи подяки, визнання, поради, якщо вони пов’язані з лікуванням чи полегшенням умов перебігу захворювань, а також посилання на таку інформацію; 3) вислови, які спричиняють чи сприяють виникненню відчуття негативного психологічного стану. 9. Вимоги до маркування харчових продуктів, визначених в інших нормативно-правових актах, не можуть суперечити положенням цієї статті. Згідно чинних законодавчих актів України, в тому числі законів України "Про захист прав споживачів", "Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів", "Про дитяче харчування", затверджено Технічний регламент щодо правил маркування харчових продуктів. ОТЖЕ маркування харчових продуктів повинно містити, зокрема, таку обов`язкову інформацію: • назва харчового продукту; • його склад із зазначенням переліку всіх інгредієнтів цього продукту, в порядку переваги складових відповідно до рецептури; • процентна кількість окремих інгредієнтів, використаних при виробництві харчового продукту у разі, якщо: - цей інгредієнт зазначений у назві харчового продукту або зазвичай пов`язується споживачем з цим продуктом («Бублик з кунжутом»); - цей інгредієнт (клас інгредієнтів) виділяється на маркуванні харчового продукту словами, зображенням, графічним зображенням; - кількість цього інгредієнта (класу інгредієнтів) є суттєвим для смакових якостей певного харчового продукту та для того, щоб відрізнити його від інших харчових продуктів, з якими його можна сплутати через назву або виду; - кількість харчового продукту в установлених одиницях виміру; - кінцева дата споживання або — дата виробництва і термін зберігання; - умови зберігання; - умови і рекомендації з використання, якщо харчовий продукт потребує особливих умов використання; - найменування, місцезнаходження та номер телефону виробника, фактичну адресу потужностей (об`єкта) виробництва, а для імпортних харчових продуктів — найменування, місцезнаходження та номер телефону імпортера; - найменування, місцезнаходження та номер телефону підприємства, яке здійснює функції щодо прийняття претензій від споживача, у разі якщо цим прийняттям не є сам виробник; - номер партії виробництва; - інформацію про наявність або відсутність у складі харчового продукту генетично модифікованих організмів; - живильну (харчову) цінність із вказівкою кількості білків, вуглеводів та жирів у встановлених одиницях виміру на 100 г (100 мл) харчового продукту та енергетичної цінності (калорійністю), вираженої в кДж та / або ккал на 100 г (100 мл) харчового продукту; - попередження щодо споживання харчового продукту певними категоріями споживачів (дітьми, вагітними жінками, літніми людьми, спортсменами, аллергиками тощо), якщо такий продукт може негативно впливати на їх здоров`я при його вживанні. Чинним на сьогодні є Наказ від 28.10.2010 за N 487 Державного Комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики України «Про затвердження Технічного регламенту щодо правил маркування харчових продуктів». Технічний регламент щодо правил маркування харчових продуктів розроблений відповідно до вимог Законів України "Про безпечність та якість харчових продуктів" , "Про захист прав споживачів" , а також положень Директиви Європейського Парламенту та Ради від 20 березня 2000 року N 2000/13/ЄС про наближення законодавства держав-членів про етикетування, оформлення та рекламування продуктів харчування і Директиви Комісії від 30 січня 2008 року N 2008/5/ЄС щодо обов'язкового зазначення на етикетці певних продуктів харчування деякої докладної інформації, окрім тієї, що передбачена у Директиві 2000/13/ЄС Європейського Парламенту та Ради, визначає загальні вимоги до маркування (етикетування) розфасованих харчових продуктів, які вводяться в обіг в Україні.
Нещодавно Кабінет міністрів України затвердив перелік державних органів, на які не поширюється мораторій на деякі перевірки малого та середнього бізнесу. До цього переліку входить також Державна служба України з безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (Держпродспоживслужба). Державний контроль можна розділити на дві складові: реакція на скарги споживачів та превентивна робота. Остання полягає у здійсненні планових заходів контролю, які в свою чергу є мобілізуючим фактором, що дає можливість тримати господарюючих суб’єктів у тонусі та спонукає їх дотримуватись вимог законодавства. Саме така робота стала можливою з набуттям чинності постанови уряду щодо скасування дії мораторію на проведення планових заходів державного нагляду (контролю), зокрема в частині ветеринарно-санітарного контролю, перевірок щодо дотримання санітарного законодавства, безпеки та якості харчових продуктів, законодавства про захист прав споживачів, нагляду в сфері карантину та захисту рослин. Упродовж останніх років, превентивної функції не було — була лише реакція. І зняття мораторію та повернення можливості виходити на планові перевірки суб’єктів господарювання на предмет дотримання законодавства дозволять власне запобігати вчиненню правопорушень. Також плановий контроль є невід’ємною складовою системи державного контролю в більшості країн, зокрема в ЄС.До того ж вітчизняний цивілізований бізнес зацікавлений у перевірках і об’єктивному контролі, адже підприємство, яке повністю дотримується законодавства, виконує вимоги опиняється в неконкурентних умовах порівняно з тими підприємствами, які ці правила ігнорують Існують формальні вимоги законодавства, що мають бути дотримані Держпродспоживслужбою при здійсненні позапланової перевірки. Для ініціювання її проведення необхідно направити до Держпродспоживслужби належним чином оформлену скаргу громадянина, яка містить наступні реквізити: ПІБ та адресу заявника, назву юридичної особи чи прізвище фізичної особи-підприємця, що реалізує продукцію чи надає послуги, її адресу. Також зазначається суть оскарження та додаються документи, що підтверджують оплату товару чи послуги. Фото- та відеоматеріали також можуть бути додані у випадку їх наявності. Після отримання такої скарги Держпродспоживслужба досліджує комплект документів та подає документи до органу формування політики для погодження проведення перевірки. Територіальні органи Держпродспоживслужби орієнтовані на те, щоб за заявою споживача залучати його до проведення перевірки. Проте, згідно із законодавством, господарюючий суб’єкт може не пустити на підприємство особу, яка не є співробітником контролюючого органу.
Сфера туризму охоплює та об’єднує функціонування закладів та надавачів послуг різних сфер підприємницької діяльності понад 50 суміжних сфер економіки, таких як, наприклад: об’єкти розміщення, заклади громадського харчування, підприємців, що надають послуги з переведення тощо. Відповідно певні питання контролю та дотримання вимог безпечності та якості послуг в сфері туризму одночасно може належати до сфери відповідальності різних органів влади, наприклад: Мінекономрозвитку є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику розвитку туризму та курортів; встановлює відповідні категорії об'єктам туристичної інфраструктури (готелям, іншим об’єктам, призначених для надання послуг з розміщення, закладам харчування, курортним закладам тощо), видає свідоцтва про встановлення об’єктам туристичної інфраструктури відповідної категорії та веде реєстр свідоцтв про встановлення категорій об’єктам туристичної інфраструктури; вживає заходів до підвищення конкурентоспроможності туристичного ринку, в тому числі заходів, пов’язаних з інтеграцією національного туристичного ринку в єдиний європейський туристичний простір; вживає заходів до розширення міжнародного співробітництва, утвердження України на світовому туристичному ринку тощо http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/459-2014-%D0%BF/page3?text=%F2%F3%F0%E8%E7 До повноважень Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів належить здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони прав на сорти рослин, у сфері туризму та курортів; розробка та впровадження довгострокових планів державного контролю у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів; http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/667-2015-%D0%BF
1)Угода про асоціацію між Україною та ЄС (Глава 16 Розділ V) http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/984_011 2)Національна доповідь: цілі сталого розвитку: Украіна http://un.org.ua/images/SDGs_NationalReportUA_Web_1.pdf 3)16 березня 2017 року розпорядженням Кабінету Міністрів України № 168-р було схвалено Стратегію розвитку туризму та курортів на період до 2026 року. http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/168-2017-%D1%80 4)09 червня 2017 року підписано Галузеву угоду у сфері туризму та курортів на строк 2017-2019 рр http://www.me.gov.ua/Documents/Detail?lang=uk-UA&id=bdf63da2-bb21-43c3-a559-65d5afba367a&title=GaluzevaUgodaUSferiTurizmuTaKurortivUkraini 5)ст. 18 Закону України "Про туризм" http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/324/95-%D0%B2%D1%80
В Україні зареєстровано близько 1600 садиб, які надають послуги сільського зеленого туризму. Питаннями розроблення стандартів та критеріїв якості в сфері сільського зеленого туризму опікується Спілка зеленого туризму України (СЗТ України), яка є автором Програми добровільної категоризації у сфері сільського зеленого туризму «Українська гостинна садиба». Детальніше про зміст програми та умови приєднання до неї можна ознайомитись на сайті СЗТ України за посиланням: https://www.greentour.com.ua/posluga
В Україні в сфері туризму діють 30 міжнародних стандартів за розділами «Туризм пригодницький», «Вимоги до окремих туристичних послуг», «Вимоги до засобів розміщення», «Вимоги до туристичної інформації», «Вимоги та специфікації для інвалідів та інших маломобільних груп населення», «Вимоги до закладів ресторанного господарства», «Вимоги до професійної підготовки кадрів», «Вимоги щодо туристсько-екскурсійного обслуговування», «Технічні умови щодо туристського спорядження». З переліком та описом стандартів можна ознайомитись на сайті МЕРТ: http://www.me.gov.ua/Documents/MoreDetails?lang=uk-UA&id=ecfd6c5a-1760-4d8d-a931-3a63f64e2310&title=GaluzeviStandarti
Відповідно до ст. 18 Закону України "Про туризм", державна система стандартизації у сфері туристичної діяльності спрямована на: захист інтересів споживачів і держави з питань безпеки туризму, життя і здоров'я громадян, охорони майна та довкілля; класифікацію туристичних ресурсів України, забезпечення їх охорони, встановлення гранично припустимих навантажень на об'єкти культурної спадщини та довкілля; підвищення якості товарів, робіт, послуг відповідно до потреб споживачів; забезпечення безпеки об'єктів туристичних відвідувань з урахуванням ризику виникнення природних катастроф та інших надзвичайних ситуацій; взаємозамінність та сумісність товарів, робіт, послуг, їх уніфікацію; створення нормативної бази функціонування систем стандартизації та сертифікації товарів, робіт, послуг. Сертифікація товарів, робіт, послуг у сфері туристичної діяльності здійснюється з метою: запобігання реалізації товарів, робіт, послуг, небезпечних для життя, здоров'я людей, майна та довкілля; сприяння споживачам у свідомому виборі товарів, робіт, послуг; забезпечення дотримання обов'язкових норм, правил, вимог щодо охорони навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки; гармонізації стандартів, норм і правил з міжнародними стандартами, рекомендаціями, нормами і правилами, що стосуються вимог до об'єктів відвідування і туристичних послуг, взаємодії туроператорів, використання обмежених туристичних ресурсів, якості та видів туристичних послуг. Крім того, за зобов’язаннями України в рамках виконання Угоди про асоціацію між Україною та ЄС (Глава 16 Розділ V) ст.. 400 …. Передбачено налагоджувати співпрацю у сфері навчанні спеціалістів з туризму, а також нарощенні потенціалу в галузі туризму з метою підвищення стандартів якості надання туристичних послуг. http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/984_011 16 березня 2017 року розпорядженням Кабінету Міністрів України № 168-р було схвалено Стратегію розвитку туризму та курортів на період до 2026 року. Основні стратегічні цілі: •забезпечення відповідності ціни та якості туристичних продуктів шляхом створення умов для оптимізації організаційно-економічної структури діяльності суб’єктів малого та середнього бізнесу у сфері туризму •розроблення національних стандартів надання туристичних послуг відповідно до міжнародних стандартів •гармонізація національного законодавства з європейським, дотримання цілей і принципів, проголошених стратегічними документами розвитку держави. http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/168-2017-%D1%80 09 червня 2017 року підписано Галузеву угоду у сфері туризму та курортів на строк 2017-2019 рр, де в п. 1.6. передбачено упровадження та виконання стандартів якості і професійних стандартів у сфері туризму та курортів http://www.me.gov.ua/Documents/Detail?lang=uk-UA&id=bdf63da2-bb21-43c3-a559-65d5afba367a&title=GaluzevaUgodaUSferiTurizmuTaKurortivUkraini Тобто можна зробити висновок, що законодавчу основу щодо запровадження системи забезпечення якості туристичних послу в Україні на рівні нормативно-правової бази закладено. А мій погляд, не вистачає дієвого механізму саморегулювання – тобто об’єднання професійних гравців ринку, що зацікавлені та мають повноваження у розробці галузевих стандартів та контролюють їх дотримання.
Прикладами стандартів, які можуть бути запроваджено в сфері туризму є: ISO 9001:2015 «Системи менеджменту якості»; ISO 14 001 – екологічний менеджмент; ISO 14 064 – контроль за викидами парникових газів; ISO 50 001 – енергетичний менеджмент; OHSAS 18001 – мінімізація ризиків для здоров'я співробітників підприємства (безпека праці); ISO 22000 «Системи управління безпечністю харчових продуктів» НАССР наразі є обов’язковими в Україні для всіх компаній та постачальників в ланцюзі харчування, тому необхідно упевнитись, що всі ваші підрядники та їх контрагенти, які надають послуги харчування для туристів, мають такі сертифікати. ISO 22301 «Соціальна безпека. Системи менеджменту безперервності бізнесу» - для страхових компаній, які страхують туристів ISO 21101 «Туризм пригодницький», ДСТУ ISO 13009:2016 «Туризм та пов’язані з ним послуги. Вимоги та рекомендації з експлуатації пляжу» ДСТУ ISO 18065:2016 «Туристичні послуги, що надають на природоохоронних територіях» ДСТУ ISO/TS 13811:2016 Рекомендації, спрямовані на зниження негативного впливу і збільшення позитивного впливу закладів розміщення на навколишнє середовище, визначені стандартом ДСТУ EN 15565:2016, який встановлює вимоги до професійної підготовки та кваліфікаційних програм для гідів. ДСТУ 4269:2003 та ДСТУ 4281:2004 - Щодо класифікації готелів та вимог до закладів ресторанного господарства в Україні діють українські стандарти ДСТУ ISO 14785:2016 - стандарт з вимог до туристичної інформації щодо послуг з приймання туристів
Сталий туризм - це інструмент швидких змін, переорієнтування та адаптації. Туризм допомагає знайти баланс між ресурсами та межами їх використанням. Сталий підхід до розвитку туризму, а саме дотримання Економічних, Соціальних та Екологічних аспектів сталого розвитку повинні враховувати інтереси всіх зацікавлених сторін, включаючи потреби місцевих громад, туристів, представників бізнесу та влади. Це означає, що прибуття туристів не зашкодить ні природному середовищу, ні соціально-культурній інфраструктурі приймаючої громади. Навпаки, природне середовище та місцеві громади повинні мати максимальну вигоду від розвитку туризму, як з економічної, так і з культурної точки зору. Сталість передбачає, що туристичні ресурси та визначні пам'ятки повинні використовуватися таким чином, щоб їх подальше використання майбутніми поколіннями не піддавалось небезпеці. Туризм допомагає боротися із бідністю через здатність створювати робочі місця, особливо в сільській місцевості.
ПОЛІТИКА ЩОДО СТАЛОГО ТУРИЗМУ Після підписання Угоди про асоціацію між Україною та ЄС та введення в дію економічної частини Угоди – Поглибленої та всеосяжної зони вільної торгівлі (ПВЗВТ) постало питання гармонізації національних стандартів з міжнародними та європейськими нормативними документами. Відповідно до Глави 16 Розділу V («Економічне та галузеве співробітництво») Угоди Сторони співробітничають у галузі туризму з метою зміцнення розвитку конкурентоспроможної туристичної галузі як генератора економічного зростання і стимулювання економіки, зайнятості та валютних надходжень. Співробітництво на двосторонньому, регіональному та європейському рівнях ґрунтується на принципах: a) поваги самобутності та інтересів місцевих громад, особливо у сільській місцевості; b) важливості культурної спадщини; c) чіткої взаємодії між туризмом та захистом навколишнього середовища, тобто на принципах сталого розвитку. Співробітництво України з Європейським Союзом в сфері туризму має розвиватись в напрямках обміну інформацією, найкращими практиками, досвідом та передачі «ноу-хау», зокрема інноваційних технологій; встановленні стратегічного партнерства між державними, приватними та суспільними інтересами з метою забезпечення сталого розвитку туризму; розвитку та імплементації ефективних політик і стратегій; навчанні спеціалістів з туризму, а також нарощенні потенціалу в галузі туризму з метою підвищення стандартів якості надання туристичних послуг. Об’єднавши зусилля на кластерних засадах, представники місцевої громади, влади та підприємці можуть підтримувати та заохочувати сталий туризм за допомогою розробки та впровадження відповідної політики та правил, таких як: •Створення ефективних механізмів комунікації (включати представників місцевої громади, бізнесу, науки, влади до проектних (кластер них ) груп) для вироблення спільного бачення розвитку туризму на регіональному рівні. •Проекти розвитку туризму повинні відповідати потребам та можливостями місцевих громад (проведення моніторингу та опитування думки місцевого населення). •Для забезпечення розвитку регіонального туристичного продукту повинен бути розроблений ефективний механізм контролю (використовуючи кращі світові практики та системи індикаторів оцінки впливу) •Всі заклади гостинності в регіоні повинні бути обладнані відповідними очисними системами та сертифіковані за всіма вимогами дотримання екологічних стандартів. •До показників ефективності розроблених програм розвитку потрібно обов’язково включати показники зайнятості та ефективності використання природних ресурсів (вода, повітря, зелені насадження, грунт тощо). •При плануванні та розробці програм потрібно закладати показники соціально-економічного розвитку регіону як оцінки впливу туризму. •Необхідно запланувати діяльність щодо розробки та дотримання чітких стандартів підготовки кадрів для об’єктів гостинності регіону.
Всі підприємства харчової галузі, включаючи громадське харчування, з 15 лютого 2015 року зобов'язані розробити і впровадити HACCP - систему принципів і процедур що дозволяють контролювати якість кінцевої продукції. Логічна послідовність впровадження HACCP на підприємстві здійснюється в 12 етапів, які гарантують підвищення конкурентоспроможності харчової продукції з огляду на запобігання виникненню ризиків і підвищення рівня безпеки продуктів харчування на всіх етапах виробничої діяльності - від приймання сировини до надання продукції споживачеві. Етап 1. Створення групи HACCP Співробітники підприємства, які братимуть участь в розробці плану HACCP, повинні володіти конкретними спеціальними знаннями про технологічні аспекти виробництва та про вироблену харчову продукцію, оскільки на таку групу покладається відповідальність за розробку і впровадження процедур HACCP . Кожний з групи фахівців повинен володіти не тільки достатніми знаннями, але і досвідом в спеціалізованих і суміжних областях знань: • управління безпекою продуктів; • технологічні процеси; • ветеринарія (для м'ясної, молочної продукції); • загальна хімія; • загальна біологія; • навички роботи з обладнанням з моніторингу та вимірювань; • законодавство в цій галузі індустрії. Етап 2. Опис сировини та готової продукції Детальний опис продукту є ідентифікацією можливих небезпек і ризиків, які можуть перебувати в інгредієнтах або матеріалі упаковки. Спочатку ведеться опис отриманої сировини, де визначаються його основні властивості і стан. Повний опис продукту включає таку інформацію: • Найменування продукту; • якісний і кількісний склад; • дані про структуру; • тип упаковки; • передбачуваний термін придатності та умови зберігання; • інструкція по використанню (приготування); • спосіб поширення. Крім цього, в обов'язки групи входить проведення алергенної оцінки використовуваної сировини. Наочною формою надання інформації про продукцію є таблиця. При будь-якій зміні технології виробництва або складу продукту інформація в таблиці повинна оновлюватися. Етап 3. Визначення очікуваного використання продукту Слід точно визначити передбачуване використання продукту. Тут враховується: • використання за призначенням; • неправильне вживання; • вплив інгредієнтів на деякі групи населення, в тому числі маленьких дітей, людей, які страждають різними захворюваннями тощо.. Прогнозування використання продукту має враховувати і спосіб його приготування з подальшим визначенням терміну та умов зберігання приготованої їжі. Етап 4. Побудова блок-схеми технологічного процесу Складання детальної діаграми технологічного процесу дасть більш чітку і зрозумілу картину всіх етапів виготовлення харчової продукції. Блок-схема допоможе виявити джерела потенційного зараження і визначити методи для усунення ризиків. Для організацій громадського харчування, які мають великий асортимент страв і продукції, необов'язково розписувати блок-схему для кожного блюда. Досить буде згрупувати асортимент за схожими параметрами. Етап 5. Підтвердження схеми технологічного процесу на об'єкті Після складання блок-схеми , вона повинна пройти тестування безпосередньо на робочому місці, оскільки неможливо спочатку врахувати всі чинники, які впливатимуть на виробництво кінцевого продукту. Так, можуть виникнути певні розбіжності при роботі першої та другої зміни. До того ж, застаріла документація може не враховувати нове встановлене обладнання. На цьому етапі проводиться розгляд виробничих операцій на місці для перевірки точності і закінченості блок-схеми. У разі виявлення будь-яких невідповідностей і непрогнозованих ситуацій в блок-схему вносяться зміни і документально це оформляють. Етап 6. Аналіз потенційних небезпек. Щоб приступити до виявлення небезпек, необхідно мати про них уявлення і про методи їх усунення. Групі HACCP слід ознайомитися з оновленою інформацією про сучасні типи небезпек, види контролю ризиків і про методи їх попередження. Аналіз небезпек проводиться в обов'язковому порядку в декількох випадках: • первинна розробка плану HACCP ; • введення в розробку нового продукту; • зміна технології виробництва продукту; • використання нового сировини; • заміна обладнання; • оновлення обладнання у виробничому приміщенні; • виникнення нових ризиків. При виявленні істотних ризиків група HACCP розробляє відповідні дії. Вжиті заходи повинні запобігти виникненню небезпеки, ліквідувати її або мінімізувати до допустимого рівня. Етап 7. Визначення критичних контрольних точок (ККТ) Критичною точкою називається стадія, етап або процес, над якими можна застосувати управління для запобігання, усунення або зменшення до допустимого рівня потенційних ризиків. Є кілька методів для визначення ККТ, наприклад модель «дерева прийняття рішень», розроблена комітетом NACMCF. Такі критичні точки особливо точно вказують на ті процеси, які вимагають особливої уваги. Кількість ККТ нічим не обмежена і залежить від складності технологічного процесу, властивостей сировини та інших умов. Завдання групи HACCP - звести кількість ККТ до мінімуму, адже кожна критична контрольна точка вказує на потенційну небезпеку в процесі виробництва. Основні процеси, на які варто звернути увагу: • аналіз сировини на присутність залишкових речовин; • теплова обробка і охолодження; • контроль складу продукції; • дослідження продукту на присутність забруднень, в тому числі металевих. ККТ можуть бути виявлені на будь-якій стадії, що говорить про можливість їх усунення до початку виробничого процесу шляхом виключення забруднень або відомості небезпеки до допустимого рівня. Етап 8. Встановлення критичних меж для кожної ККТ Критичною межею є критерії, які розділяють поняття «допустимий» і «неприпустиме», тобто це максимальний або мінімальний параметр, в межах якого можуть контролюватися біологічні, хімічні або фізичні параметри в конкретній ККТ. При перевищенні критичної межі, контрольна критична точка вважається такою що вийшла з-під контролю і виникають потенційні ризики. Встановлювати значення критичні меж необхідно виходячи з нормативно-правових актів, стандартів галузі та наукових даних. Етап 9. Розробка системи моніторингу для кожної ККТ В процедуру контролю входять всі спостереження за ККТ для забезпечення відповідності критичним межам. Кращим варіантом є безперервний метод моніторингу, проте в деяких випадках безперервне спостереження не справджується себе з техніко-економічної точки зору, тому допускається проведення періодичних контрольних заходів з частотою, достатньою для управління небезпеками в даній ККТ. Для оптимізації процедури контролю на кожну ККТ встановлюються такі параметри: • об'єкт моніторингу; • методи моніторингу; • безперервність або періодичність процедур контролю; • допустима похибка вимірювань; • відповідальні особи. Етап 10. Розробка плану корекції і коригувальних дій Після визначення ККТ і критичних меж, група ХАССП розробляє план коригувальних дій на випадок виникнення відхилень параметрів процесу від критичних меж. При виявлені невідповідності спочатку проводиться корекція - усунення виявленої небезпеки. Далі, в плані коригувальних дій описуються дії, спрямовані на усунення причин виникли ризиків або іншої невідповідності в критичній контрольній точці. Такий план по виправленню ситуації на виробництві повинен включати в себе наступні пункти: • повідомлення про перевищення критичної межі; • встановлення причин відхилення і усунення виниклої небезпеки; • визначення способу утилізації неякісної продукції; • документування вжитих заходів. Етап 11. Встановлення процедур верифікації (перевірки) Процедури перевірки проводяться для того, щоб визначити і підтвердити дієвість плану НАССР і відповідність системи цим планом. Такі процедури відмінні від методів моніторингу і включають в себе додаткові випробування, процедури і методи тестування. Є два типи процедур перевірки: • верифікація - підтвердження узгодженості з встановленими вимогами шляхом надання фактичних доказів; • валідація - визначення ступеня відповідності плану ХАССП встановленим вимогам шляхом отримання доказів того, що заплановані операції зможуть забезпечити безпеку харчових продуктів. Ефективність системи безпосередньо залежить від уміння відповідальної особи вести достовірний і систематичний облік виконання планових заходів. Усі облікові записи повинні бути відкриті для вивчення і ознайомлення для галузі і контрольних інстанцій. Етап 12. Ведення облікової документації та ревізійні перевірки Останній етап розробки плану HACCP передбачає створення актуальною документації, яка підтверджує виконання всіх попередніх кроків. Періодичні ревізії на підприємстві проводяться із застосуванням власних методів, процедур і тестів. В ході таких перевірок визначається відповідність системи планом ХАССП, і, при наявності невідповідностей, вносяться можливі коригування з оновленням облікової документації. Записи такої документації зазвичай містять такі пункти: • наказ про призначення групи НАССР; • блок-схема технологічного процесу; • опис сировини, готової продукції і упаковки; • протокол виявлення ККТ; • протокол вибору методу моніторингу та розподілу процедур контролю; • перелік відповідальних осіб.
Щоб якісно впровадити систему НАССР на підприємстві, потрібно своєчасно і точно визначити контрольні критичні точки, адже саме від них залежить кінцевий продукт. Критична контрольна точка – процедура виробництва продуктів харчування, яка може бути керованою і яка важлива для попередження ризиків (біологічних, хімічних і фізичних) або зменшення їх прийнятного рівня. Найчастіше ККТ це не точка в якій виникає ризик, вона, швидше за все, показує фазу процесу на виробництві, яку потрібно контролювати для запобігання небезпек. При виготовленні харчових продуктів, присутність якогось збудника або мікробіологічної небезпеки може пояснюватися, наприклад, неякісною сировиною або зараженою чимось, що могло виникнути на якому завгодно етапі. А завдання критичної контрольної точки – виявити цю небезпеку на будь-якому процесі і усунути її. У той момент, коли абсолютно всі ККТ виробничих процесів повністю контролюються, то можливі зміни, що виникають на різних технологічних етапах матимуть низьку інтенсивність і не матимуть негативний вплив на якість кінцевого продукту – це і є головна ідея системи НАССР. Також критичні контрольні точки можна поділити на два види. Перший вид – це коли ризик можна усунути з технологічного процесу, а другий – коли ризик може бути знижений, передбачений або на якийсь час відстрочений. Для першого виду, це, наприклад, пастеризація або термообробка сировини, для другого виду прикладом служить охолодження або заморожування.
Сертифікат походження (переміщення) товарів EUR.1 є підставою для отримання преференцій в рамках ПВЗВТ. З 1 січня 2016 р. сертифікати походження (переміщення) товарів EUR.1 видають митні органи ДФС на безоплатній основі. З метою організації повноцінного функціонування системи визначено місця видачі сертифікатів – 162 підрозділи митниць, які максимально наближені до потенційних експортерів/виробників. Детальну інформацію про місця розташування підрозділів митниць, які здійснюють видачу сертифікатів розміщено на http://sfs.gov.ua/mapc/ Порядок, яким визначено процедуру заповнення та видачі митницею сертифіката з перевезення товару EUR.1 затверджено Наказом Мінфіну від 20.11. № 950 http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z1563-17 Важливим фактором є також те, що наявність сертифіката з перевезення товарів з України не вимагається у випадках, якщо: •загальна фактурна вартість партії товарів, походженням з України, не перевищує 6 000 євро (для отримання преференцій в країнах ЄС експортер самостійно декларує походження товарів з України в декларації інвойсі); •експортер має статус уповноваженого (схваленого) відповідно до статті 23 Правил походження; •в країнах ЄС товари оподатковуються за нульовою ставкою ввізного мита Митного тарифу (за винятком положень Правил походження щодо кумуляції та квот).
Експорт молока та молочних продуктів Відповідно до умов ПВЗВТ між Україною та ЄС ставка ввізного мита ЄС для частини молочних продуктів Групи 04 (в т.ч. сири всіх видів і кисломолочний сир, молочна сироватка) були зменшені до 0% Тенденції експорту з України до ЄС Доступ до ринку ЄС для молочної продукції з України було відкрито 11 січня 2016 р. Тоді перші 10 українських виробників отримали дозвіл на експорт молочної продукції на ринок ЄС. Станом на вересень 2017 р., кількість затверджених експортерів з України до ЄС зросла до 19. У 2017 р. розпочалося також використання безмитної квоти на молоко, вершки, згущене молоко і йогурти. Крім того, почали здійснюватися поставки молочної сироватки та сирів (до них тарифні квоти не застосовуються). Основними споживачами української молочної продукції у 2016 р. були — Польща, Нідерланди, Фінляндія. Правила походження в рамках ПВЗВТ з ЄС Для отримання преференційного доступу на ринок ЄС у рамках ПВЗВТ необхідно підтвердити походження товару з України та отримати сертифікат EUR.1 (видається митницями безоплатно на кожну партію товару). Загальне правило: Виробництво, у якому всі матеріали Групи 4 вироблені цілком в Україні. На веб-сайті Державної фіскальної служби можна ознайомитися з наступною інформацією: •порядком видачі сертифікатів походження EUR.1; •методичними рекомендаціями з оформлення та заповнення граф сертифікатів з перевезення (походження) товарів з України за формою “EUR.1 • зразком бланка сертифіката з перевезення товару з України за формою “EUR.1”, затвердженого Угодою •формою заяви для видачі сертифіката з перевезення товару з України за формою “EUR.1” •переліком підрозділів митниць ДФС та їх адресами розміщення, які здійснюють оформлення та видачу сертифікатів з перевезення товарів форми “EUR.1” Вимоги до продукту при експорті молока та молочної продукції до ЄС При ввезенні молока та молочних продуктів у країни ЄС необхідно дотримуватися правил, що гарантують їх безпечність (trade.ec.europa.eu/tradehelp): Контроль забруднюючих речовин у харчових продуктах Регламент (ЄС) № 315/93 встановлює процедури ЄС щодо забруднюючих речовин у харчових продуктах на території ЄС. Максимально допустимий вміст забруднювачів (нітратів, важких металів) у овочах на ринках країн ЄС (Регламент (ЄС) №1881/2006). Контроль залишків пестицидів у продуктах рослинного походження, призначених для споживання людиною Перелік продукції (у т.ч. молочної продукції) та максимальні межі залишків пестицидів визначені у Регламенті (ЄС) №396/2005 та Додатках до нього (Додаток 2). База даних пестицидів ЄС: www.bit.ly/Pecticides. Контроль залишків ветеринарних препаратів Ключові вимоги та процедури щодо встановлення меж залишків фармакологічно активних речовин у харчових продуктах тваринного походження визначені у Регламенті (ЄС) №470/2009 . Максимальні межі залишків фармакологічно активних речовин – Регламент (ЄС) №37/2010 . Країна-експортер, включена до дозвільного списку країн з правом експорту відповідної продукції до ЄС (відповідно до Рішення (ЄС) 2011/163 ), повинна щорічно подавати план моніторингу залишків ветеринарних препаратів, забруднюючих речовин у неперероблених харчових продуктах тваринного походження згідно з Директи¬вою 96/23/ЄС . Див. план державного моніторингу залишків ветеринарних препаратів та забруднюючих речовин у молоці в Україні — на сайті Держпродспоживслужби (Моніторинг залишкових кількостей). Контроль безпечності харчових продуктів тваринного походження, призначених для споживання людиною •загальні гігієнічні вимоги щодо харчових продуктів та спеціальні гігієнічні вимоги для харчових продуктів тваринного походження — (Регламент (ЄС) №852/2004 ) та №853/2004 (секція ІХ додатка ІІІ).; •мікробіологічні показники для молочних продуктів встановлені у Регламенті (ЄС) №2073/2005 ). Зокрема, загальні вимоги до імпорту харчових продуктів тваринного походження до ЄС такі: •продукти повинні походити з зареєстрованих потужностей або потужностей, на які видано експлуатаційний дозвіл в країні-експортері, яка включена до дозвільного списку країн з правом експорту відповідної продукції' до ЄС (Рішення (ЄС) 2011/163 ); •продукти повинні супроводжу¬ватися сертифікатом здоров'я, виданим компетентним органом країни-експортера; пройти обов’язкову перевірку кожного вантажу із цим товаром на прикор¬донному пункті пропуску країни ЄС, де здійснюються ветеринарні перевірки. Україна має право на ввезення до ЄС молочних продуктів, призначених для споживання людиною, якщо вони пройшли необхідну термічну обробку — для України діє Колонка С Додатку І та Стаття 4 Регламенту (ЄС) № 605/2010 ). Простежуваність Вимога належним чином маркувати або надавати відповідні документи про продукцію. Імпортер харчової продукції в ЄС має забезпечити наявність вичерпної інформації щодо всього ланцюга виробництва та переміщення продукту (Регламент (ЄС) № 178/2002 ). Маркування харчових продуктів Загальні та спеціальні правила маркування харчових продуктів (Регламент (ЄС) №1169/2011 ; та №853/2004. Основні етапи здійснення експорту товарів Групи 04 Провести підготовчу роботу: забезпечити відповідність вимогам ЄС щодо безпечності, провести сертифікацію на відповідність міжнародним стандартам (за необхідності), вивчити ринок збуту, знайти партнерів в ЄС тощо. Провести акредитацію (облік) на митниці та отримати картку акредитації компанії або приватного підприємця (безоплатно). Укласти зовнішньоекономічний контракт та договір на надання транспортно-експедиційних послуг. Уточнити вимоги щодо показників безпечності, які діють у країні призначення ЄС. Зареєструвати експортні потужності у відповідному реєстрі Держпродспоживслужби як експортера меду із зазначенням країни призначення (безоплатно). Отримати ветеринарний сертифікат на молочні продукти для споживання людиною, що пройшли термічну обробку і призначені для імпорту в ЄС (Model Milk-HTC — див. Регламент (ЄС) № 605/2010 ). Сертифікат видається на кожну партію вантажу Головним управлінням Держпродспоживслужби відповідної області на основі результатів лабораторних досліджень. Отримати сертифікат з перевезення товару EUR.1, який видається безоплатно на кожну партію товару митницями ДФС України під час або після здійснення експорту товару. Провести митне оформлення вантажу в режимі експорту, надавши необхідні документи (митну декларацію, контракт, інвойс, калькуляцію виробництва, транспортну накладну, сертифікат EUR.1, ветеринарний сертифікат, ін.). Пройти митні перевірки та контроль у пункті в’їзду на територію ЄС. Продукція тваринного походження повинна бути заявлена щонайменше за 24 год. до прибуття вантажу до місця перетину кордону. Попередні повідомлення надсилаються у пункт пропуску або через електронну систему TRACES (наразі знаходиться в стадії впровадження на національному рівні).
Відповідно до Закону України від 12.02.2015 № 191-VIII Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення умов ведення бізнесу (дерегуляція) / http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/191-19/paran470#n470 /, п.37. визначає такі зміни Законі України "Про виробництво та обіг органічної сільськогосподарської продукції та сировини" (Відомості Верховної Ради України, 2014 р., № 20-21, ст. 721): 1) преамбулу викласти в такій редакції: "Цей Закон визначає правові та економічні основи виробництва та обігу органічної сільськогосподарської продукції та сировини і спрямований на забезпечення належного функціонування ринку органічної продукції та сировини, а також на гарантування впевненості споживачів у продуктах та сировині, маркованих як органічні"; внесено зміни до Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" (Відомості Верховної Ради України, 2005 р., № 48, ст. 483 із наступними змінами): 1) у частині першій статті 1: абзац третій викласти в такій редакції: "дозвільні органи - суб’єкти надання адміністративних послуг, їх посадові особи, уповноважені відповідно до закону видавати документи дозвільного характеру"; "2. Плата за видачу (переоформлення, видачу дубліката) документів дозвільного характеру (адміністративний збір) визначається відповідно до Закону України "Про адміністративні послуги"; 12) у статті 13: у частині першій слова "центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі" замінити словами "центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів"; частину третю викласти в такій редакції: "3. Реєстр виробників органічної продукції (сировини) є відкритим та загальнодоступним. Доступ до Реєстру виробників органічної продукції (сировини) є безоплатним і забезпечується шляхом його оприлюднення та підтримки в актуальному стані на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів. Порядок ведення Реєстру виробників органічної продукції (сировини) розробляється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну аграрну політику, та затверджується Кабінетом Міністрів України"; 13) у статті 14: частину другу викласти в такій редакції: "2. Детальні правила виробництва та обігу органічної продукції та сировини розробляються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну аграрну політику, та затверджуються Кабінетом Міністрів України"; …15) у статті 17: в абзаці першому частини першої та частині сьомій слова "центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі" замінити словами "центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів"; у частині п’ятій слова "визначені Кабінетом Міністрів України" замінити словами "визначені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну аграрну політику"; 16) у назві розділу IV слова "ВСТАНОВЛЕННЯ ЗОН ВИРОБНИЦТВА ОРГАНІЧНОЇ ПРОДУКЦІЇ ТА СИРОВИНИ" виключити; 17) статтю 23 викласти в такій редакції: "Стаття 23. Придатність земель (ґрунтів) для виробництва органічної продукції та сировини 1. Оцінка придатності земель (ґрунтів) для виробництва органічної продукції та сировини здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, у галузі охорони земель. 2. Порядок оцінки придатності земель (ґрунтів) для виробництва органічної продукції затверджується Кабінетом Міністрів України. 3. Оцінка придатності земель (ґрунтів) здійснюється з метою отримання незалежної від зацікавлених сторін (суб’єктів господарювання, що здійснюють виробництво, перевезення, зберігання та реалізацію органічної продукції, сировини) об’єктивної інформації про стан земельних ділянок, встановлення їх придатності для виробництва органічної продукції та сировини, придатності для виробництва окремих культур"; 18) у статті 24: частини першу - п’яту викласти в такій редакції: "1. Оцінка відповідності виробництва органічної продукції (сировини) проводиться органом з оцінки відповідності згідно з правилами процедури підтвердження відповідності, які визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері оцінки відповідності, та з детальними правилами виробництва та обігу відповідної органічної продукції (сировини). 2. Органічна продукція та сировина повинні відповідати детальним правилам виробництва та обігу відповідної органічної продукції (сировини). 3. Оцінка відповідності виробництва органічної продукції та сировини здійснюється аудитором з сертифікації. Для проведення оцінки відповідності особа подає заяву про перехід на виробництво органічної продукції до органу з оцінки відповідності. Оцінка відповідності проводиться не пізніше 30 днів з дня подання заяви про перехід на виробництво органічної продукції. Оцінка відповідності проводиться аудитором з сертифікації відповідно до плану та програми оцінки відповідності, в якій визначені об’єкти, дати проведення оцінки відповідності. Копії плану та програми оцінки відповідності надсилаються на адресу заявника у строк не пізніше п’яти робочих днів до початку оцінки відповідності. За результатами оцінки відповідності складається висновок (звіт) аудитора з сертифікації, який протягом двох днів з дня закінчення оцінки відповідності передається до органу з оцінки відповідності для прийняття рішення про видачу або про відмову у видачі сертифіката відповідності. У висновку (звіті) аудитора з сертифікації зазначаються найменування (прізвище, ім’я, по батькові - для фізичної особи) та реквізити особи, оцінка відповідності виробництва якої здійснювалася, прізвище, ім’я, по батькові аудитора з сертифікації, реквізити його атестата, детальний опис виробництва, опис та результати здійснених заходів у процесі оцінки відповідності, висновки аудитора з сертифікації щодо стану виробництва. Оцінка відповідності виробництва органічної продукції та/або сировини проводиться один раз на два роки. 4. Підтвердження відповідності виробництва органічної продукції (сировини) здійснюється органом з оцінки відповідності. 5. Орган з оцінки відповідності впродовж п’яти робочих днів з дня складення висновку (звіту) аудитора з сертифікації зобов’язаний прийняти рішення про видачу або відмову у видачі сертифіката відповідності"; у частині шостій: в абзаці першому слово "комісією" замінити словом "органом"; в абзаці третьому слова "та технічним регламентам" замінити словами "та детальним правилам виробництва та обігу відповідної органічної продукції (сировини)"; в абзаці четвертому слова "оцінювання та" виключити; доповнити частиною дванадцятою такого змісту: "12. Продукція (сировина), сертифікована в державах - членах Європейського Союзу як органічна, розміщується на ринку України як органічна продукція (сировина) без жодної додаткової сертифікації". Запровадження цих правил досі викликає значний обсяг експертних дискусій щодо їх обґрунтованості та економічної доцільності, тим більше що за такої ситуації є досить проблематичним виконання вимоги Закону України від 03.09.2013 № 425-VII Про виробництво та обіг органічної сільськогосподарської продукції та сировини що залишилась без змін: Стаття 37. Міжнародні договори України 1. У разі якщо міжнародним договором України встановлені інші правила, ніж ті, що містяться в цьому Законі, застосовуються правила міжнародного договору України.
Українським законодавством не визначені програми цільової підтримки підприємців для впровадження технічного регулювання та системи безпечності харчової продукції. Але окремі чинні акти дозволяють здійснити певні кроки для виходу на міжнародні норми, а також адаптацію цих норм до національних умов виробництва, також з урахуванням екологічної і економічної специфіки. Зокрема, Концепція розвитку фермерських господарств та сільськогосподарської кооперації на 2018-2020 роки, схвалена розпорядженням Кабінету Міністрів України від 13 вересня 2017 р. № 664-р / http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/664-2017-%D1%80/, зазначає: «Відповідно пріоритетом державної аграрної політики має стати підтримка фермерських господарств шляхом розвитку сільськогосподарської кооперації з метою підвищення ефективності їх господарської діяльності, формування партій сільськогосподарської продукції належного обсягу та якості, забезпечення технологічного процесу виробництва, просування продукції на ринок, підвищення рівня зайнятості шляхом розвитку трудомістких галузей сільського господарства.» Але в поточній системі підтримки, процеси визначення якості і безпечності харчової продукції, а також посилення цих параметрів до світових норм, не включені до переліку фінансових інструментів. Зазначеним Розпорядженням поставлене завдання Міністерству аграрної політики та продовольства разом із заінтересованими центральними органами виконавчої влади під час розроблення проекту закону про Державний бюджет України на відповідний рік та стратегічних програмних документів з питань розвитку агропромислового комплексу враховувати положення Концепції, схваленої цим розпорядженням. Для того, щоб цей процес був ефективним і прозорим – потрібне значне активування громадянської спільноти. Але на місцевому рівні ці вимоги можуть бути підтримані завдяки іншим програмам, спрямованим на розвиток МТП, запровадження інновацій для регіонального розвитку, а також екологізації економіки, створення нових робочих місць. Але такі програми потребують спільних зусиль всіх стейкхолдерів для їх вироблення в різних регіонах, і мали би активувати поєднання зацікавлених підприємств в рамках окремих галузевих спеціалізацій – шляхом запровадження світової практики кластерів, підбору європейських та інших міжнародних партнерів. Але для цього потрібна ретельна підготовка на рівні навчання фахівців і опису досвіду/завдань підприємств для виходу на міжнародні норми, тобто співпраця з досвідченими експертами. При тому, що чинна система української сільськогосподарської кооперації за всі роки розвитку має результатом 1098 сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів (станом на 1 квітня 2017 року), з яких реально провадять господарську діяльність лише 590 таких кооперацій, члени яких утримують 1 відсоток поголів’я великої рогатої худоби та через які реалізовується математично незначна частка як молочної, так і плодоовочевої продукції, - то формат поєднання у вигляді кластерів значно простіший з точки зору збереження юридичної та економічної самостійності, за одночасного отримання міжнародної підтримки в процесах виходу на світові ринкові норми технічного регулювання та стандартів харчової безпеки.
Більшість норм такої відповідальності визначена загальним законодавством, більш широким, аніж сфера регулювання ринку органічної продукції. Кодекс України про адміністративні правопорушення (затверджений Верховною Радою УРСР від 07.12.1984 № 8073-X, в поточній редакції від 10.06.2017, підстава 1817-19), Стаття 166-22. Порушення вимог законодавства про безпечність та окремі показники якості харчових продуктів визначає: «Реалізація незареєстрованих об’єктів санітарних заходів, передбачених Законом України"Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів", - тягне за собою накладення штрафу на громадян від сорока п’яти до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Обіг непридатних харчових продуктів - тягне за собою накладення штрафу на громадян від тридцяти до сорока п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Порушення значень параметрів безпечності об’єктів санітарних заходів, встановлених законодавством про безпечність та окремі показники якості харчових продуктів, - тягне за собою накладення штрафу на громадян від п’ятдесяти до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Примітка. Термін "обіг", що застосовується у цій статті, вживається у значенні, наведеному у Законі України "Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів. {Кодекс доповнено статтею 166-22 згідно із Законом № 1602-VII від 22.07.2014} в Статті 244-7. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері стандартизації, метрології та метрологічної діяльності і технічного регулювання, визначає: «Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері стандартизації, метрології та метрологічної діяльності і технічного регулювання, розглядає справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 172-1, 188-9 цього Кодексу. Від імені центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері стандартизації, метрології та метрологічної діяльності і технічного регулювання, розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівник центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері стандартизації, метрології та метрологічної діяльності і технічного регулювання, його заступники, а також інші уповноважені керівником посадові особи цього органу. {Кодекс доповнено статтею 244-7 згідно із Законом № 79/95-ВР від 01.03.95; із змінами, внесеними згідно із Законами № 73/98-ВР від 04.02.98, № 352-XIV від 23.12.98, № 898-XIV від 09.07.99, № 2342-III від 05.04.2001, № 5463-VI від 16.10.2012, № 1602-VII від 22.07.2014; в редакції Законів № 1314-VII від 05.06.2014, № 124-VIII від 15.01.2015}. При цьому Стаття 188-9 Невиконання законних вимог посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері стандартизації, метрології та метрологічної діяльності і технічного регулювання, визначає: «Невиконання законних вимог посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері стандартизації, метрології та метрологічної діяльності і технічного регулювання, щодо усунення порушень законодавства про стандартизацію, метрологію та метрологічну діяльність, технічні регламенти та оцінку відповідності і сертифікацію продукції в державній системі сертифікації або створення перешкод для виконання покладених на них обов’язків - тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від двадцяти до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Ті самі дії, вчинені повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення, - тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. {Кодекс доповнено статтею 188-9 згідно із Законом № 73/98-ВР від 04.02.98; із змінами, внесеними згідно із Законами № 2342-III від 05.04.2001, № 5463-VI від 16.10.2012, № 1314-VII від 05.06.2014; в редакції Закону № 124-VIII від 15.01.2015}. Згідно до положень Статті 244-4, «Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, розглядає справи про адміністративні правопорушення, пов’язані з порушенням законодавства про захист прав громадян-споживачів (статті 155, 155-2 частина друга статті 156, статті 156-1, 156-2, 156-3, 167 - стосовно правопорушень під час реалізації продукції промисловими підприємствами громадянам-споживачам (крім правопорушень щодо лікарських засобів та порушень санітарних норм), стаття 168-1 (крім правопорушень щодо лікарських засобів та порушень санітарних норм), стаття 168-2, стаття 170 - стосовно правопорушень під час транспортування, зберігання і використання продукції, призначеної для реалізації громадянам-споживачам (крім правопорушень щодо лікарських засобів та порушень санітарних норм), стаття 188-2). Закон України "Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів" / http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/771/97-%D0%B2%D1%80 /, Розділ I ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ Стаття 1. Терміни та їх визначення, п. 58) надає таке визначення: «параметри безпечності - науково обґрунтовані та затверджені центральним органом виконавчої влади, що формує та забезпечує реалізацію державної політики у сфері охорони здоров’я, параметри, включаючи максимальні межі залишків, максимальні рівні, допустимі добові дози, рівні включень, недотримання яких у харчових продуктах може призвести до шкідливого впливу на здоров’я людини»; п. 80 визначає: 80) санітарний або фітосанітарний захід - будь-який захід, що проводиться з метою:захисту життя або здоров’я тварин чи рослин від ризиків, що виникають внаслідок проникнення, укорінення чи поширення шкідливих організмів, хвороб, організмів, які є носіями хвороб, а також хвороботворних організмів; захисту життя або здоров’я людей та/або тварин від ризиків, що виникають від добавок, забруднюючих речовин, токсинів або хвороботворних організмів, які містяться у харчових продуктах або кормах; захисту життя або здоров’я людини від ризиків, що виникають внаслідок хвороб, які переносяться тваринами, рослинами або продукцією, що виробляється з них, або внаслідок проникнення, укорінення чи поширення шкідливих організмів; уникнення або обмеження іншої шкоди, що заподіюється внаслідок проникнення, укорінення чи поширення шкідливих організмів. Санітарні або фітосанітарні заходи, зокрема, включають усі нормативно-правові акти, які стосуються питань забезпечення безпечності харчових продуктів, здоров’я тварин і карантину рослин; виробничі процеси та способи виробництва; процедури випробувань, інспекції та ухвалення; карантинні режими, включаючи відповідні вимоги щодо перевезення тварин чи рослин або щодо матеріалів, необхідних для їх виживання під час перевезення; положення щодо відповідних статистичних методів, процедур відбору зразків та методів аналізу ризику; вимоги щодо пакування та маркування, які безпосередньо стосуються безпечності харчових продуктів; 81) система аналізу небезпечних факторів та контролю у критичних точках (НАССР) - система, яка ідентифікує, оцінює і контролює небезпечні фактори, що є визначальними для безпечності харчових продуктів; 82) стадії виробництва та обігу харчових продуктів - будь-які стадії, у тому числі виробництво, зберігання, транспортування, реалізація або постачання харчових продуктів кінцевому споживачу; 83) стандарт - документ, розроблений на основі консенсусу та затверджений уповноваженою організацією, який встановлює правила, інструкції або характеристики, які стосуються діяльності чи її результатів, включаючи продукцію, процеси або послуги, дотримання яких є необов’язковим. Стандарт може містити вимоги до термінології, позначок, пакування, маркування чи етикетування, які застосовуються до певної продукції, процесу чи послуги. Стандарт не містить вимог щодо безпечності харчових продуктів, встановлених санітарними заходами; 84) технічний регламент - нормативно-правовий акт, затверджений рішенням Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, спільними або окремими рішеннями європейських законодавчих органів - Європейської Комісії, Європейської Ради, Європейського Парламенту, у якому визначено характеристики продукції або пов’язані з нею процеси чи способи виробництва, а також вимоги до послуг, включаючи відповідні положення, дотримання яких є обов’язковим. Технічний регламент може також містити вимоги до термінології, позначок, пакування, маркування чи етикетування, які застосовуються до певної продукції, процесу чи способу виробництва. Технічний регламент не містить санітарні заходи. У разі відсутності технічного регламенту щодо певного об’єкта регулювання, затвердженого рішенням Верховної Ради України або Кабінету Міністрів України, застосовується, за наявності, технічний регламент Європейського Союзу; 85) технічні умови - документ, затверджений оператором ринку, в якому визначені технічні вимоги до харчових продуктів та/або процесів їх виробництва; 86) традиційний харчовий продукт - харчовий продукт з особливими характеристиками, що чітко відрізняють його від інших продуктів цього ж виду у результаті використання традиційних інгредієнтів та/або внаслідок традиційного складу, та/або використання традиційної технології виробництва/переробки. Традиційним харчовим продуктом є той, що використовується в практиці та/або відповідає специфікаціям, що існували останні 30 років до моменту визначення того, чи підпадає харчовий продукт під категорію традиційних. Зміни у пакуванні та маркуванні, які не змінюють особливі характеристики традиційного продукту, не впливають на його визначення як традиційного; … 93) харчовий продукт для спеціальних медичних цілей - спеціально розроблений та виготовлений продукт, який споживається під наглядом лікаря. Цей продукт призначений для часткової або повної заміни звичайного раціону харчування пацієнтів з обмеженою, ослабленою або порушеною здатністю приймати, перетравлювати, засвоювати звичайні харчові продукти або певні поживні речовини, що містяться в них, або їх метаболіти. Харчові продукти для спеціальних медичних цілей також можуть призначатися для повного або часткового годування пацієнтів з іншими визначеними лікарями потребами, які неможливо задовольнити шляхом модифікації звичайного раціону харчування; 94) харчовий продукт для контролю ваги - спеціально розроблений та виготовлений харчовий продукт, призначений для вживання під час дотримання низькокалорійного раціону харчування для зменшення ваги, який при вживанні згідно з інструкцією оператора ринку заміняє щоденний раціон харчування; 95) харчовий продукт тваринного походження - молоко, м’ясо, риба, молюски і ракоподібні, у тому числі свіжі, охолоджені або заморожені, яйця, мед, їх похідні та інші продукти, виготовлені з частин тварин, окремих їх органів та/або тканин, призначені для споживання людиною. В залежності від типу і призначення харчового продукту, визначаються відповідні процедури вироблення норм ринкового нагляду, описані в сотнях міжнародних актів –і поки що імплементованих в Україні лише деякими рамковими документами. Розділ II ПОВНОВАЖЕННЯ ЦЕНТРАЛЬНИХ ОРГАНІВ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ У СФЕРІ БЕЗПЕЧНОСТІ ТА ОКРЕМИХ ПОКАЗНИКІВ ЯКОСТІ ХАРЧОВИХ ПРОДУКТІВ, ЛАБОРАТОРНІ ДОСЛІДЖЕННЯ, Стаття 5, визначає: 1. До системи органів виконавчої влади у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів належать: Кабінет Міністрів України; центральний орган виконавчої влади, що формує та забезпечує реалізацію державної політики у сфері охорони здоров’я; центральний орган виконавчої влади, що формує та забезпечує реалізацію державної політики у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів (компетентний орган); центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення. 2. Інші органи виконавчої влади та установи не мають права встановлювати чи будь-яким іншим чином здійснювати регулювання та/або державний контроль, включаючи інформацію про харчові продукти, якщо це не передбачено цим Законом. Стаття 7. Визначає: «Повноваження центрального органу виконавчої влади, що формує та забезпечує реалізацію державної політики у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів 1. Центральний орган виконавчої влади, що формує та забезпечує реалізацію державної політики у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів, встановлює порядок затвердження експортних потужностей, внесення та виключення їх з реєстру та відповідає за проведення постійних консультацій з відповідними органами інших країн щодо визнання еквівалентності всіх або окремих санітарних заходів з метою подальшого підписання відповідних угод. 2. Центральний орган виконавчої влади, що формує та забезпечує реалізацію державної політики у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів, затверджує: вимоги до здійснення державного контролю; форму документів, що застосовуються державними інспекторами під час здійснення державного контролю; довгостроковий план державного контролю; методи контролю зоонозів, патологоанатомічні методи на післязабійному етапі; порядок та критерії уповноваження акредитованих лабораторій, у тому числі референс-лабораторій; вимоги та правила забою тварин. Стаття 11 свідчить: 2. Функції референс-лабораторій здійснюють: уповноважені компетентним органом акредитовані лабораторії; референс-лабораторії, які визнані такими відповідно до вимог міжнародних організацій та/або Європейського Союзу. 3. Референс-лабораторія повинна відповідати таким критеріям: 1) бути акредитованою на проведення досліджень (випробувань) з використанням референс-методик; 2) мати персонал з досвідом роботи у розробленні методик досліджень (випробувань) відповідних харчових продуктів та з досвідом проведення навчання персоналу інших лабораторій; 3) мати бази даних національних, міжнародних та європейських стандартів щодо безпечності об’єктів санітарних заходів та їх досліджень (випробувань) у межах повноважень. 4. Основними функціями референс-лабораторій є: 1) розроблення методик досліджень (випробувань); 2) організація проведення навчальних курсів для персоналу лабораторій; 3) управління програмами професійного тестування лабораторій; 4) участь у розробленні нормативно-правових актів та нормативних документів з питань безпечності та окремих показників якості харчових продуктів; 5) проведення досліджень (випробувань) для цілей державного контролю; 6) проведення арбітражних досліджень. 5. Реєстр уповноважених лабораторій та референс-лабораторій веде компетентний орган та оприлюднює його на своєму офіційному веб-сайті. 6. Для цілей державного контролю використовуються методики відбору зразків та їх досліджень (випробувань), що встановлені національними стандартами України. У разі обґрунтування неможливості застосування таких стандартів або їх відсутності застосовуються методики відбору зразків та їх досліджень (випробувань), що встановлені відповідними міжнародними організаціями або законодавством Європейського Союзу. У разі відсутності зазначених методик використовуються інші методики, що розроблені і валідовані відповідно до вимог національних стандартів України або документів відповідних міжнародних організацій чи Європейського Союзу. 7. Переліки референс-методик відбору зразків та їх досліджень (випробувань), що повинні застосовуватися в арбітражних дослідженнях, затверджуються центральним органом виконавчої влади, що формує та забезпечує реалізацію державної політики у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів. У разі відсутності зазначених переліків або відсутності в цих переліках певної референс-методики застосовуються референс-методики, що затверджені відповідними міжнародними організаціями, або, якщо їх не існує, референс-методики, що застосовуються в Європейському Союзі. 8. Для методик досліджень (випробувань) у харчових продуктах речовин, наявність яких не допускається, нормативно-правовими актами встановлюються мінімально необхідні рівні визначення. Якщо результат досліджень (випробувань) з використанням такої методики не вказує на наявність відповідної речовини, вона вважається відсутньою в харчовому продукті. Якщо мінімально необхідний рівень визначення речовини, наявність якої в харчових продуктах не допускається, не встановлений в нормативно-правовому акті, вона вважається відсутньою в харчовому продукті у разі невизначення її за допомогою методики, яка включена в галузь акредитації (атестації) лабораторії, що проводить дослідження (випробування). Під час внесення методики в галузь акредитації перевіряється можливість її застосування для проведення випробувань (досліджень) за встановленими в нормативно-правових актах параметричними значеннями забруднюючих речовин, залишків пестицидів та ветеринарних препаратів. В той же час Закон України від 03.09.2013 № 425-VII Про виробництво та обіг органічної сільськогосподарської продукції та сировини / http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/425-18/paran353#n353 /, Стаття 32. Вимоги до органу з оцінки відповідності, що провадить діяльність з оцінки відповідності виробництва органічної продукції (сировини) {Назва статті 32 із змінами, внесеними згідно із Законом № 191-VIII від 12.02.2015}, визначає: 1. Органом з оцінки відповідності може бути підприємство, установа, організація чи їх підрозділ, призначені центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері оцінки відповідності, за пропозицією центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики, у порядку, передбаченому Законом України "Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності". {Частина перша статті 32 із змінами, внесеними згідно із Законом № 191-VIII від 12.02.2015}. 2. Органи з оцінки відповідності, які претендують на призначення, повинні бути акредитовані національним органом України з акредитації. 3. Органи з оцінки відповідності включаються до реєстру призначених органів з оцінки відповідності, який веде центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері оцінки відповідності. 4. Обов’язки органу з оцінки відповідності, порядок його діяльності, порядок скасування рішення про його призначення та інші вимоги визначаються Законом України "Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності". Тобто діяльність з вироблення норм і проведення оцінки відповідності органічної продукції залежить від інституцій Мінагрополітики, Мінздраву, Мінекономіки, а також змін в положеннях міжнародних норм і правил – що визначаються різними асоціаціями, а також державними інституціями. Процес узгодження та імплементації міжнародних норм з органічного виробництва та сертифікації продукції може відрізнятись в залежності від призначення продукту на внутрішньому чи світовому ринку, коли відбувається конкретизація зі співвідношення вимог внутрішніх українських – та міжнародних процедур і дій. Загальний процес запровадження норм законодавства від 03.09.2013 № 425-VII Про виробництво та обіг органічної сільськогосподарської продукції та сировини, в поточний період спирається на 23 пов'язані документи: Стосовно забезпечення узагальнення поданої інформації ДРС; Лист, Інформація, Форма типового документа від 10.04.2017 № 2368/0/20-17; Про затвердження Детальних правил виробництва органічної продукції (сировини) рослинного походження Постанова Кабінету Міністрів України; Правила від 31.08.2016 № 587; Про затвердження Порядку ведення Реєстру виробників органічної продукції (сировини); Постанова Кабінету Міністрів України; Порядок від 08.08.2016 № 505; Про затвердження Детальних правил виробництва органічної продукції (сировини) тваринного походження Постанова Кабінету Міністрів України; Правила, Перелік від 30.03.2016 № 241; Про затвердження Детальних правил виробництва органічної продукції (сировини) бджільництва Постанова Кабінету Міністрів України; Правила, Перелік від 23.03.2016 № 208; Про затвердження державного логотипу для органічної продукції (сировини) Мінагрополітики України; Наказ, Опис від 25.12.2015 № 495 Зареєстровано: Мін'юст України від 19.01.2016 № 99/28229; Про затвердження переліків вхідних продуктів, які дозволяється зберігати у виробничому підрозділі Постанова Кабінету Міністрів України; Перелік від 09.12.2015 № 1023; Про затвердження Детальних правил виробництва органічних морських водоростей Постанова Кабінету Міністрів України; Правила від 30.09.2015 № 980; Про затвердження Детальних правил виробництва органічної продукції (сировини) аквакультури Постанова Кабінету Міністрів України; Правила, Перелік від 30.09.2015 № 982; Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення умов ведення бізнесу (дерегуляція) Закон України від 12.02.2015 № 191-VIII; Про затвердження плану заходів з наближення законодавства України до права ЄС в агропромисловому секторі Мінагрополітики України; Наказ, План, Заходи від 19.01.2015 № 15; Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності Закон України від 05.04.2007 № 877-V; Про технічні регламенти та процедури оцінки відповідності Закон України від 01.12.2005 № 3164-IV; Про державну підтримку сільського господарства України Закон України від 24.06.2004 № 1877-IV; Цивільний кодекс України Кодекс України; Закон, Кодекс від 16.01.2003 № 435-IV; Господарський кодекс України Кодекс України; Закон, Кодекс від 16.01.2003 № 436-IV; Земельний кодекс України Кодекс України; Кодекс, Закон від 25.10.2001 № 2768-III; Про підтвердження відповідності Закон України від 17.05.2001 № 2406-III; Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів Закон України від 23.12.1997 № 771/97-ВР; Конституція України Конституція України; Закон від 28.06.1996 № 254к/96-ВР; Водний кодекс України Кодекс України; Закон, Кодекс від 06.06.1995 № 213/95-ВР; Лісовий кодекс України Кодекс України; Закон, Кодекс від 21.01.1994 № 3852-XII; Про охорону навколишнього природного середовища Закон України від 25.06.1991 № 1264-XII.
Закон України від 03.09.2013 № 425-VII Про виробництво та обіг органічної сільськогосподарської продукції та сировини / http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/425-18/paran353#n353 /, має в переліку пов’язаних правових актів лише один документ, що присвячений питанням надання державної підтримки, а саме: Закон України від 24.06.2004 № 1877-IV Про державну підтримку сільського господарства України / http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1877-15 /, що діє з 1го січня 2005-го року. Стаття 2 цього Закону визначає період планування держдопомоги в маркетинговий період. За п.2.7. Маркетинговий період - період, який розпочинається з місяця, у якому починає поставлятися (продаватися) окремий вид продукції рослинництва відповідного врожаю, та закінчується останнім числом місяця, що передує місяцю, в якому починає поставлятися (продаватися) такий самий вид продукції рослинництва наступного врожаю. Для інших видів сільськогосподарської продукції маркетинговий період дорівнює одному бюджетному (фінансовому) року. З метою фінансового та бюджетного планування маркетинговий період має бути кратним повному календарному місяцю. При цьому планування потреб державної підтримки може здійснюватись на рівні національних та місцевих потреб. Згідно п. 2.8. Місцеві потреби - потреби територіальної громади в обсягах сільськогосподарської продукції для їх споживання бюджетними установами та організаціями, утримання яких здійснюється за рахунок коштів місцевого бюджету у межах власних або делегованих повноважень такої територіальної громади. Основні види національної підтримки здійснюються через Аграрний фонд, або через Державні заставні закупівлі зерна, а також згідно Статті 13. Фінансова підтримка суб'єктів господарювання агропромислового комплексу може здійснюватись за п. 13.6. Бюджетне та нормативне забезпечення фінансової підтримки суб'єктів господарювання агропромислового комплексу, а саме: 13.6.1. Обсяги коштів, що спрямовуються на фінансову підтримку суб'єктів господарювання агропромислового комплексу через механізм здешевлення кредитів та компенсації лізингових платежів, встановлюються Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік. 13.6.2. Кабінет Міністрів України щорічно приймає постанову про режим надання кредитної субсидії та компенсації лізингових платежів, виходячи з норм цієї статті { Пункт 13.6 статті 13 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1447-VI ( 1447-17 ) від 04.06.2009; в редакції Закону N 4216-VI ( 4216-17 ) від 22.12.2011 }. За п. 14.2.5. Кабінет Міністрів України встановлює режим цінового регулювання вартості таких послуг: а) ветеринарної медицини (проведення лабораторних досліджень, оформлення ветеринарного сертифіката або свідоцтва); б) хлібної інспекції (огляд та оформлення сертифікатів); в) карантинної інспекції (огляд та оформлення сертифікатів, проведення фумігації); г) ідентифікації та реєстрації сільськогосподарських тварин. При цьому вартість таких послуг не може перевищувати ціну, розраховану за 20-відсотковою нормою рентабельності до витрат, здійснених на їх надання. Недотримання вимог цієї статті тягне за собою відповідальність, встановлену законом. { Пункт 14.2 статті 14 доповнено підпунктом 14.2.5 згідно із Законом N 922-VI ( 922-17 ) від 04.02.2009 - зміну визнано неконституційною згідно з Рішенням Конституційного Суду N 29-рп/2009 ( v029p710-09 ) від 24.11.2009; в редакції Закону N 1782-VI ( 1782-17 ) від 22.12.2009 }. Розділ V ДЕРЖАВНА ПІДТРИМКА ВИРОБНИКІВ ПРОДУКЦІЇ ТВАРИННИЦТВА Стаття 15. Бюджетна тваринницька дотація визначає: 15.1. При плануванні витрат державного бюджету на черговий рік Кабінет Міністрів України передбачає статтю видатків на надання дотацій виробникам продукції тваринництва (далі - бюджетної дотації). Бюджетна дотація надається з метою підтримки рівня платоспроможного попиту українських споживачів продукції тваринництва та запобігання виникненню збитковості українських виробників такої продукції. { Абзац другий пункту 15.1 статті 15 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1447-VI ( 1447-17 ) від 04.06.2009 }.Згідно Розділу V1 ДЕРЖАВНА ПІДТРИМКА ВИРОБНИКІВ ОКРЕМИХ ВИДІВ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОЇ ПРОДУКЦІЇ,п. 16-1.2. Сільськогосподарський товаровиробник для внесення до Реєстру отримувачів бюджетної дотації подає до контролюючого органу за місцем свого обліку як платника податку на додану вартість заяву за формою ( z0268-17 ), встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову та бюджетну політику. Заява про внесення до Реєстру отримувачів бюджетної дотації подається безпосередньо керівником або представником сільськогосподарського товаровиробника з обов’язковим документальним підтвердженням особи та її повноважень. У заяві зазначаються підстави для внесення сільськогосподарського товаровиробника до Реєстру отримувачів бюджетної дотації, передбачені пунктом 16-1.1 цієї статті, та перелік видів діяльності такого сільськогосподарського товаровиробника, здійснення яких дає право на отримання бюджетної дотації. Підтримка через механізми Аграрного фонду може здійснюватись в режимі діяльності Аграрної біржі,контроль за діяльністю якої здійснюють а) у сфері регулювання та нагляду за операціями продажу товарів на умовах споту та форварду, а також за правильністю укладення та виконання зобов'язань за іншими видами товарних деривативів, а також надання страхових субсидій - національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг;{ Підпункт "а" пункту 17.7 статті 17 із змінами, внесеними згідно із Законом N 5462-VI ( 5462-17 ) від 16.10.2012 } б) у сфері надання кредитних та тваринницьких дотацій - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну аграрну політику, політику у сфері сільського господарства, та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів;{ Підпункт "б" пункту 17.7 статті 17 із змінами, внесеними згідно із Законом N 5462-VI ( 5462-17 ) від 16.10.2012 } в) у сфері загального управління та нагляду - Наглядова рада Аграрної біржі. Стаття 17-2. Інші види державної підтримки сільськогосподарських товаровиробників. 17-2.1. Підтримка сільськогосподарських товаровиробників незалежно від виду та обсягу продукції, яку вони виробляють, може надаватися шляхом: виділення бюджетних субсидій з розрахунку на одиницю оброблюваних угідь; часткового бюджетного відшкодування вартості висіяного високорепродукційного насіння сільськогосподарських культур; виконання цільових державних програм, спрямованих на підвищення родючості ґрунтів, боротьбу із шкідниками та хворобами сільськогосподарських рослин і тварин, ведення сільського господарства на радіаційно забруднених територіях. 17-2.2. Держава забезпечує підтримку у формі застосування державних форвардних закупівель зерна на організованому аграрному ринку України. 17-2.3. Сільськогосподарським товаровиробникам відшкодовується в обсязі до 50 відсотків вартість будівництва та реконструкції тваринницьких ферм і комплексів для утримання великої рогатої худоби, свиней, птиці (в тому числі водоплавної та індиків), доїльних залів та утворених на кооперативних засадах м’ясопереробних підприємств, а також в обсязі до 30 відсотків відшкодовується вартість закупівлі техніки та обладнання для сільськогосподарського виробництва, будівництва та реконструкції підсобних підприємств з переробки та зберігання сільськогосподарської продукції. { Абзац перший пункту 17-2.3 статті 17-2 із змінами, внесеними згідно із Законом N 87-VIII ( 87-19 ) від 13.01.2015 } При ввезенні на митну територію України безпосередньо сільськогосподарськими товаровиробниками виключно для власних потреб техніки та обладнання для сільськогосподарського виробництва (тракторів, комбайнів, сільськогосподарських машин, вантажних автомобілів, причепів, обладнання для тваринництва і птахівництва, забою худоби та птиці, виробництва продуктів харчування, зберігання і подальшої переробки зерна, овочів, фруктів, м'яса, молока, відходів виробництва, для виробництва біопалива та інших альтернативних видів енергії), аналоги яких не виробляються в Україні, з цих товарів не справляється ввізне мито (застосовується нульова ставка ввізного мита згідно із Законом України "Про Митний тариф України") ( 2371-14 ). Перелік такої техніки та обладнання для сільськогосподарського виробництва (тракторів, комбайнів, сільськогосподарських машин, вантажних автомобілів, причепів, обладнання для тваринництва і птахівництва, забою худоби та птиці, виробництва продуктів харчування, зберігання і подальшої переробки зерна, овочів, фруктів, м'яса, молока, відходів виробництва, для виробництва біопалива та інших альтернативних видів енергії) затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики, політики у сфері сільського господарства. 17-2.4. Підтримка виробників продукції тваринництва здійснюється також шляхом здешевлення вартості засобів ідентифікації та реєстрації сільськогосподарських тварин. 17-2.5. Державна підтримка передбачає компенсацію та відшкодування за рахунок коштів державного бюджету сільськогосподарським товаровиробникам вартості збудованих у сільській місцевості соціально-побутових об'єктів (житлові будинки, гуртожитки, дитячі садки та ясла, школи, медичні пункти), інженерно-технічних комунікацій (дороги, водопровідні, каналізаційні, газові мережі та мережі електропередачі, альтернативних видів тепло- та енергопостачання) за умови, що вони забезпечують діяльність цих соціально-побутових об'єктів. При цьому збудовані сільськогосподарськими товаровиробниками соціально-побутові об'єкти та інженерно-технічні комунікації, на які сільськогосподарські товаровиробники отримали компенсацію, не можуть бути продані (реалізовані, передані в заставу або будь-яким іншим чином відчужені) і використовуються виключно за призначенням. Порядок використання бюджетних коштів визначається Кабінетом Міністрів України. 17-2.6. Держава забезпечує підтримку надання послуг з маркетингу та просування продукції на ринок (створення і підтримка розвитку оптових ринків сільськогосподарської продукції, державної системи моніторингу аграрного ринку, біржової торгівлі продукцією і товарними деривативами, заготівельно-збутових, постачальницьких та інших обслуговуючих підприємств та організацій у сфері агропромислового комплексу, організація виставок і виставкових заходів). 17-2.7. Держава забезпечує підтримку заходів, пов'язаних із забезпеченням контролю якості та безпеки продуктів харчування. Порядок надання вищезазначених видів підтримки визначається постановами Кабінету Міністрів України.{ Закон доповнено статтею 17-2 згідно із Законом N 1447-VI ( 1447-17 ) від 04.06.2009 } . Згідно зі Статтею 18, п.2: Щорічно, при розробці проекту державного бюджету на черговий рік, Кабінет Міністрів України: а) визначає розмір видатків на реалізацію заходів, передбачених цим Законом, а також доцільність запровадження окремих видів режимів дотацій (субсидій) та їх розмір; б) встановлює форми статистичної та фінансової звітності, достатньої для визначення розміру мінімальної або максимальної ціни, дотації (субсидії), розробляє програму моніторингу цін аграрного ринку України. Таким чином, наявне законодавство не виключає можливостей введення параметрів якості і безпечності продукції, зокрема органічної сертифікації, для надання державної підтримки, але і не враховує такого напряму. Більш глибокого і змістовного наближення норм державної підтримки до пріоритетів світового ринку, для досягнення конкурентоспроможності і підвищення якості і безпечності сільськогосподарської та харчової продукції, зокрема концентрування на завданнях виробництва органічної продукції, всім стейкхолдерами необхідно активувати співпрацю з урядовими інституціями та Платформою громадянського суспільства, для врахування в програмах підтримки цільових норм, визначених Наказом Мінагрополітики України від 19.01.2015 № 15 Про затвердження плану заходів з наближення законодавства України до права ЄС в агропромисловому секторі ( Редакція від 23.11.2015, підстава v0442730-15) /http://zakon3.rada.gov.ua/rada/show/v0015730-15 /.
На підставі Постанови КМ N 3 ( 3-2018-п ) від 11.01.2018 ( Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3-2018-%D0%BF)-, втратила чинність Постанова Кабінету Міністрів України Про затвердження Технічного регламенту з екологічного маркування від 18.05.2011 № 529, якою передбачалась процедура підтримки державою всієї системи запровадження еко-маркування, для цілей покращення управління довкіллям та переходу до визнаних в світі систем «державних зелених закупівель». Але механізми такої підтримки не були вироблені та запроваджені для українського ринку. Одночасно питання державного ринкового нагляду за напрямами екологічного маркування продукції були видалені зі сфер державного технічного регулювання та ринкового нагляду (що відповідно врегульовані Постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2016 № 1069 Про затвердження переліку видів продукції, щодо яких органи державного ринкового нагляду здійснюють державний ринковий нагляд, й Постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2015 № 1057 Про визначення сфер діяльності, в яких центральні органи виконавчої влади здійснюють функції технічного регулювання). Таким чином, уряд сьогодні не надає жодної підтримки і не приділяє уваги процесам запровадження еко-маркування продукції. В той же час, цей процес є дотичним до завдань євроінтеграції, Зокрема, план заходів з наближення законодавства України до права ЄС в агропромисловому секторі, що був затверджений Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України 19.01.2015 № 15 {Із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства № 442 від 23.11.2015} /http://zakon3.rada.gov.ua/rada/show/v0015730-15 /, передбачає прийняття Верховною Радою України Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про охорону прав на зазначення походження товарів", яким мають бути запроваджені відповідні європейські норми (Регламент Ради (ЄС) № 510/2006 від 20 березня 2006 року про захист географічних зазначень і позначень походження сільськогосподарської продукції та продуктів харчування; Регламент Комісії (ЄС) № 1898/2006 від 14 грудня 2006 року, що визначає детальні правила імплементації Регламенту Ради (ЄС) № 510/2006 про захист географічних зазначень і позначень походження сільськогосподарської продукції та продуктів харчування; Регламент (ЄС) № 110/2008 Європейського Парламенту та Ради від 15 січня 2008 року про визначення, опис/зображення, представлення, маркування та захист географічних зазначень алкогольних напоїв); передбачене прийняття нормативно-правового акта щодо гарантованого традиційного складу і способу виробництва сільськогосподарської продукції та харчових продуктів й створення Реєстру традиційних назв сільськогосподарських та харчових продуктів (на втілення Регламенту Ради (ЄС) № 509/2006 від 20 березня 2006 року про гарантований традиційний склад та спосіб виробництва сільськогосподарської продукції та продуктів харчування; Регламенту Комісії (ЄС) № 1216/2007 від 18 жовтня 2007 року, що визначає детальні правила імплементації Регламенту Ради (ЄС) № 509/2006 про гарантований традиційний склад та спосіб виробництва сільськогосподарської продукції та продуктів харчування);Прийняття Верховною Радою України нової редакції Закону України "Про виробництво та обіг органічної продукції та сировини" та інші понад 2 десятки регуляторних актів, що тією чи іншою мірою передбачають застосування інструментів та методів іт-обліку й обробки даних. В рамках програм європейської співпраці та підтримки інноваційного підприємництва, діють програми розгортання міжнародного партнерства у вигляді кластерів, що передбачають запровадження сучасних норм маркування екологічної безпеки продукції та запровадження ікт-технологій. Зокрема пропонується взаємодія щодо налаштування діаграми інфраструктури запуску підприємництва (SID), яка допомагає регіонам відображати свою підтримуючу екосистему, автор розробки якої Хендрік Халбе, засновник Get in the Ring & VenturesPlus, пояснює свою методику і запрошує до діалогу / https://www.clustercollaboration.eu/news/solving-startup-ecosystem-debate /. В поточний період відкритий конкурс SuperBIO: конкурс для малих та середніх підприємств з отримання інноваційних послуг у галузі економіки, що базується на біобекономіці / https://www.clustercollaboration.eu/partner-search/superbio-open-call-smes-get-innovation-services-field-biobased / Кінцевий термін подання: 22/06/2018, до того періоду необхідно налагодити партнерство. SuperBIO - інноваційний проект, який підтримується програмою фінансування ЄС Horizon2020, зщагальна вартість проекту становить € 3,8 млн. Підтримує розвиток перспективних промислових ланцюжків вартості в економіці, що базується на біомасі. Тому він співпрацює з бізнес-спільнотою, що спирається на біо-біології ЄС, яка може надходити з різних секторів, наприклад. хімія, продукти харчування, сільське господарство, пластмаси, упаковка, матеріали, автомобілебудування, відновлювана енергетика та багато іншого. SuperBIO забезпечує (i) мережу з виробництва та застосування біологічно чистих будівельних блоків. Численні програми Європейського регіонального розвитку (ERDF) в поточний момент спрямовані на розгляд пропозицій з пошуку рішень для міських проблем та досліджень, як вони реагують на складність реального життя. Для цього напряму виділено орієнтовний бюджет у розмірі 80-100 мільйонів євро, що має бути зосереджений на чотирьох міських темах: адаптація до зміни клімату, якість повітря, житло, робочі місця та навички в місцевій економіці / https://www.clustercollaboration.eu/open-calls/third-call-proposals-within-urban-innovative-actions-uia-initiative/. Напрям «Просування сільськогосподарської продукції» підрозділяється на 2 напрями: прості програми 2018 - просування сільськогосподарської продукції (ідентифікатор: Agri-SIMPLE-2018) / http://ec.europa.eu/research/participants/portal/desktop/en/opportunities/agrip/calls/agri-simple-2018.html#c,topics=callIdentifier/t/AGRI-SIMPLE-2018/1/1/1/default-group&callStatus/t/Forthcoming/1/1/0/default-group&callStatus/t/Open/1/1/0/default-group&callStatus/t/Closed/1/1/0/default-group&+identifier/desc /, і мультифакторні програми (ідентифікатор Agri-MULTI-2018) / http://ec.europa.eu/research/participants/portal/desktop/en/opportunities/agrip/calls/agri-multi-2018.html#c,topics=callIdentifier/t/AGRI-MULTI-2018/1/1/1/default-group&callStatus/t/Forthcoming/1/1/0/default-group&callStatus/t/Open/1/1/0/default-group&callStatus/t/Closed/1/1/0/default-group&+identifier/desc /. За кожним типом програм детально описані умови участі.
Питання співпраці з європейськими програмами зі створення аграрного кластеру узгоджене з більш широкою європейською програмою , згідно Регламенту (ЄС) № 1303/2013 Європейського Парламенту та Ради від 17 грудня 2013 р., який визначає загальні положення щодо Європейського фонду регіонального розвитку, Європейського соціального фонду, Фонду згуртування, Європейського аграрного фонду сільського розвитку та Європейського Фонду морського і рибного господарства (Regulation (EU) No 1303/2013 of the European Parliament and of the Council of 17 December 2013 laying down common provisions on the European Regional Development Fund, the European Social Fund, the Cohesion Fund, the European Agricultural Fund for Rural Development and the European Maritime and Fisheries Fund and laying down general provisions on the European Regional Development Fund, the European Social Fund and the Cohesion Fund and repealing Council Regulation (EC) No 1083/2006. Первинним завданням Регламенту (ЄС) № 1287/2013 Європейського Парламенту та Ради від 11 грудня 2013 р. Про запровадження Програми конкурентоспроможності підприємств та малих та середніх підприємств (COSME) (2014-2020 рр.) та скасування Рішення № 1639/2006 / EC (Regulation (EU) No 1287/2013 of the European Parliament and of the Council of 11 December 2013 establishing a Programme for the Competitiveness of Enterprises and small and medium-sized enterprises (COSME) (2014 - 2020) and repealing Decision No 1639/2006/EC) / http://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/TXT/?uri=CELEX%3A32013R1287#ntr9-L_2013347EN.01003301-E0009 /, визначається ціль: Підвищити конкурентоспроможність та сталість підприємств ЄС, зокрема МСП; збільшення частки МСП, що виробляють зелені, тобто екологічно чисті продукти, порівняно з базовою лінією (початкове вимірювання). За визначенням цього регламенту, зелені продукти та послуги - ті, що мають переважну функцію зменшення екологічного ризику та мінімізації забруднення та ресурсів. Також до цієї категорії включені продукти з екологічними ознаками (екологічно спроектовані, екологічно чисті, органічно виготовлені , з важливим вмістом переробки/рециклингу). Джерело: Flash Eurobarometer 342, "МСП, ресурсоефективність та зелені ринки" ( Source: Flash Eurobarometer 342, "SMEs, Resource Efficiency and Green Markets"). Дія " Clusters Go International ", започаткована Рамковою програмою COSME Європейської комісії, сприяла створенню Європейського стратегічного кластерного партнерства для міжнародного співробітництва (ESCP-4i) з метою посилення транскордонної співпраці між європейськими кластерами, з кінцевою метою спільної міжнародної співпраці та вдосконалення сприяння доступу МСП до третіх ринків. Після успішної діяльності першого покоління європейських стратегічних кластерних партнерств для міжнародного співробітництва (ESCP-4i), Європейська Комісія 21 лютого 2018 р., в рамках Європейського Індустріального Дня започаткувала друге покоління з 23-х спільно фінансованих кластерних партнерств ЄС ( ESCP-4i), включаючи 2 партнерства для спостереження Землі на період 2018-2019 років. Ці кластерні партнерства в Європі (ESCP-4i), що діють з початку 2018 року, охоплюють 123 кластерні організації в 25 європейських країнах, що працюють у різних галузях промисловості / https://www.clustercollaboration.eu/news/eu-commission-launches-23-new-european-strategic-cluster-partnerships-go /. До основних цільових ринків цих партнерств входять США, Канада, Японія, Китай і Сінгапур. Разом вони представляють потенціал підтримки більш ніж 17 000 європейських МСП для доступу до світових ланцюжків доданої вартості, та лідируючих позицій у глобальному масштабі.Загальна інформаційна сторінка щодо Кластерного партнерства ЄС, охоплює дві цілі в одній концепції / https://www.clustercollaboration.eu/eu-cluster-partnerships / - щодо смарт спеціалізації інвестицій (ESCP-S3) та міжнародну співпрацю з МСП третіх країн (Going International (ESCP-4i). Програма, що сприятиме інтернаціоналізації європейських МСП, отримала назву «Інтернаціоналізація та диверсифікація Європейського спостереження Землі» (Internationalisation & Diversification of European Earth Observation, Acronym: IDEEO) / https://www.clustercollaboration.eu/escp-profiles/ideeo /, що в поточний період поєднує 316 МСП на підготовчому етапі діяльності, шляхом чітко визначеної комунікації, розповсюдження інформації, залучення зацікавлених сторін та стратегій експлуатації. Очікуваний результат: створення нового європейського партнерства, яке буде сприяти міжнародному використанню європейських можливостей спостереження Землі в різних секторах економіки, таких як морське, сільське господарство, енергетика тощо. Найближчим часом (26 квітня 2018) відбудеться семінар "SMART IS THE NEW GREEN" - цифрові технології для вигідного та сталого сільського господарства й відповідних заходів. Цей семінар має на меті поєднати інтереси базових груп аграрного спрямування (підприємці, консультанти, фахівці), а також компаній, що беруть участь у сфері спостереження за землею, і, загалом, ІКТ-компанії, які розробляють програми для точного землеробства. Будуть обговорюватися перспективи, запропоновані цим важливим технологічним сектором, для вирішення проблем сільськогосподарського виробництва та основних викликів первинного сектора / https://www.clustercollaboration.eu/profile-events/ideeo-workshop-smart-new-green /. Якщо ви бажаєте отримати більше інформації про цю подію або взяти участь, будь ласка, зв'яжіться з Natassa Antoniou:natassa.antoniou@earsc.org. Мережа харчових кластерів у східній Європі / https://www.clustercollaboration.eu/cluster-networks/eastern-europe-food-clusters-network /, поєднує представників різних компетенцій з Польщі, Литви, Латвії та України, що прагнуть побудувати нові мости співпраці та створювати нові додаткові цінності, що випливають із набутої унікальної міждисциплінарності, особливо з точки зору спільного створення нових, здорових видів їжі. Поточні конкурси /https://www.clustercollaboration.eu/open-calls /: PRIMA до пропозиції: Управління водою 2018 року, термін подання 17/04/2018, Розділ 1 - Запрошення на подання пропозицій щодо тематичної сфери: управління водою Тема: Повторне використання води та опріснення води для виробництва сільськогосподарської та харчової продукції, PRIMA -IS закликає до пропозицій на проведення досліджень та інновацій (RIA) щодо мобілізації європейських та середземноморських наукових громад, зацікавлених сторін та приватних організації, щоб підтримати широкий спектр дослідницьких та інноваційних проектів, які, як очікується, нададуть соціально-економічний ефект у найближчому майбутньому. Ланцюжок з агропродовольчої цінності 2018 року Термін подання: 17/04/2018 Розділ 1 - Запрошення на подання пропозицій щодо тематичного напрямку: ланцюжок з доданою цінністю агропродовольчих товарів Тема: Впровадження інновацій у середземноморських агропродовольчих мережах для малих та сереніх підприємств. PRIMA -IS закликає до проведення досліджень та інновацій (RIA). Інші проекти, пов'язані з кластерами, які фінансуються за допомогою інших програм ЄС /https://www.clustercollaboration.eu/eu-cluster-partnerships/escp-4i/profiles?generation=2 /, це Харчовий нетворк (FoodNet / Food In Eco Network), інноваційні технології для упаковки харчових продуктів (Photonics-Packaging Partnership for Food Innovation), Нові види їжі (NF4 / New Frontiers in Food Fast Forward). Напрям «Просування сільськогосподарської продукції» підрозділяється на 2 напрями: прості програми 2018 - просування сільськогосподарської продукції (ідентифікатор: Agri-SIMPLE-2018) / http://ec.europa.eu/research/participants/portal/desktop/en/opportunities/agrip/calls/agri-simple-2018..c /, і мультифакторні програми (ідентифікатор Agri-MULTI-2018) / http://ec.europa.eu/research/participants/portal/desktop/en/opportunities/agrip/calls/agri-multi-2018..c /. За кожним типом програм детально описані умови участі. Хто регулює внесення засобів захисту рослин в ґрунт та їх виведення з землі? Закон України від 14.10.1998 № 180-XIV Про захист рослин, в редакції від 05.04.2015, підстава 191-19 / http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/180-14 /, визначає в Статті 3. Основні принципи державної політики у сфері захисту рослин, до яких віднесено: формування єдиної державної політики у сфері захисту рослин; здійснення державного контролю за захистом рослин;визначення доцільності здійснення заходів щодо захисту рослин;пріоритетність застосування інтегрованих та інших екологічно безпечних заходів щодо захисту рослин;гарантування безпеки здоров'я людини та охорони довкілля при здійсненні заходів щодо захисту рослин. Стаття 4 визначає Основні вимоги щодо захисту рослин, до яких належать: додержання технології вирощування рослин сільськогосподарського та іншого призначення, багаторічних і лісових насаджень, дерев,чагарників, рослинності закритого грунту; екологічне та економічне обгрунтування доцільності захисту рослин від шкідливих організмів; обов'язковість здійснення заходів щодо захисту рослин підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та громадянами, діяльність яких пов'язана з користуванням землею, лісом, водними об'єктами, вирощуванням рослин сільськогосподарського та іншого призначення, багаторічних і лісових насаджень, дерев, чагарників, рослинності закритого грунту, а також реалізацією, переробкою, зберіганням і використанням рослин та продукції рослинного походження; суворе додержання регламентів зберігання, транспортування, торгівлі та застосування засобів захисту рослин; { Абзац п'ятий статті 4 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3042-VI ( 3042-17 ) від 17.02.2011 }; збереження корисної флори і фауни; недопущення пошкодження рослин, погіршення їх стану та забруднення продукції рослинного походження і довкілля засобами захисту рослин. Державна політика у сфері захисту рослин здійснюється Кабінетом Міністрів України, Урядом Автономної Республіки Крим, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері карантину рослин, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері захисту рослин { Стаття 7 із змінами, внесеними згідно із Законом N 5462-VI ( 5462-17 ) від 16.10.2012 }. До повноважень Кабінету Міністрів України у сфері захисту рослин належить: здійснення державної політики; забезпечення розроблення і виконання загальнодержавних і міждержавних цільових програм із захисту рослин;запровадження на території України особливого режиму захисту рослин у разі масового розвитку і поширення особливо небезпечних шкідливих організмів; керівництво зовнішніми зв'язками України; виконання інших функцій відповідно до законів України. Стаття 9 вмзначає, що до повноважень місцевих органів виконавчої влади у сфері захисту рослин належить: здійснення контролю за проведенням підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та громадянами заходів щодо захисту рослин і сприяння державним фітосанітарним інспекторам у виконанні ними службових обов'язків; { Абзац другий статті 9 із змінами, внесеними згідно із Законом N 5462-VI ( 5462-17 ) від 16.10.2012 }; створення надзвичайних комісій із боротьби з особливо небезпечними шкідливими організмами у разі масового їх розмноження і поширення; запровадження у межах компетенції особливого режиму захисту рослин на період масового розвитку і поширення особливо небезпечних шкідливих організмів. Стаття 10 визначає повноваження органів місцевого самоврядування у сфері захисту рослин. Органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження у сфері захисту рослин відповідно до Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" ( 280/97-ВР ). Стаття 11 визначає Посадові особи, які забезпечують здійснення повноважень у сфері захисту рослин. Здійснення повноважень у сфері захисту рослин покладається на Головного державного фітосанітарного інспектора України, головних державних фітосанітарних інспекторів в Автономній Республіці Крим, областях, їх заступників і державних фітосанітарних інспекторів. { Стаття 11 із змінами, внесеними згідно із Законами N 1628-IV ( 1628-15 ) від 18.03.2004, N 141-V ( 141-16 ) від 14.09.2006; в редакції Закону N 5462-VI ( 5462-17 ) від 16.10.2012 }. Стаття 12 визначає, що до компетенції центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері захисту рослин, належить: здійснення нормативно-правового забезпечення у сфері захисту рослин; організація впровадження екологічно безпечних для людини і довкілля методів та заходів щодо захисту рослин;участь у розробленні загальнодержавних і міждержавних цільових програм захисту рослин;організація розроблення регіональних цільових програм захисту рослин;вирішення інших питань, визначених законами України та покладеними на нього актами Президента України. До компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері захисту рослин, належить: упровадження інтегрованої системи захисту рослин;{ Абзац третій частини другої статті 12 виключено на підставі Закону N 1193-VII ( 1193-18 ) від 09.04.2014 }; здійснення державного контролю за своєчасним проведенням підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та громадянами заходів щодо захисту рослин, додержанням регламентів застосування засобів захисту рослин; { Абзац четвертий частини другої статті 12 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1193-VII ( 1193-18 ) від 09.04.2014 } { Абзац п'ятий частини другої статті 12 виключено на підставі Закону N 1193-VII ( 1193-18 ) від 09.04.2014 }; участь у впровадженні у практику захисту рослин досягнень науки, техніки та екологічно безпечних для людини і довкілля методів та заходів щодо захисту рослин; здійснення державного контролю за відповідністю встановленим законодавством вимогам щодо якості засобів захисту рослин, у тому числі пестицидів, які завозяться в Україну, а також за додержанням регламентів їх застосування; { Абзац сьомий частини другої статті 12 в редакції Закону N 191-VIII ( 191-19 ) від 12.02.2015 }{ Абзац восьмий частини другої статті 12 виключено на підставі Закону N 1193-VII ( 1193-18 ) від 09.04.2014 }; вирішення інших питань, визначених законами України та покладених на нього актами Президента України. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері захисту рослин, провадить свою діяльність разом з іншими центральними органами виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування. Пройшовши шлях реорганізацій та удосконалень зональні лабораторії перетворилися в Державну установу «Інститут охорони ґрунтів України» (Наказ Мінагрополітики від 20.03.2013 № 198), який включає 24 філії і здійснює науково-технічну політику у сфері охорони ґрунтів і їх родючості, раціонального використання та екологічної безпеки земель сільськогосподарського призначення, об’єктів довкілля, визначення якості продукції, сировини, агрохімікатів / http://www.iogu.gov.ua/pro-du-derzhgruntohorona/istoriya-stvorennya /. Зазначена установа включає: Науковий відділ правового забезпечення досліджень з агрохімпаспортизації, відділ науково-методичного та науково-технічного забезпечення аналітичних досліджень, відділ дослідження ефективності ґрунтоохоронних заходів, відділ досліджень екологічної безпеки земель, продукції та довкілля, Відділ геоінформаційних систем та формування інформаціної бази та ін., а також 24 філії ДУ «Держґрунтохорона». Токсикологічні дослідження ґрунтів та рослинної продукції наведені на порталі установи / http://www.iogu.gov.ua/monitorynh-objektiv-dovkillya/vazhki-metaly/ /. За багаторічними даними моніторингу стану ґрунтів земель сільськогосподарського призначення, що проводився у системі агрохімічної служби, встановлено, що забруднення агросфери знаходиться у тісній залежності від номенклатури та від обсягів використання хімічних засобів захисту рослин і мінеральних добрив. У період найбільш інтенсивного застосування засобів хімізації (1984-1988 рр.), коли на 1 га орних земель використовувалось 5,5 кг пестицидів, їх залишки виявлялися у 50-60 % проб ґрунту і в 30-35 % проб рослин, у т.ч. 2,5 % з перевищенням ГДК у ґрунті і 3,5 % з перевищенням максимально допустимих рівнів у продукції харчового призначення та 2,5 % у кормах. За окремими препаратами із групи стійких хлорорганічних сполук (поліхлорпінен, поліхлоркинфел, кельтан) частота виявлення залишків на оброблених полях досягла 90-98 %, у т.ч. до 10 % з перевищенням ГДК. Ще більш несприятлива ситуація спостерігалася щодо забруднення симтриазиновими гербіцидами, залишки яких виявилися у ґрунтах через 3-4 роки після обробки у 56 % проб. Висока їх персистентність та фітотоксичність призводили до загибелі на великих площах чутливих культур. На основі даних моніторингу обґрунтовано рішення не лише щодо перегляду нормативів допустимого вмісту залишків пестицидів у ґрунтах, а й щодо заборони використання таких препаратів як ДДТ, ГХЦГ, ПХП, ПХК та ряду сим-триазинових гербіцидів. Суттєве зменшення в останні десятиріччя обсягів використання хімічних засобів захисту рослин, а також перехід на більш безпечні препарати сприяло зменшенню забруднення ґрунтів і рослинної продукції. Так залишки стійких хлорорганічних сполук зустрічаються лише у 5-7 % проб ґрунтів, у тому числі менше 1 % з перевищенням ГДК. До того ж це, як правило, в пробах ґрунту, відібраних на земельних ділянках, що прилягають до колишніх складів пестицидів, розчинних вузлів, та рідше на полях, що були під давніми виноградниками, садами та хмільниками. Вміст залишків продуктів розпаду стійких хлорорганічних пестицидів у рослинній продукції в останні роки знаходиться на межі чутливості методів їх визначення. Особливої уваги потребують ґрунти навколо складів отрутохімікатів та прилеглих до них сільськогосподарських угідь. Результати вибіркових досліджень ґрунтів прискладських територій вказують на значне їх забруднення залишками хлорорганічних, фосфорорганічних та симтриазинових пестицидів. Термінового вирішення вимагає ситуація, яка склалася в Україні з непридатними та забороненими до використання пестицидами. За офіційними даними, тільки в системі Мінагрополітики в Україні накопичено 21 тис. т непридатних пестицидів, які знаходяться в 5123 складах, що належать юридичним особам різних форм власності, або не належать нікому. Пестициди, що залишаються у ґрунті, проникають у глибші шари і забруднюють поверхневі та підземні води, а з водою потрапляють в організм людини. Відсоток проб ґрунтів, в яких виявлено залишки 4,4-дихлордифенілтрихлоретана (ДДТ) і гексахлорциклогексана (ГХЦГ), визначається на рівні 21,0%. Угодою про асоціацію з ЄС та урядовими планами передбачено запровадження пакету євро норм щодо більш оперативного та відповідального відстеження забруднення ґрунтів залишками ЗЗР та екологізації землеробства.
Зобов’язання України з євроінтеграції в галузі туризму визначені перш за все в Главі 16 «Туризм» Розділу V «Економічне та галузеве співробітництво» Угоди про асоціацію між Україною та ЄС. Згідно статей 399-402 цієї глави співробітничають у галузі туризму з метою зміцнення розвитку конкурентоспроможної туристичної галузі як генератора економічного зростання і стимулювання економіки, зайнятості та валютних надходжень. Співробітництво має відбуватись на двосторонньому, регіональному та європейському рівнях та ґрунтується на принципах поваги самобутності та інтересів місцевих громад, особливо у сільській місцевості, важливості культурної спадщини, чіткої взаємодії між туризмом та захистом навколишнього середовища. Співробітництво зосереджується на напрямах: a) обмін інформацією, найкращими практиками, досвідом та передачі «ноу-хау», зокрема інноваційних технологій; b) встановлення стратегічного партнерства між державними, приватними та суспільними інтересами з метою забезпечення сталого розвитку туризму; c) просування та розвиток туристичних продуктів і ринків, інфраструктури, людських ресурсів та інституційних структур; d) розвиток та імплементація ефективних політик і стратегій, зокрема відповідних правових, адміністративних та фінансових аспектів; e) навчання спеціалістів з туризму, а також нарощення потенціалу в галузі туризму з метою підвищення стандартів якості надання туристичних послуг; f) розвиток і сприяння туризму на основі місцевих громад. Також має відбуватися постійний діалог між Сторонами з питань туризму. Оскільки діяльність в сфері туризму повязана з торгівлею послугами, на неї також поширюються положення Глави 6 «Заснування підприємств, торгівля послугами та електронна торгівля» Розділу IV «Торгівля і питання, пов’язані з торгівлею» Угоди про асоціацію. У цій главі зазначені відповідні положення стосовно туроператорів. Частина 3 цієї глави присвячена питанню транскордонного надання послуг. Відповідно до умов, визначених у Статті 101 та у Додатках XVI-C та XVI-F до Угоди, кожна Сторона дозволяє надання послуг на своїй території постачальниками договірних послуг іншої Сторони у перерахованих в статті секторах, в тому числі послуг туристичних агентства та туроператорів. Постачальники договірних послуг згідно цієї глави - це фізичні особи, найняті на роботу юридичною особою однієї Сторони, підприємницька діяльність якої не оформлена на території іншої Сторони та яка уклала договір bona fide (тобто на добросовісній основі) про надання послуг кінцевому споживачу на території останньої Сторони, для виконання умов якого необхідна їхня присутність на тимчасовій основі на території цієї Сторони. До надання послуг на тимчасовій основі можуть бути залучені фізичні особи в якості працівників юридичної особи, яка підписала договір про надання послуг, але на термін, що не перевищує 12 місяців; такі особи повинні мати професійний досвід у сфері діяльності, яка є предметом договору, не менше трьох років, мати диплом про вищу освіту або кваліфікацію, що підтверджують знання належного рівня. Статті 136-138 присвячені питанням автомобільного, залізничного та внутрішнього водного транспорту. Статті 139-140 присвячені питанням електронної торгівлі. Відповідні положення стосовно переміщення осіб зазначені у статті 19 Угоди, згідно якої Сторони прагнуть досягти посилення мобільності громадян і подальшого прогресу у візовому діалозі і зобов’язуються вжити послідовних кроків до створення умов для добре керованого і безпечного пересування людей. На туризм поширюється дія Глави 13 «Торгівля та сталий розвиток» Розділу IV «Торгівля і питання, пов’язані з торгівлею» Угоди про асоціацію. Глава 13 посилається на Порядок денний на XXI століття стосовно навколишнього середовища і розвитку. Відповідно до цієї глави: Сторони підтверджують свою прихильність стосовно сприяння розвитку міжнародної торгівлі таким чином, щоб сприяти досягненню мети сталого розвитку та забезпечення того, щоб ця мета була інтегрована і відображалася на кожному рівні їхніх торговельних відносин. Із цією метою Сторони визнають важливість якнайповнішого врахування економічних, соціальних та екологічних інтересів не тільки свого відповідного населення, а й прийдешніх поколінь і гарантують, що економічний розвиток, екологічна та соціальна політика підтримується спільно. Сторони підтверджують свої зобов’язання щодо сприяння розвитку торгівлі у такий спосіб, що приводить до повної та ефективної зайнятості й гідної праці для всіх, зокрема чоловіків, жінок та молоді. Сторони гарантують, що їхнє законодавство забезпечує високі рівні охорони навколишнього середовища та праці і докладають зусиль для подальшого вдосконалення цього законодавства. Як спосіб досягнення цілей, про які йдеться в цій статті, Україна наближає свої закони, підзаконні акти та адміністративну практику до acquis ЄС. Відповідно до Статті 293 «Торгівля на користь сталого розвитку» цієї глави: 1. Сторони підтверджують, що торгівля повинна сприяти сталому розвитку в усіх його вимірах. Сторони визнають сприятливий вплив основних трудових стандартів і гідної праці на економічну ефективність, інновації та продуктивність, і вони наголошують на цінності більшої узгодженості між торговельними політиками, з одного боку, та зайнятістю і соціальними політиками, з іншого боку. 2. Сторони докладають зусиль для сприяння і заохочення торгівлі та прямих іноземних інвестицій в екологічно чисті товари, послуги й технології, використання збалансованих джерел відновлюваної енергії та енергозберігаючих продуктів і послуг, а також екологічне маркування товарів, у тому числі шляхом усунення пов’язаних із цим нетарифних бар’єрів. 3. Сторони докладають зусиль для спрощення торгівлі товарами з метою сприяння сталому розвитку, зокрема товарами, які є предметом «чесної та етичної торгівлі», а також тими, що пов’язані з принципами корпоративної соціальної відповідальності та підзвітності. А відповідно до Статті 298 «Перегляд впливу на сталий розвиток» Сторони зобов’язуються переглядати, контролювати та оцінювати вплив імплементації Розділу IV «Торгівля і питання, пов’язані з торгівлею» на сталий розвиток за допомогою відповідних процесів, що передбачають участь в них, та інститутів, зокрема також інститутів, визначених у цій Угоді, наприклад за допомогою оцінки впливу торговельних аспектів сталого розвитку.
Виконання Угоди про асоціацію – це відповідальність усіх гілок влади. Уряд затверджує плани заходів з імплементації Угоди про асоціацію між Україною. Починаючи з 2014 року діяв План заходів з імплементації Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, на 2014—2017 рок. Постановою № 1106 від 25 жовтня 2017 р. Кабінет міністрів України затвердив новий План заходів з виконання Угоди про асоціацію. Також плани заходів кожен рік готують всі центральні органи влади та місцеві органи влади. За виконання Плану заходів з імплементації Угоди про асоціацію в сфері туризму відповідає Міністерство економічного розвитку і торгівлі України. Мінекономрозвитку звітувало з виконання Плану заходів з імплементації Угоди про асоціацію між Україною та ЄС на 2014 – 2017 роки. Щодо виконання заходів з імплементації Глави 16 «Туризм» Мінекономрозвитку звітувало про наступне: 1.Розроблено та прийнято Стратегію розвитку туризму та курортів до 2026 року, розроблені проекти державних цільових програм для реалізації Стратегії. 2. Мінекономрозвитку підготовлено комплексні зміни до Закону України “Про туризм” в частині: - удосконалення, доповнення та уточнення термінологічно-понятійного апарату у сфері туризму відповідно до загальноприйнятих міжнародних дефініцій, зокрема з урахуванням класифікації Всесвітньої туристичної організації ООН (ЮНВТО); - визначення існуючих видів туризму в залежності від напрямку туристичних потоків, способу організації туру, категорій осіб, які здійснюють туристичні подорожі, їх віку, джерел фінансування подорожі, цілей, способів пересування та інших ознак; - запровадження обов’язкового страхування цивільної відповідальності туроператорів та турагентів перед туристами з метою захисту прав та законних інтересів споживачів туристичних послуг; - регламентування загальних засад роботи саморегулівних організацій у сфері туризму; - встановлення механізму створення та забезпечення діяльності державного та місцевих фондів розвитку туризму; - врегулювання діяльності фахівців туристичного супроводу в Україні шляхом створення Реєстру фахівців туристичного супроводу; - визначення порядку встановлення категорій об’єктам туристичної інфраструктури за декларативним принципом та повноваження Мінекономрозвитку з даного питання; - визначення правових засад статистичного обліку у сфері туризму та визначено повноваження причетних органів влади. 3. За ініціативою Мінекономрозвитку та пропозицією Технічного комітету зі стандартизації ТК-118 Національний орган стандартизації ДП “Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості” наказами від 11.08.2016 № 236 “Про прийняття нормативних документів України, гармонізованих з міжнародними та європейськими нормативними документами, та скасування нормативних документів України” та від 22.08.2016 № 243 “Про прийняття нормативних документів України, гармонізованих з міжнародними та європейськими нормативними документами” затвердив 11 національних стандартів України в галузі туризму, гармонізованих з міжнародними та європейськими нормативними документами, методом “підтвердження”. 4. Встановлено діалог з представниками країн ЄС, обговорено можливості щодо участі у програмах допомоги Україні у сфері туризму та започаткування проектів у сфері туризму. 16.12.2016 проведено Конференцію країн-донорів, які надають технічну та фінансову допомогу Україні, під час якої презентовано туристичний потенціал України, план дій щодо розвитку сфери туризму та курортів, а також виокремлено низку заходів, які потребують допомоги з боку донорів. 28 грудня 2017 року Мінекономрозвитку затвердив План заходів з реалізації Стратегії розвитку туризму та курортів не період до 2026 року у 2018 році. План заходів передбачає виконання заходів за напрямами. В напрямі «Безпека туристів» передбачено низку заходів із забезпечення безпеки туристів та захисту їх законних прав та інтересів. За напрямом «Нормативно-правова база сфери туризму і курортів» передбачено імплементацію законодавства ЄС у сфері туризму та курортів, гармонізацію національних стандартів у сфері туризму та курортів з міжнародними стандартами, лібералізацію та ефективне регулювання провадження підприємницької діяльності у сфері туризму та курортів. За напрямом «Розвиток туристичної інфраструктури» запропоновано заходи з забезпечення комплексного розвитку територій та забезпечення доступності об’єктів туристичної інфраструктури для осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення, збалансованого використання природних лікувальних та рекреаційних ресурсів, збереження здатності природних комплексів до самовідтворення. За напрямом «Розвиток людських ресурсів» передбачено заходи з удосконалення системи професійної підготовки фахівців у сфері туризму та курортів та інших сфер діяльності, пов’язаних з туризмом, забезпечення наукового супроводження та досліджень у сфері туризму та курортів, запровадження прогресивних інноваційних розробок. До переліку заходів за напрямом «Маркетингова політика розвитку туризму та курортів України» включено формування позитивного іміджу України як привабливої для туризму країни, що сприятиме збільшенню туристичних потоків до України, формування та реалізацію конкурентоспроможних національного та регіонального туристичних продуктів. Також відповідно до євроінтеграційних зобов’язань Україна має приймати участь у двосторонніх та багатосторонніх угодах та ініціативах. Так, наразі Україна проходить процедуру приєднання до Протоколу про сталий туризм до Карпатської конвенції. Сторонами Протоколу є Словаччина, Чехія, Польща, Угорщина та Румунія (Протокол набрав чинності 29.04.2013). Приєднання України до Протоколу має відбуватися шляхом прийняття Закону України про приєднання до нього за відповідним поданням Уряду до Верховної Ради України. Мінекономрозвитку розроблено проект Закону України “Про приєднання до Протоколу про сталий туризм до Рамкової конвенції про охорону та сталий розвиток Карпат”, який наразі знаходиться на розгляді у Верховній Раді України. Зазначений Закон України дасть можливість: •сприяти посиленню позиції України на міжнародному туристичному ринку; •впливати на збереження та відновлення історико-культурної спадщини регіону та, відповідно, подальшому розвитку туризму в Карпатському регіоні; •створити умови для подальшого розвитку сільського та екологічного туризму в Карпатському регіоні; •визначити координовані та спільні інтереси в Карпатському регіоні щодо розвитку туризму та реалізації міжнародних програм, залучення іноземних інвестицій; •покращити взаємне ознайомлення з соціально-економічним життям, історією та культурним надбанням учасників Сторін; •сприяти збільшенню обсягів туризму в Україні та, відповідно, фінансових надходжень до бюджетів усіх рівнів.
В процесі євроінтеграції Україна приєдналась до декількох європейських грантових програм. Якщо у Вас є конкретний проект, то для фінансування Вашого проекту можна отримати гранти. Перелік можливих грантових конкурсів для участі є наступним: 1.Програма «Горизонт 202». Конкурс «Інновації в МСП». Конкурс є відкритим для МСП з України на протязі бюджетного періоду 2018-2020 рр., на рік є чотири дати дедлайнів для подачі проектних пропозицій, слідкуйте за розкладом на сторінці http://ec.europa.eu/research/participants/portal/desktop/en/opportunities/h2020/calls/h2020-eic-smeinst-2018-2020.html#c,topics=callIdentifier/t/H2020-EIC-SMEInst-2018-2020/1/1/1/default-group&callStatus/t/Forthcoming/1/1/0/default-group&callStatus/t/Open/1/1/0/default-group&callStatus/t/Closed/1/1/0/default-group&+identifier/desc Можна приймати участь в першій фазі з метою отримання фінансування у розмірі 50 тисяч євро для розробки техніко-економічного обґрунтування та бізнес-плану, після якої можливо прийняти участь у другій фазі реалізації пілотного проекту згідно розробленого бізнес-плану, розмір фінансування у другій фазі – від 500 тисяч до 2,5 мільйони євро. Подати пропозицію на другу фазу можливо і без участі у першій фазі, якщо є розроблені техніко-економічного обґрунтування та бізнес-план. 2.Інноваційні ваучери ЄБРР. Якщо проект пов'язаний з адаптацією до змін клімату та скороченням викидів парникових газів, і такий ефект можна прорахувати, то проект може отримати фінансування в рамках цієї програми у розмірі 20 тисяч євро або до 50 тисяч євро, якщо внесок проекту щодо скорочення викидів та адаптації до змін клімату буде визнаний досить ефективним. Фінансування надається на розробку програмного забезпечення, проведення сертифікації, оформлення інтелектуальної власності, проведення випробувань та досліджень. 3.Грантові конкурси програми COSME. Зараз якраз відкрито конкурс за темою «ПІДВИЩЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПРЕДСТАВНИКІВ СФЕРИ ТУРИЗМУ» Мета конкурсу: Покращення бізнес-середовища для туристичних підприємств шляхом реалізації кращих європейських практик розвитку туристичної галузі . 4.Якщо маєте партнерів у ЄС та інших країнах можна подати заявки на отримання грантів до програм LIFE та SIDA DEMO Environment. LIFE - це фінансовий інструмент ЄС для реалізації проектів в сферах Довкілля та Адаптації до змін клімату , має дві підпрограми: Підпрограма Довкілля та Підпрограма Адаптації до змін клімату. Типи проектів, які підтримуються в рамках програми: дії, пов’язані зі змінами клімату (пом’якшення, адаптація, управління та інформаційне забезпечення), ресурсоефективність і довкілля, природа і біорізноманіття, управління та інформаційне забезпечення в сфері екології та довкілля. Програма SIDA DEMO Environment включає два види грантів: Гранти на планування та демонстраційні проекти. Цілі програми: Створення партнерств, трансфер знань, перевірка нових технологій, які допомагають знизити рівень бідності , вплив на довкілля та посилюють стійкість до змін клімату. 5.Можливо прийняти участь у транскордонних програмах співробітництва Угорщина-Словаччина-Румунія-Україна 2014-2020, Польща-Білорусь– Україна 2014-2020. Львівська область якраз входить до переліку областей України, які можуть приймати участь в цих програмах. 6.Також сфера туризму входить до пріоритетних напрямків Програми підтримки проектів регіонального розвитку, які можуть реалізовуватися за рахунок коштів державного бюджету, отриманих від Європейського Союзу (а саме - за рахунок коштів секторальної бюджетної підтримки ЄС в рамках Угоди про фінансування Програми підтримки секторальної політики - Підтримка регіональної політики України). Основними умовами відбору проектів регіонального розвитку є відповідність проекту: — завданням Державної стратегії регіонального розвитку на період до 2020 року, — плану заходів на 2015—2017 роки з реалізації Державної стратегії регіонального розвитку на період до 2020 року, — одній із 5 програм регіонального розвитку, схваленим постановою Кабінету Міністрів України від 7 жовтня 2015 р. № 821: інноваційна економіка та інвестиції; сільський розвиток; розвиток людського потенціалу; розвиток туризму; загальноукраїнська солідарність. Окрім грантових програм можливо отримати кошти для розвитку малого/середнього бізнесу через програми фінансування ЄБРР та Європейського інвестиційного банку, а також Німецько-українського фонду. Програма підтримки малого та середнього бізнесу ЄБРР допомагає підприємствам залучати висококваліфікованих консультантів, здатних якісно трансформувати їхній бізнес, а також частково компенсує вартість консалтингового проекту. Компенсація може складати від 50% до 80% від чистої вартості проекту. Вимоги до підприємств, які бажають взяти участь у програмі: – більше 2-х років на ринку; – більше 50% компанії належить громадянам України; – штат від 10 до 250 співробітників; – гарна ділова репутація власників. З програм для розвитку малого/середнього бізнесу в Україні Європейського інвестиційного банку діють такі як InnovFin - через уповноважений український банк ПроКредит банк, та Механізм Фінансування МСП (SME Facility) - через уповноважені українські банки - Кредобанк, Укргазбанк та ПроКредит банк. Мінімальна сума позики складає 50 000 євро, максимальна сума для кожного клієнта – 7,5 мільйонів євро. Програми Німецько-Українського Фонду: 1. Програма мікрокредитування Максимальний розмір кредиту: €25 000 (для ФОП та мікропідприємств) €100 000 (для малих підприємств) €250 000 (для середніх підприємств) Максимальний термін кредиту 3 роки (для фінансування обігового капіталу) 5 років (для фінансування інвестицій в основні засоби) 2. Програма з рефінансування заходів підтримки системи кредитування у сільській місцевості 3. Програма з кредитування ММСП України за пріоритетними галузевими напрямами (стратегічними) 4.Програма з підтримки фінансування інвестиційних проектів малих та середніх підприємств за пріоритетними напрямами Банки-Партнери: Мегабанк, Укргазбанк, Ощадбанк, Кредобанк, ПроКредит Банк, Кредитвестбанк, Міжнародний інвестиційний банк. Також можливим є пошук партнерів-інвесторів через Європейську мережу підприємств Enterprise Europe Enterprise network (EEN) http://www.iop.kiev.ua/~een/index.html . Для діяльності в сільскогосподарському секторі фінансування надається також в рамках програми USAID «Агросільрозвиток».
Восени 2017 року Уряд затвердив програму підтримки фермерства на 2018-2020 роки, Кабінет Міністрів України прийняв постанову «Про схвалення Концепції розвитку фермерських господарств та сільськогосподарської кооперації на 2018-2020 роки». Концепція спрямована на створення організаційних, правових та фінансових передумов для розвитку фермерських господарств та сільськогосподарських кооперативів, покращення матеріально-фінансового становища сільського населення. Системна державна підтримка дозволить реалізувати виробничий та соціальний потенціал фермерських господарств, сприятиме розвитку сільських територій та нарощуванню виробництва агропродукції з високою доданою вартістю, - дозволить збільшити виробництво валової продукції сільського господарства вдвічі за три роки до 12% та розвинути переробку сировини всередині країни. Програма підтримки підкріплена значним фінансовим ресурсом: у 2018 році Уряд запропонував закласти в держбюджеті суму на підтримку фермерських господарств у розмірі 1 млрд гривень. Крім того, продовжують діяти й інші напрями підтримки, зокрема, надання пільгових кредитів, часткова компенсація вартості сільськогосподарської техніки та обладнання, здешевлення кредитів. Програма включає в себе фінансові інструменти підтримки виробництва тваринницької продукції, садівництва, виноградарства та переробки сільськогосподарської продукції, здешевлення агрокредитів і агрострахування та підтримку фермерів-початківців. Також планується проведення спеціальних земельних аукціонів на право оренди земель під садівництво виноградарство, хмелярство та вирощування органічної продукції. У результаті реалізації Концепції очікується збільшення частки фермерських господарств у виробництві валової продукції сільського господарства до 12%, зростання кількості робочих місць в п’ять разів - із 100 тис. до 0,5 млн, технічне переоснащення фермерів, збільшення на 10% площ під органічними культурами. Очікується, що концепція стимулюватиме набуття господарствами статусу фермерів та об’єднання фермерів в кооперативи. Щодо підтримки саме органічного виробництва рекомендуємо також ознайомитись з посібником, що підготовлений Федерацією органічного руху України у співпраці з Міністерством аграрної політики та продовольства України та видані завдяки підтримці проекту Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) "Програма підтримки аграрного і сільського розвитку". У посібнику висвітлено стан розвитку органічного виробництва в Україні, приведено досвід підтримки виробників органічної продукції. Особлива увага приділена практиці застосування стимулів розвитку органічного сектору з боку місцевих органів влади, які здійснюють це в межах власних бюджетних ресурсів у своїх регіонах. У роботі надано практичні рекомендації для можливого запровадження системи підтримки органічного виробництва на регіональному рівні. Видання рекомендується органам виконавчої влади та місцевого самоврядування, фермерам, іншим виробникам та переробникам сільськогосподарської продукції, депутатам, державним службовцям, науковцям, викладачам, студентам та всім, хто прагне отримати детальну інформацію не лише про особливості органічного виробництва, але й про можливі стимули для прискорення розвитку органічного сектору в цілому. Щодо фінансової підтримки доцільно звернути увагу на Програму підтримки проектів регіонального розвитку, які можуть реалізовуватися за рахунок коштів державного бюджету, отриманих від Європейського Союзу, у рамках виконання Угоди про фінансування Програми підтримки секторальної політики — Підтримка регіональної політики Україною. Напрями реалізації програм регіонального розвитку, схвалені урядом, були визначені шляхом системного аналізу завдань і заходів Державної стратегії регіонального розвитку до 2020 р. та відбору із загального числа у 199 завдань тих (загалом 48), які мають просторовий/територіальний вимір та інвестиційно-розвиткову спрямованість. При цьому були враховані зовнішні та внутрішні чинники, що впливають на стан та перспективи розвитку регіонів України. Це такі програми регіонального розвитку: «Інвестиційна економіка та інновації»; «Сільський розвиток»; «Розвиток людського потенціалу»; «Розвиток туризму»; «Загальноукраїнська солідарність». Загальною метою цього конкурсу проектів є сприяння впровадженню ефективної політики регіонального розвитку в Україні, політики згуртованості, спрямованої на створення умов для динамічного, збалансованого розвитку регіонів з метою забезпечення соціальної та економічної єдності держави, підвищення рівня конкурентоспроможності регіонів, активізації економічної діяльності, підвищення рівня життя населення, додержання гарантованих державою соціальних та інших стандартів для кожного громадянина незалежно від місця проживання. Проекти проходять конкурсний відбір згідно Порядку проведення конкурсного відбору, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2016 року № 827. Перший такий відбір проводився восени 2017 року, у 2018 році цей конкурс буде продовжено, слідкуйте за оголошеннями на сторінці новин Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України. Зараз на сайті Міністерства можна ознайомитись з проектами, поданими на конкурсний відбір у 2017 році www.minregion.gov.ua/napryamki-diyalnosti/regional-dev/derzhavna-rehional-na-polityka/informatsiya-pro-proekti-regionalnogo-rozvitku/ Дорожня карта фінансової підтримки впровадження технічного регулювання та системи безпечності харчової продукції в Україні Фінансова підтримка впровадження технічного регулювання та системи безпечності харчової продукції в Україні забезпечується шляхом надання донорами міжнародної технічної допомоги. Міжнародна технічна допомога (МТД)– фінансові та інші ресурси й послуги, що відповідно до міжнародних договорів України надаються донорами на безоплатній та безповоротній основі з метою підтримки України. Європейський Союз є одним з найбільших донорів за надання МТД Україні. На кінець 2017 р. в Україні реалізовувалося біля 100 проектів технічної допомоги ЄС (пройшли державну реєстрацію) на загальну суму близько 165 млн. євро; запроваджено п’ять програм секторальної бюджетної підтримки ЄС на загальну суму 244 млн. євро (включаючи 12 млн. євро – компоненти технічної допомоги). Саме Європейський Союз разом з деякими європейськими країнами забезпечує фінансову підтримку Україні в напрямах впровадження технічного регулювання та системи безпечності харчової продукції. Було реалізовано декілька проектів допомоги ЄС, з них можна відзначити такі основні проекти: 1. Проект «Торговельна політика й практика в Україні», 2012–2015 рр. Донор: Шведське агентство з міжнародного співробітництва (SIDA). В рамках проекту було видано Посібник державного службовця «Технічні бар’єри та санітарні та фітосанітарні заходи в міжнародній торгівлі: види, тенденції розвитку, регулювання». 2. Проект «Вдосконалення системи контролю безпечності харчових продуктів в Україні», 2014–2017 рр. Проект є частиною фінансованої Європейським Союзом Програми всеохоплюючої інституційної розбудови (Comprehensive Institution Building Programme – CIB) у сфері безпечності харчових продуктів в Україні. Мета проекту – сприяння вдосконаленню системи контролю безпечності харчових продуктів в Україні за принципом «від лану до столу» шляхом приведення законодавства України, інституційної інфраструктури та системи державного контролю у відповідність до регуляторної та адміністративної політики і практик ЄС. В рамках проекту: 1. Підготовлено та прийнято стратегічні документи, закони та низку нормативно-правових актів у сфері безпеки харчових продуктів: -Всеохоплююча стратегія імплементації Глави IV (Санітарні та фітосанітарні заходи) Розділу IV «Торгівля і питання, пов’язані з торгівлею» Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, - Закон України «Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров’я та благополуччя тварин», 2. Проведено низку навчальних заходів для представників Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України з питань проведення аудитів систем НАССР. 3. Проект «Допомога в імплементації СФЗ-зобов’язань (санітарних та фітосанітарних заходів) України перед ЄС у рамках Угоди про асоціацію», 2016–2017 рр. Донор: Європейський Союз. Мета проекту – надання підтримки та допомоги для забезпечення ефективного виконання Угоди про асоціацію і Поглибленої та всеохоплюючої зони вільної торгівлі з метою відкриття значних торгівельних можливостей між Україною та ЄС. В рамках проекту проведені семінари для спеціалістів Головних управлінь Держпродспоживслужби з питань імплементації в Україні законодавства ЄС у сфері СФЗ, тлумачення та імплементації Регламентів (ЄК), обов’язків компетентних органів та ролі суб’єктів господарювання в цьому процесі, впровадження процедур моніторингу. 4. Проект підтримки галузевої політики «Сприяння взаємній торгівлі шляхом усунення технічних бар’єрів у торгівлі між Україною та Європейським Союзом, 2009–2016 рр. Проект є частиною фінансованої Європейським Союзом Програми підтримки галузевої політики. Мета проекту – реформування, розвитку та гармонізації національної системи технічного регулювання відповідно до міжнародних та європейських стандартів. В рамках проекту: - здійснено розробку, підготовку та прийняття Стратегії розвитку системи технічного регулювання на період до 2020 р, - прийнято нову редакцію ЗУ «Про стандартизацію». - прийнято сім базових законів, необхідних для створення горизонтального законодавчого поля – «Про технічні регламенти та оцінку відповідності», «Про акредитацію органів з оцінки відповідності», «Про стандартизацію», «Про метрологію та метрологічну діяльність», «Про відповідальність за шкоду, завдану внаслідок дефекту в продукції», «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» та «Про загальну безпечність нехарчової продукції», які запроваджують європейські принципи у цих сферах. Що стосується фінансової підтримки впровадження технічного регулювання та системи безпечності харчової продукції на підприємствах, то в цьому напрямі діють програми фінансування, які вже були описані в попередніх консультаціях. Звернути увагу потрібно на програми фінансування ЄБРР та Європейського інвестиційного банку, а також Німецько-українського фонду для розвитку малого/середнього бізнесу. Програма підтримки малого та середнього бізнесу ЄБРР допомагає підприємствам залучати висококваліфікованих консультантів, здатних якісно трансформувати їхній бізнес, а також частково компенсує вартість консалтингового проекту. Компенсація може складати від 50% до 80% від чистої вартості проекту. Вимоги до підприємств, які бажають взяти участь у програмі: – більше 2-х років на ринку; – більше 50% компанії належить громадянам України; – штат від 10 до 250 співробітників; – гарна ділова репутація власників. З програм для розвитку малого/середнього бізнесу в Україні Європейського інвестиційного банку діють такі як InnovFin - через уповноважений український банк ПроКредит банк, та Механізм Фінансування МСП (SME Facility) - через уповноважені українські банки - Кредобанк, Укргазбанк та ПроКредит банк. Мінімальна сума позики складає 50 000 євро, максимальна сума для кожного клієнта – 7,5 мільйонів євро. Програми Німецько-Українського Фонду: 1. Програма мікрокредитування Максимальний розмір кредиту: €25 000 (для ФОП та мікропідприємств) €100 000 (для малих підприємств) €250 000 (для середніх підприємств) Максимальний термін кредиту 3 роки (для фінансування обігового капіталу) 5 років (для фінансування інвестицій в основні засоби) 2. Програма з рефінансування заходів підтримки системи кредитування у сільській місцевості 3. Програма з кредитування ММСП України за пріоритетними галузевими напрямами (стратегічними) 4.Програма з підтримки фінансування інвестиційних проектів малих та середніх підприємств за пріоритетними напрямами Банки-Партнери: Мегабанк, Укргазбанк, Ощадбанк, Кредобанк, ПроКредит Банк, Кредитвестбанк, Міжнародний інвестиційний банк.
1.Для впровадження інновацій, пов’язаних з адаптацією до змін клімату можна рекомендувати програму «Інноваційні Ваучери ЄБРР».. Інноваційними Ваучерами можуть користуватись різні компанії – від розробників кліматичних технологій до тих, хто прагне їх використати для скорочення свого впливу на довкілля чи скорочення витрат енергії. Цю програму Інноваційних Ваучерів спонсорує Європейський Банк Реконструкцій і Розвитку (ЄБРР) та його Центр фінансування трансферу технологій зі зміни клімату (FINTECC (Finance and Technology Transfer Centre for Climate Change)) за фінансової підтримки EU Neighborghood Facility, в Україні програму впроваджує ГО Greencubator . Програма надає ваучери двох категорій: 1.Ваучер до EUR 20 000 - основна категорія для більшості проектів, 2.“Мегаваучери” до EUR 50 000 - для проектів, що мають потенціал стати проривними та продемонструють спроможність отримати значні результати в плані впровадження кліматичних інновацій. Компанії, що хочуть отримати фінансування для своїх проектів через Інноваційні Ваучери подають свої проекти на конкурс. Проекти оцінюються експертами програми і найкращі отримують фінансову підтримку. Для участі у конкурсі інноваційних ваучерів компанії, що подають проекти повинні відповідати визначеному набору вимог: •Має бути приватною юридичною особою •Має існувати на ринку не менше 2-ох років •Повинна мати стабільне фінансове становище і проти компанії не було і немає судовий справ •Не може бути пов’язана з компанією надавача послуг (більше інформації внизу) Стороною, що подає проект на конкурс на отримання Інноваційних Ваучерів є Аплікант. Проект, який Аплікант подає на конкурс Інноваційних Ваучерів у частині, що оплачується за рахунок Інноваційних Ваучерів, повинен цілком реалізовуватись Надавачем Послуг. Це організації-підрядники, що будуть виконувати проекти для Бенефіціарів – компаній-розробників кліматичних технологій чи компаній-користувачів кліматичних технологій. Типовий Надавач послуг в рамках наданого гранту виконує роботи чи надає послуги Бенефіціару і отримує за це оплату від ЄБРР. Бенефіціар отримує виконаний проект (послугу). Аплікант може подати інформацію про Надавача Послуг, якого він пропонує для реалізації проекту, безпосередньо у аплікаційній формі. Для цього необхідно, щоб Надавач послуг вніс інформацію про себе у базу даних Проектного Менеджера, використовуючи відповідну форму на сторінці Програми інноваційних Ваучерів. Аплікант може вибрати Надавача послуг після подачі на конкурс власного проекту із бази даних Надавачів Послуг Програми. Аплікант може звернутись до Проектного Менеджера запитом стосовно наявності в базі даних Надавачів Послуг, що відповідають потребам проекту Апліканта. В рамках програми Інноваційних Ваучерів кліматичними технологіями вважаються будь-які технології, котрі: •Зменшують використання викопного палива і економлять енергію •Збільшують рівень використання відновлюваних джерел енергії •Знижують викиди закису азоту або метану від сільськогосподарських процесів •Полегшують адаптацію до змін клімату •Іншим чином зменшують викиди парникових газів Такі технології можуть бути дуже різними – від ІТ-розробок, що зменшують використання енергії до обладнання, що дозволяє ефективніше використання ресурсів. Скорочення може бути досягнуте за рахунок зменшення енергоємності чи ресурсоємності виробництва, скорочення логістичних витрат, оптимізації різного роду алгоритмів чи бізнес-процесів, тощо. На які види робіт та послуг можуть бути використані кошти Програми. До переліку послуг, що можуть бути надані у рамках проекту Апліканта належать такі: Дослідження і розробка (R&D). Ці послуги включають в себе будь-які науково-дослідницькі послуги, які забезпечують: конструкторські послуги промисловий дизайн для продукту налаштування продукту для нового типу клієнтів розробка алгоритмів Тестування. Ці послуги включають в себе будь-яке тестування конкретного бладнання чи програмного забезпечення. Вони включають в себе (але не обмежуються): тестування обладнання тестування установок використання точних інструментів для тестування Сертифікація. Цей вид послуг включає отримання будь-яких документів по сертифікації, які дозволяють Апліканту реалізувати клімату технології та скоротити свої викиди парникових газів або покращити свою позицію на ринку: національна сертифікація впливові Bentchmark Testings сертифікація міжнародних організація Розробка і захист інтелектуальної власності (IP) на винаходи, корисні моделі, торговельні марки, знаки для товарів і послуг: патентний пошук експертизи інтелектуальної власності визначення оптимальних способів для захисту IP національна і міжнародна реєстрація патентів, торговельних марок знаків для товарів і послуг національний і міжнародний захист прав інтелектуальної власності. Розробка ІТ-компонентів. Цей вид послуг може включати в себе розробку програмних компонентів для продуктів чи проектів, що дозволяють скоротити викиди парникових газів в даній компанії, або є частиною продукту чи послуг Апліканта. Інші послуги Поданий вище перелік послуг не є вичерпним. Якщо Аплікант зможе довести, що суттєве скорочення викидів парникових газів може бути досягнуто з використанням інших послуг, Проектний Менеджер може схвалити таку послугу за згоди ЄБРР. Зареєструватися в програмі та подати заявку можна за посиланням: https://webportalapp.com/appform/login/beneficiaries1 2.Якщо Ваше підприємство входить до кластеру, можете запропонувати учасникам кластеру спільно подати заявку на грантові конкурси програми COSME. 3.Окрім грантових програм можливо отримати кошти для розвитку мікро бізнесу через програми фінансування Європейського інвестиційного банку, а також Німецько-українського фонду. В рамках програми Європейського інвестиційного банку можна звернутись до банків-партнерів програми Механізм Фінансування МСП (SME Facility): Кредобанк, Укргазбанк та ПроКредит банк. Мінімальна сума позики складає 50 000 євро, максимальна сума для кожного клієнта – 7,5 мільйонів євро. Також мікрокредитування надає Німецько-Український Фонд. Це поки що єдина програма, яка дає можливість отримати фінансування ФОП. Програми Німецько-Українського Фонду. 1. Програма мікрокредитування Максимальний розмір кредиту: €25 000 (для ФОП та мікропідприємств) €100 000 (для малих підприємств) €250 000 (для середніх підприємств) Максимальний термін кредиту 3 роки (для фінансування обігового капіталу) 5 років (для фінансування інвестицій в основні засоби) 2. Програма з рефінансування заходів підтримки системи кредитування у сільській місцевості 3. Програма з кредитування ММСП України за пріоритетними галузевими напрямами. 4.Програма «Агросільрозвиток», що підтримується агентством USAID, надає можливість отримати безповоротне фінансування на придбання сільськогосподарської техніки у розмірі 50% її вартості.
Шляхами подолання корупції є: Дотримання чинного антикорупційного законодавства України, Впровадження стандартів, політики щодо конфлікту інтересів та кодексі належної поведінки, Дотримання принципів належного урядування, публічності, підзвітності та прозорості, задекларованих в Угоді про асоціацію між Україною та ЄС. Згідно чинного законодавства України «Корупція» – це використання особою, зазначеною у ч.1 ст.3 Закону України «Про запобігання корупції» (далі – Закон), наданих їй службових повноважень чи пов'язаних з ними можливостей з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття такої вигоди чи прийняття обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб або відповідно обіцянка/пропозиція чи надання неправомірної вигоди особі, зазначеній у ч.1 ст. 3 Закону, або на її вимогу іншим фізичним чи юридичним особам з метою схилити цю особу до протиправного використання наданих їй службових повноважень чи пов'язаних з ними можливостей. «Неправомірна вигода» - грошові кошти або інше майно, переваги, пільги, послуги, нематеріальні активи, будь-які інші вигоди нематеріального чи негрошового характеру, які обіцяють, пропонують, надають або одержують без законних на те підстав. ОСНОВНІ ВИДИ АДМІНІСТРАТИВНИХ ПРАВОПОРУШЕНЬ ПОВ`ЯЗАНИХ З КОРУПЦІЄЮ (згідно з кодексом України про адміністративні правопорушення – далі КУпАП): •Порушення обмежень щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності (ст. 172-4 КУпАП України) •Порушення встановлених законом обмежень щодо одержання подарунків(ст. 172-5 КУпАП України) •Порушення вимог фінансового контролю(ст. 172-6 КУпАП України) •Порушення вимог щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів(ст. 172-7 КУпАП України) •Незаконне використання інформації, що стала відома особі у зв'язку з виконанням службових повноважень(ст. 172-8 КУпАП України) •Невжиття заходів щодо протидії корупції(ст. 172-9 КУпАП України) ОСНОВНІ ВИДИ КОРУПЦІЙНИХ ЗЛОЧИНІВ(згідно з Кримінальним кодексом України – далі ККУ): •Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем (ст.191 ККУ) •Нецільове використання бюджетних коштів, здійснення видатків бюджету чи надання кредитів з бюджету без встановлених бюджетних призначень або з їх перевищенням (ст. 210 ККУ) •Підкуп працівника підприємства, установи чи організації (ст. 354 ККУ) •Викрадення, привласнення, вимагання документів, штампів, печаток, заволодіння ними шляхом шахрайства чи зловживання службовим становищем або їх пошкодження (ст. 357 ККУ) •Зловживання повноваженнями службовою особою юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми(ст. 364-1 ККУ) •Зловживання повноваженнями особами, які надають публічні послуги(ст.365-2 ККУ) •Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою(ст. 368 ККУ) •Незаконне збагачення(ст. 368-2 ККУ) •Підкуп службової особи юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми(ст. 368-3 ККУ) •Підкуп особи, яка надає публічні послуги(ст. 368-4 ККУ) •Пропозиція, обіцянка або надання неправомірної вигоди службовій особі(ст.369 ККУ) •Зловживання впливом(ст.369-2 ККУ) ЗЛОВЖИВАННЯ ВЛАДОЮ АБО СЛУЖБОВИМ СТАНОВИЩЕМ - умисне, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для самої себе чи іншої фізичної або юридичної особи використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби, якщо воно завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб (у статттті 364 ККУ). Особливим видом корупції, що є широко розповсюдженим як в Україні, так і в інших країнах, є конфлікт інтересів. Міжнародна практика пов'язує конфлікт інтересів з антикорупційним законодавством. У Конвенції ООН проти корупції (2003 р, Україна приєдналася і ратифікувала в 2006 р), зазначено, що держави-учасниці прагнуть, згідно з основоположними принципами свого внутрішнього права, створювати, підтримувати й зміцнювати такі системи, які сприяють прозорості й запобігають виникненню конфлікту інтересів. В Європейському Союзі конфлікт інтересів розглядається в контексті антикорупційного законодавства і доброї практики. Добра практика впроваджується через Кодекси етики та поведінки в різних секторах, наприклад: Code of Conduct for Members of the European Parliament with respect to financial interests and conflicts of interest, Model Code of Conduct for Public Officials, European Code of Conduct for Research Integrity, Codes of Conduct and Conflicts of Interest at any governance level of the management of EU Funds. В Угоді про асоціацію та Додатках XLIII до розділу VI «ФІНАНСОВЕ Співробітництво ТА ПОЛОЖЕННЯ Щодо БОРОТЬБИ ІЗ Шахрайство» також надано визначення конфлікту інтересів: «Конфлікт інтересів» - будь-яка ситуація, за якої у третьої Сторони можуть виникнути або виникають обґрунтовані сумніві відносно спроможності посадових осіб діяти неупереджено й об'єктивно через сімейні обставини, емоційний стан, політичну чи національну приналежність, матеріальні інтереси або спільність будь-яких інтересів з оферентом, аплікантом чи бенефіціаром. В українському законодавстві визначення конфлікту інтересів надано в Законі «Про запобігання корупції»: потенційний конфлікт інтересів - наявність у особи приватного інтересу у сфері, в якій вона виконує свої службові чи представницькі повноваження, що може вплинути на об’єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень; реальний конфлікт інтересів - суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об’єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень. У розділі V вказано заходи, які потрібно вживати для уникнення конфлікту інтересів (Стаття 28): 1) вживати заходів щодо недопущення виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів; 3) не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів; 4) вжити заходів щодо врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів. З метою створення цивілізованого конкурентного середовища без ознак корупції розроблені міжнародні стандарти належної практики протидії корупції в компаніях. Зараз в Україні вже почалося впровадження Стандарту ISO 37001 Системи менеджменту протидії корупції. Організації та підприємства несуть відповідальність за активний внесок у протидію корупції. Цього можна досягти через зобов'язання керівництва формувати корпоративну культуру, засновану на чесності, прозорості, відкритості. Ці особливості корпоративної культури - критично важливий фактор успіху чи неуспіху системи менеджменту протидії корупції. Міжнародний Стандарт ISO 37001 Системи менеджменту протидії корупції націлений на підтримку формування такої культури, забезпечуючи основи системи менеджменту протидії корупції. Дотримання законодавства фізичними та юридичними особами, впровадження всіх цих принципів і добрих практик, стандарту ISO 37001 в компаніях, на підприємствах, а також в органах влади, є важливим для подолання корупції і в конкретних секторах та галузях. Чи є якісь стандарти в сфері туризму, які регулюють туристичну діяльність в заповідниках, природних парках, місцях природної спадщини? Так, дійсно, такі стандарти є, і навіть діють в Україні. Один з основних таких стандартів – це ДСТУ ISO 18065:2016 «Туризм та пов'язані з ним послуги. Туристичні послуги, що надають на природоохоронних територіях. Вимоги». Цей стандарт встановлює вимоги до туристичних послуг, що надаються безпосередньо на природоохоронних територіях, щоб задовольнити відвідувачів, надаючи пріоритетну увагу цілям збереження цих територій, за винятком морських районів, що знаходяться під охороною. Також в Україні прийняті стандарти, що є дотичними до цієї проблеми, з них можна перелічити наступні стандарти: ДСТУ ISO 13009:2016 «Туризм та пов’язані з ним послуги. Вимоги та рекомендації з експлуатації пляжу», цей стандарт встановлює загальні вимоги і рекомендації для пляжу, у ньому містяться вказівки для тих, хто обслуговує пляжі і їх користувачів щодо сталого управління і планування, володіння пляжем, стійкої інфраструктури та потреб надання послуг, в тому числі безпеки пляжів, інформації та комунікацій, очищення і видалення відходів. Цей стандарт поширюється на пляжах під час купального сезону; ДСТУ ISO/TS 13811:2016 «Туризм та пов'язані з ним послуги. Інструкція з розроблення екологічних специфікацій щодо розміщення закладів», Даний стандарт містить рекомендації по розробці специфікацій, спрямованих на зниження негативного впливу і збільшення позитивного впливу закладів розміщення на навколишнє середовище. Даний стандарт не стосується кемпінгів. Відповідно до ст. 18 Закону України «Про туризм» державна система стандартизації у сфері туристичної діяльності спрямована, в тому числі, і на охорону довкілля, а сертифікація товарів, робіт, послуг у сфері туристичної діяльності здійснюється з метою запобігання реалізації товарів, робіт, послуг, небезпечних для довкілля, забезпечення дотримання обов’язкових норм, правил, вимог щодо охорони навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки. З метою підтримки культурної цілісності, природного середовища та довкілля була розроблена і прийнята на міжнародному рівні концепція сталого туризму. На європейському рівні послідовно впроваджувались спільні ініціативи держав, агентств та туристичних організацій і асоціацій. До них відносяться: Схеми екологічного управління та аудиту ЄС (EMAS) та екологічне маркування, Механізм звітування про туризм та навколишнє середовище (TOUERM). Механізм звітування про туризм та навколишнє середовище був розроблений Європейським агентством з навколишнього середовища, базується на використанні системи показників, які відповідають регулюючим нормам ЄС та регулярно оновлюються для того, щоб бути досяжними та відображати як вплив на навколишнє середовище, так і тенденції сталого розвитку. Деякі з цих показників стосуються природоохоронних та заповідних територій. Система EMAS передбачає добровільну участь та сертифікацію організацій відповідно до Рішення Комісії (ЄС) 2016/611 від 15 квітня 2016 року про найкращу практику управління навколишнім середовищем, показники екологічної ефективності галузі та критерії передового досвіду для сектора туризму відповідно до Постанови (ЄК) № 1221/2009 щодо добровільної участі організацій у рамках системи екологічного управління та аудиту Співтовариства (EMAS). Зареєстровані у рамках системи екологічного управління та аудиту ЄС (EMAS) організації у секторі туризму повинні враховувати цей галузевий довідковий документ наступним чином: •використовувати відповідні елементи даного документа під час розробки та впровадження своєї системи управління навколишнім середовищем, •продемонструвати у своїй екологічній заяві, як відповідні галузеві показники впливу на навколишнє середовище, найкращі екологічні методи управління та контрольні показники були використані для визначення заходів та дій, і яким чином встановлені пріоритети для покращення їх ефективності . Екологічне маркування ЄС є добровільним знаком екологічної досконалості Європейського Союзу. Це допомагає споживачам ідентифікувати товари та послуги, які мають зменшений вплив на навколишнє середовище протягом всього їх життєвого циклу, від видобутку сировини до виробництва, використання та утилізації. Екологічне маркування ЄС визнане у всій Європі. Федерація європейських природоохоронних територій «Європарк» розробила Європейську хартію сталого туризму в заповідних територіях. Це практичний інструмент управління, який забезпечує збалансований економічний, соціальний та екологічний розвиток заповідних територій Європи. Європейська мережа сталого розвитку туризму Ecotrans спільно з ООН започаткували партнерство, яке створило портал DestiNet для забезпечення сталого розвитку туризму і підтримки Цілей сталого розвитку 2030 шляхом впровадження «Зелених карт подорожей» для зеленого туризму, як напрямку, що забезпечує охорону довкілля та дотримання стандартів туристичної діяльності на природоохоронних та заповідних територіях.
Глобальний класифікатор організацій екомаркування заснований Світовим Інститутом Ресурсів спільно з Американським союзом компаній по сертифікації (World Resources Institute (WRI) and Big Room Inc.) у вигляді проекту, що підтримується з 2010 року: Online Database to Compare Ecolabels http: /www.ecolabelindex. com/. Основна мета проекту - встановлення контактів з взаємного визнання екологічних сертифікатів між учасниками ринку в процесах міжнародної торгівлі, в т.ч. для харчової та промислової продукції. За результатами цього проекту, був зроблений наступний висновок: довіра є проблемою для компаній і продукції, що надходить на «зелений» ринок, і підтвердження екологічності та органічності продукції вимагає залучення висококваліфікованих та прозорих фахівців і методів підтвердження. Відсутність прозорості екологічного маркування може призвести до введення в оману споживачів або навіть люфту. Програми некомерційних організацій, як правило, включають більш суворі вимоги, ніж само-підтвердження, такі як експертні відвідування, незалежний аудит і сертифікати від третього учасника. Ряд організацій, таких як ISEAL-альянс, здійснили впровадження Кодексів добросовісної практики для встановлення стандартів, вимірювання екологічних та / або соціальних наслідків і ефективності в процедурах перевірки відповідності. Менше третини опитаних організацій екологічного маркування, здійснюють регулярний моніторинг екологічних та соціальних наслідків їх сертифікації, більш ніж у 21 відсотка органів екологічного маркування розроблені плани по вивченню впливу в перший раз. Ця тенденція буде зростати, оскільки компанії стають більш зацікавленими в достовірності сертифікатів і шукають більш компетентні органи оцінки відповідності. Якщо у 2012-му році на порталі проекту були представлені дані по 433 організаціям екомаркування з 246 країн, що представляли 25 видів виробничих секторів, то на поточну дату налічується 469 організацій з екомаркування в 199 країнах, але обсяг охоплених секторів виробництва залишився без змін. Консультаційні послуги проекту Ecolabel Індекс допомагають клієнтам втілити наміри з досягнення стійкості, орієнтуватися в складних і різноманітних міжнародних варіантах екологічного маркування, створювати і контролювати зелені програми закупівель, розуміти і задовольняти потреби всіх зацікавлених сторін. Проект поєднує глибоке розуміння екологічних стандартів з досвідом роботи в напрямках: - Досліджень, збору даних, аналізу та звітності; - Замовлення інструменту і платформи розробки програми екологічного маркування для підприємства; - міжсекторальна взаємодія із зацікавленими сторонами. Клієнти за невисоку абонентську плату отримують доступ до Ecolabel Індекс - найбільшому в світі каталогу організацій екологічного маркування, а також великої глобальної мережі організацій і експертів по формуванню програм сталого розвитку бізнесу. Останні проекти проекту зосереджені також на впровадженні системи стійких державних закупівель в США та інших країнах світу, розробці та випробуванні експериментальної основи для діяльності державного органу оцінки правил екологічного маркування та екологічних стандартів для держзакупівель, аналітичній роботи і багатосторонніх ініціативах щодо обґрунтування вимог екологічного маркування, оцінювання життєвого циклу продукції, консультування 100 найбільших компаній США зі створення внутрішніх програм екологічного призначення.
Список акредитованих сертифікаційних органів, що працюють в Україні та включені до офіційного Переліку затвердженого Комісією Європейського Союзу (Постанова (ЄС) № 1235/2008 від 08 грудня 2008 р., за останніми даними, охоплює такі організації / http://www.ukraine.fibl.org/fileadmin/documents-ukraine/UKRAINE_ORGANIC_BUSINESS_DIRECTORY_part1.pdf /: 1.Organic Standard – Органик Стандарт (Украина) – UA-BIO-108, 2.Insitute for Marketology (IMO) (Швейцария) – UA-BIO-143, 3. Ecocert SA (Франция) – UA-BIO-154, 4. Austria Bio Garantie GmbH (Австрия) – UA-BIO-131, 5. SGS Austria Controll-Co. GmbH (Австрия) – UA-BIO-159, 6. Control Union Certification (Нидерланды) – UA-BIO -149, 7. Ekolojic Tarim Kontrol Organizasyonu (ETKO) – (Турция) – UA-BIO-109, 8. CERES Certification of Environemental Standards GmbH (Германия) – UA-BIO -140, 9.Abcert AG (Германия) – UA-BIO-137, 10. Lacon GmbH (Германия) – UA-BIO-134, 11.QC&l GmbH (Германия) – UA-BIO-153, 12. BCS Oko-Garantie GmbH (Германия) – UA-BIO-141, 13. Bioagricent S.r.l (Италия) – UA-BIO-132, 14.Istituto Certificazione Etica e Ambientale (ICEA) (Италия) – UA-BIO-115, 15.Suolo e Salute srl (Италия) – UA-BIO-150. Для всіх українських споживачів така інформація має важливе значення, як то визначене Конституцією, і при цьому важливо щоб ця інформація була достовірною та повноцінною: Кожному гарантується право вільного доступу до інформації про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту, а також право на її поширення. Така інформація не може бути засекречена» (Ст.50 Конституції України). 06.12.2011 Європейська Комісія опублікувала офіційний документ, котрий містить перелік контролюючих органів, які здійснюють органічну сертифікацію за межами ЄС / http://www.organicstandard.com.ua/files/important_information/ua/..A1.pdf; Офіційну версію документу мовою оригіналу Ви можете завантажити за посиланням: http://eur-lex.europa.eu/LexUriServ/LexUriServ.do?uri=OJ:L:2011:324:0009:0022:EN:PDF/. Компанії, які перелічені у ньому декларують, що сертифікована продукція відповідає Стандарту з органічного виробництва та переробки для третіх країн рівнозначному стандарту Європейського Союзу (Постанова Ради (ЄС) 834/2007 та Постанова Комісії (ЄС) 889/2008) і може реалізовуватись у межах Європейського Союзу. Більше 70 сертифікаційних органів подали заявку на включення у даний перелік. Після двох років ретельного вивчення технічної документації Комітетом, лише 30 з них були затверджені. Із 16 органічних сертифікаційних органів, що працюють в Україні, лише 2 потрапили до цього переліку. Опублікування даного списку відіграє важливу роль та значно спрощує процедуру експорту в країни Європейського Союзу. Відповідно до нових правил, що вступлять у силу з 01.07.2012 продукція, сертифікована такими контролюючими органами може експортуватися в країни Європи без отримання імпортного дозволу. Сертифікаційний орган Органік Стандарт був створений провідними українськими організаціями, що представляють органічний сектор України. Заснований у рамках швейцарсько-українського проекту «Органічна сертифікація та розвиток ринку в Україні» у 2007 році. Метою було розвиток органічного ринку в Україні та надання доступу українським виробникам органічної продукції визнаної та доступної сертифікації. У 2009 році компанія отримала акредитацію відповідно до міжнародних стандартів серії ISO 65, що надало можливість проводити сертифікацію за Стандартом з органічного виробництва та переробки для третіх країн рівнозначному стандарту Європейського Союзу (Постанова Ради (ЄС) 834/2007 та Постанова Комісії (ЄС) 889/2008) на території Україні. Станом на сьогодні Органік Стандарт є провідним сертифікаційним органом в Україні, ним сертифіковано більше 50% органічних виробників. У 2011 році Органік Стандарт розпочав свою діяльність у Республіці Білорусь.

З питаннями звертатися: siver.admin(at)gmail(dot)com